Право/9. Цивільне право

Михайлюк Г.О.

аспірантка кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії, Україна

Сучасні тенденції юридичної науки щодо визначення терміну “нетрадиційна банківська операція”

Конкуренція між банками та небанківськими фінансово-кредитними установами, а також всередині самої банківської системи сприяє подальшій універсалізації банківської справи, розвитку та розширенню кола операцій та послуг, що їх може виконувати сучасний універсальний банк. Крім традиційних, базових для комерційних банків України операцій, вони виконують нові, не традиційні для них операції та послуги. До перших належать операції і послуги, пов'язані з формуванням банківських ресурсів, їх розміщенням в активи та здійсненням розрахунків між клієнтами. Динамічний розвиток ринку нетрадиційних банківських операцій та послуг зумовлює актуальність правових досліджень даної сфери регулювання.

Перед тим як аналізувати термін “нетрадиційна банківська операція” звернемось, передусім, до визначення поняття “банківська операція”, яке є базисом для першої.

На жаль, у ст. 339 Господарського кодексу (ГК) України відсутнє
визначення як терміну “банківські операції”, так і терміну “фінансове
посередництво”, що, як визначає законодавець, здійснюється банками
у формі банківських операцій. У статті стверджується, що основними
видами банківських операцій є депозитні, розрахункові, кредитні,
факторингові та лізингові операції, і тут же є дві відсилочні норми
стосовно того, що перелік банківських операцій визначається законом
“Про банки і банківську діяльність” та відносно процедури проведення банківських операцій, яка здійснюється в порядку, встановленому Національним банком України [1; 3].

У Законі України “Про банки і банківську діяльність” була зроблена спроба наблизитись до поняття банківської операції через визначення терміну “розрахункові банківські операції”, які розглядаються як рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи [3].

Дуже часто у науковій літературі можна зустріти синонімічне вживання понять “нетрадиційні банківські операції” чи у цьому ж контексті поняття “нетрадиційна банківська послуга”. Слід зазначити, що у своїй діяльності останнім часом комерційні банки все більше уваги приділяють наданню клієнтам послуг. Однак, зауважимо, що в юридичній літературі розрізняють поняття “банківські операції” та “банківські послуги”. Не вдаючись до аналізу всіх поглядів щодо змісту цих понять, зазначимо, що між ними існують суттєві відмінності, хоча на практиці банківські операції та банківські послуги зовнішньо розрізнити дуже важко. Передусім це пов'язано з тим, що окремі банківські операції та послуги взаємозв'язані, надаються клієнтам одночасно, в одному “пакеті”. Наголосимо, що банківським послугам притаманні такі ознаки:

– для надання банківських послуг банкам не потрібні додаткові ресурси;

– доходи від надання послуг банки одержують у вигляді комісії; комісійні доходи обчислюються банками пропорційно сумі активу чи зобов'язання незалежно від часу або є завчасно фіксованими;

– при наданні послуг діяльність банків спрямована на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не породжують або зовсім не повинні завершуватися матеріальними наслідками у традиційному розумінні.

Слід зазначити, що з прийняттям нового Цивільного кодексу (ЦК) України акценти стосовно регулювання банківських операцій істотно змістились у бік цивільного законодавства. Здійснення тієї чи іншої операції відбувається відповідно до змісту певного банківського правочину, обов'язкові умови якого зазначаються у ЦК України.

Разом з тим техніка здійснення банківських операцій зумовлює необхідність дотримання також спеціальних правил, встановлених законодавством України. Так, наприклад, Цивільним кодексом України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку [4, C. 47; 2].

Є. Осіпов висловлює думку, що будь-яка банківська операція дійсно може містити у собі елементи одного або декількох договорів чи правочинів, а інколи може містити елементи односторонніх договорів і правочинів. І, як правило, в поняття “банківська операція” включаються не тільки юридично значимі, а і цілий ряд фактичних дій з реалізації певного банківського договору, пов'язаних з бухгалтерським оформленням таких договорів, або з іншими фактичними діями [6, C. 16].

Як зазначає Л. Єфімова, під терміном “банківська операція” нерідко розуміють не тільки відповідні банківські договори, але зовсім самостійні фактичні дії, такі, що передбачають перерахування грошей, заповнення різних інформаційних карток тощо. При цьому, автор наводить думки відомих вчених юристів, намагаючись підкреслити водорозділ між фактичними та юридичними діями [5, C. 123].

Аналізуючи правову природу банківської операції, і як різновиду нетрадиційної банківської операції, Ю. Філатов визначає, що цивільно-правовий договір є основою, стрижнем банківської операції, на який нанизується та на підставі якого виникають спеціальні відносини (відносини рахунку, вкладу та ін.). Комплекс спеціальних відносин (державно-правових, адміністративно-правових та ін.) у сукупності з цивільно-правовою основою відносин банку та клієнта формують банківську операцію. Банківська операція представляє собою зобов'язання за участю кредитної організації, що виникає на підставі цивільного правочину, можливість виконання, якого забезпечується банківськими правилами (адміністративно-правовими нормами) та економічними нормативами, встановленими законодавством [7, C. 5].

Отже, ми бачимо, що деякі вчені-правознавці намагаються дати визначення як терміну “банківська операція”, так і терміну “нетрадиційна банківська операція”, але в основному ці намагання зводяться до простого опису змісту тієї чи іншої операції.

Проаналізувавши декілька підручників за напрямом “Банківська справа”, можливо відзначити, що в жодному з них не надана дефініція терміну “нетрадиційна банківська операція”, що є великою прогалиною, тому що даний різновид операції набуває все більшого поширення, а відсутність законодавчого регулювання цієї сфери уповільнює розвиток банківської справи та заважає клієнтам банків отримувати широкий спектр якісних та зручних послуг, які охоплюються терміном “нетрадиційні банківські операції та послуги”.

Література:

1. Господарський кодекс України, Відомості Верховної Ради, 2003, № 18, № 19–20, № 21–22, ст.144.

2. Цивільний кодекс України, Відомості Верховної Ради, 2003, № 40 – 44, ст.356.

3. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000р. № 2121- ІІІ // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 5 – 6, ст.30.

4. Безклубий І.А. Банківські правочини: цивільно-правові проблеми: Монографія. – К., Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005. – 378 с.

5. Ефимова Л.Г. Банковские сделки: право и практика. Монография. – М.: НИМП, 2001. – 654 с.

6. Осипов Е.Б. Гражданско-правовые договоры с участием банков: Автореф. канд. дисс. – Алматы, 1997. – С. 16 – 17.

7. Филатов Ю.В. Правовое положение банка как субъекта гражданского права. Дисс. ... канд. юрид. наук. – Єкатеринбург – 1999. – 11 с.