О.В. Кобилянський

Вінницький національний технічний університет

ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА І ПІДГОТОВКА ПОСАДОВИХ ОСІБ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

 

Найбільш амбіційним напрямом європейського співробіт­ництва в освітній сфері початку нового тисячоліття стала про­грама «Освіта і професійна підготовка 2010» (Education & Training 2010). Програма є складовою широкої системи єв­ропейського співробітництва, мета якого – перетворення                     регіо­нальної економіки Європейського Союзу на найбільш конкурентоспроможну у світі, здатну до стабільного розвитку, що має найкращі робочі місця та найбільш високий рівень соціальної єдності.

Вона передбачає здійснення фундаментальних трансформацій освітніх систем в європейських країнах, які повинні узгоджуватись як з націона­льним контекстом та освітніми традиціями, так і завданнями розвитку регіональної кооперації, з урахуванням кращого до­свіду інших держав-членів Ради Європи в досягненні їх спільних цілей перетворення європейської освітньої системи на найбільш ефе­ктивну у світі. Ця програма інтегрує розвиток Болонського та Копенгагенського процесів, які перед­бачають утворення єдиного простору вищої та професійної осві­ти в регіоні.

Її провідними цілями, узгодженими міністрами освіти країн-членів ЄС, стали: удосконалення якості і ефе­ктивності освіти та професійної підготовки в країнах-членах Ради Європи; забезпечення загальної доступності освіти; залучення до європейських освітніх систем студентів з інших регіонів світу. Для реалізації цих амбіційних, але реальних цілей були визначені конкретні завдання розвитку різних типів та рівнів загальної освіти і професійного навчання, що мають сприяти її пе­ретворенню на неперервний процес.

На сучасному етапі розвитку української держави великого значення набуває підготовка спеціалістів нового профілю – менеджерів, наділених новим економічним мисленням, здатних швидко й ефективно розв’язувати управлінські завдання, оволодівати новими формами співробітництва з зарубіжними партнерами. Професія менеджера порівняно нова в нашому суспільстві, тому проблема підготовки менеджерів висвітлюється переважно зарубіжними авторами (S.Cowen, I. Cranfield, P. Drucker, A. Hubert,  R. Miles, T. Mosson, I.Novaka, A.Rohrer,  T. Stroh). Проте протягом останніх років у вітчизняній педагогіці з’явилося чимало праць, присвячених проблемі підготовки менеджерів (Ю.Голубєв, В.Дюков, С.Макаров, М.Махмутов, Ю.Морозов, Ф.Русинов, Є.Уткін, В.Яровий). Тематика досліджень зазначених вище авторів є досить широкою, але проблема формування професійної спрямованості менеджерів майже не знаходить відображення в їх працях.

Визначальним у формуванні професійної спрямованості студентів-менеджерів є, на нашу думку, початковий етап, який характеризується відсутністю вихідної понятійної бази зі спеціальності. На цьому етапі, як вказується у роботах вітчизняних авторів, присвячених питанням удосконалення процесу викладання дисциплін циклу безпеки життєдіяльності      (В. Биков, О. Бикова, Г. Гогіташвілі, Є. Желібо,        В. Заплатинський, О. Запорожець, В. Зацарний, М. Ігнатович, О. Кожем’якін,  Г. Кондрацька, В. Лапін, І. Сагайдак, Л. Сидорчук, В. Худолей, В. Шиян та ін.), потреби подальшого розвитку економіки, соціальна направленість державної політики вимагають від вищої освіти підготовки фахівців, які мають у складі професійних якостей здатність забезпечити безпеку у виробничій і поза виробничій діяльності та в умовах надзвичайних ситуацій. Вони наголошують на необхідності вдосконалення державного регулювання викладання даних дисциплін у вищих навчальних закладів шляхом затвердження міжгалузевого нормативного або хоча б рекомендаційного документа, який чітко визначає основні державні вимоги не тільки до результатів освіти з питань безпеки, але також і до параметрів процесу підготовки та державної атестації студентів вищих навчальних закладів.

У відповідності з Національною доктриною розвитку освіти до складу пріоритетних напрямів державної політики входить розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом життя. Ці принципи використовуються при підготовці, перепідготовці і підвищення кваліфікації за робітничими професіями в професійно-технічних навчальних  закладах; підготовці спеціалістів у вищих навчальних закладах та при навчанні і підвищення   кваліфікації працівників та посадових осіб. Стаття 18  «Навчання з питань охорони праці» Закону «Про охорону праці» визначає, що всі працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Крім того, працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. А посадові особи, діяльність яких пов’язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці. Зміст та обсяг навчання з питань охорони праці для підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації за робітничими професіями в професійно-технічних навчальних  закладах визначаються  Типовою  навчальною  програмою  з  предмета "Охорона праці",  яка передбачає вивчення наступних тем: правові та організаційні основи охорони праці; охорона праці в галузі; основи пожежної безпеки;  основи електробезпеки; основи гігієни праці та виробничої санітарії, медичні огляди; надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках.

Програма навчання посадових осіб коректно доповнює програму підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації за робітничими професіями в професійно-технічних навчальних закладах двома темами: вибухонебезпека виробництва і вибухозахист та управління роботами з профілактики та ліквідації наслідків аварії. Подібну відповідність ми мали би бачити і з програмами нормативних дисциплін з «Основ охорони праці» та «Охорони праці в галузі», так як навчання майбутніх посадових осіб з охорони праці, як правило, здійснюється у вищих навчальних закладах. На жаль, ці програми не погоджені з програмами підготовки і підвищення кваліфікації як за робітничими професіями, так і для посадових осіб.

Навчання  студентів  з  питань  охорони  праці  у  вищих навчальних закладах повинно здійснюватись відповідно до галузевих стандартів вищої освіти. Затверджені вже більше 10 років тому навчальні програми нормативних дисциплін складаються із чотирьох розділів: «Основи охорони праці» (31.08.1997 року): правові та організаційні питання охорони праці; основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії; основи техніки безпеки; пожежна безпека; «Охорона праці в галузі» (02.08.1999 року) із галузевим спрямуванням: система управління охороною праці у галузі,  її складові та функціонування; проблеми фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії у галузі; проблеми профілактики виробничого травматизму у галузі; пожежна безпека у галузі.

Наказом МОН України від 07.06.06 № 444 для напряму 0501-«Економіка і підприємництво» була затверджена освітньо-професійна програма підготовки бакалавра, досліджена і схвалена багатьма представниками десятків навчальних закладів України, в якій  об’єднано три  курси: «Охорона праці», «Безпека життєдіяльності» та «Цивільна оборона» на модульному принципі під єдиною назвою БЖД. Модульна програма дисципліни «Охорона праці» складається із дев’яти розділів: виробниче середовище та його вплив на людину, предмет і завдання дисципліни;  умови праці на виробництві, їх класифікація і нормування; виробнича шкідливість, методи захисту людини від їх негативного впливу; аналіз і профілактика профзахворювань та виробничого травматизму; основи техніки безпеки;  правове і нормативне регулювання охорони праці; державне управління охороною праці в Україні;  організація охорони праці на виробництві;  економічні аспекти охорони праці. При цьому розгляд важливих питань пожежної безпеки не передбачено.

Зміст цієї програми значно відрізняється як від  нормативних, так і програм підготовки посадових осіб і спеціалістів, тому були розроблені відповідні навчальні посібники [1,2], по яким здійснюється навчання  бакалаврів спеціальності «Економіка і підприємництво». На сучасному  етапі адаптації вітчизняного законодавства до європейського не можна оминути питання міжнародного співробітництва у галузі охорони праці. Так у розділі 6 «Правове і нормативне регулювання охорони праці» [2] розглянуті міжнародні нормативно-правові акти у галузі охорони праці, які становлять великий практичний інтерес. На жаль, у цих посібниках є і посилання на застарілі нормативно-правові акти, які вже не адаптовані до сучасних економічних умов, що постійно змінюються. Певна неузгодженість нормативних документів викликає протиріччя і потребує додаткових пояснень по їх застосуванню та небажаного збільшення об’ємів навчальних посібників та їх вартості. Ці недоліки ускладнюють можливості їх застосування студентами і посадовими особами при організації самостійного і дистанційного навчання.

У сучасних умовах посилення інтеграційних процесів з Європейським Союзом, впровадження європейської системи неперервної освіти програми нормативних дисциплін і відповідні освітньо-професійні програми та навчальні посібники з дисциплін циклу безпеки життєдіяльності повинні бути складовими комплексної програми, розробленої з урахуванням досконалої європейської системи нормативно-правових актів з безпеки, а не вже традиційно реалізовувати метод «проб і помилок».

Подальші дослідження повинні передбачати пошук оптимальних форм і методів навчально-виховного процесу по збільшенню практичної підготовки з використанням сучасної нормативної бази, розробку спеціальних технологій в межах кредитно-модульної системи формування професійної компетентності фахівців економічного спрямування.

 

Список літератури

1. Гогіташвілі Г.Г. Основи охорони праці: [навч. посіб.]/ Г.Г. Гогіташвілі, В.М. Лапін,. – К.: Знання, 2008. – 302 с.

2. Керб Л.П. Основи охорони праці: [навч. посіб.] / Л.П. Керб. – К.: КНЕУ, 2003. – 215 с.