Никифорова Л.А., Кулинич Ю.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Мистецтво модерну

Людина і мистецтво…З давніх давен вони йшли поряд. Кожна освічена людина здавна повинна була мати уявлення про мистецтво, його форми, зміст, напрямки. З моєї точки зору Мистецтво - це творче відображення дійсності, її відтворення в художніх образах. Твором мистецтва називають далеко не всі творіння, це має бути щось дуже якісне, найбільш цікаве і здатне змінити свідомість глядача . Серед багатьох стилів мистецтва можна виділити модерн,який дуже актуальний сьогодні.

Модерн, "новий стиль" - досить помітний напрямок у просторових мистецтвах 1890-1900-х років, що виявляло видиму подібність із загальноєвропейськими шуканнями цієї епохи в різних країнах називалися по-різному: Art Nouveau, Jugenstіl, Modern style і т.д., що протиставляла свою принципову новизну еклектичної утилізації, що приїлася за півстоліття, спадщини всіх століть і народів. Не менш принципова для модерну була і його претензія бути саме стилем, його прагнення втілити дух сучасної епохи повно і цільно, у всеосяжних і тільки їй приналежних художніх формах, як це було властиво великим стилям минулого. Але ті стилі виникали в розвитку культури органічно й усвідомлювалися як цілісні художні системи лише згодом, уже ретроспективно. Модерн же саме починався з бажання бути стилем, висував і відстоював принципові стильові програми.

Для мене модерн - це насамперед фантастично красиві особняки, величезні кришталеві люстри, але не правильно круглі, а овальні, із примхливим нахилом, настільні лампи зі стовщеним, покритим яскравим лінійним орнаментом ніжкою... Словом, для мене це скоріше предмети декоративно-прикладного мистецтва, зроблені в естетиці модерну, а не станкові види мистецтва.

Можна виділити,що для мистецтва модерну притаманна зацікавленість міфологічними персонажами та алегоричними мотивами. Міф, що виявився засобом переосмислення реальності, вимагав від художника потрійної умовності: самого міфу, історичної епохи та живописної мови. Німецькі, французькі, бельгійські символісти часто зображували сфінкса — ідеального героя для художників модерну, героя, що поєднав в собі жінку, птаха та лева. Популярні були кентаври, що втілювали ідею чоловічої сили. Для модерну було важливо, щоб міфологічний герой відбивав природну сутність людини. Можна навести такий приклад,що на картині М. Врубеля "Царівна-Лебідь" жінка-птах, що зберегла чарівну жіночу красу та набула приваблюючої м'якості лебедя, постає в рамках театральної сцени, ніби подвоюючи тим самим умовність, притаманну мистецтву модерну. Також поряд з міфом, як його молодша сестра, розташувалася казка. [2, c 210]

Художники модерну часто шукали нагоди втілити любовну пристрасть. Популярним став мотив поцілунку, що буквально переходив від одного майстра до іншого. Відомий "Поцілунок" Беренса (1898 рік) подавав одне з перших рішень цього мотиву. Розташувавши в центрі дві голови, що злилися, він оточив їх пасмами волосся, перетвореного на візерунок, орнамент. Виразний варіант "Поцілунку" створює П. Пікассо в одній зі своїх перших робіт, "Побачення" (1900 рік). Нескінчені "Поцілунки" К. Сомова. Також Роден багаторазово творив свої "Поцілунки" у мармурі. [2, c 38]

Весь процес формотворення у модерні імітував природні форми. У модерні поширилась мода на різноманітні вироби, що імітують квітку в склянці або вазі, букет. В Росії великим майстром цього жанру був П. Фаберже. Французький архітектор Гімар знайшов переконливу форму ліхтаря у вигляді горіха серед листя. Першокласними майстрами прикладного мистецтва модерну були Лалик, Тіффані, Беренс, ван де Вельде, Римельшмід, Макінтош та інші. [1, c 56]

Модерн тяжів до синтезу мистецтв — це була його велика історична заслуга. Діячі модерну часто були в одній особі архітекторами, графіками, дизайнерами, декораторами та вміли водночас майструвати власними руками. Вони відродили багато забутих галузей і технік художньої праці: фреску, мозаїку, розписне скло, інкрустацію. Вони покращували побут шляхом внесення до нього краси. Синтез мистецтв у модерні краще за все виявив себе в театрі.

В образотворчому мистецтві стилістика модерну краще виявляє себе в графіці. Графічність, культ "чистої лінії" — характерна особливість модерну, і це не випадково. Імпресіоністи взагалі відмовились від контуру. Останній — це більше знак предмета, ніж його натуральне зображення, а символізм, з якого веде свій родовід модерн, тяжів саме до знаків, натяків, інакомовності. Мистецтво модерну, зберігаючи впізнання зовнішніх форм, робить їх безтілесними, перетворює на орнамент, розташований на площині. Тут відчутно вплив східної гравюри з її витонченою лінеарністю мініатюри, іноді — відлуння грецького вазопису. [1, c 237]

Таким чином, модерн з'явився завершальною ланкою еклектики. У свою чергу, еклектика підвела підсумки глобального періоду історизму, що бере свій початок з епохи Відродження. Очевидно,що період модерну закінчив розвиток мистецтва, починаючи чи ледве не з античності. Головна ідея, що служила його джерелом появи модерну і двигуном розвитку - створення великого, "інтернаціонального" стилю. Вона залишилася нереалізованою ,бо модерн не створив стилю в традиційному розумінні цього терміна, тобто не минулого обкреслені канони, по яких повинне створюватися стилістично чистий добуток, адже модерн зберіг багатобарвність еклектики.

Список літератури:

1.Горюнов В.С., Тубли М.П., Архітектура епохи модерну, "Стройиздат СПБ", СПБ,2002.-270с.

2.Неклюдова М.Г., Традиції і новаторство художників ХІХ століття, "Мистецтво", М., 2000.-325с.