*118923*

Экономические науки/10.Экономика предприятия

Налисник А.З.

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Ендогенні фактори банкрутства підприємств: виявлення, групування та напрями нейтралізації

Розв’язання проблеми збиткових підприємств повинно відбуватися зі застосуванням інститутів ринкової економіки, зокрема інституту банкрутства. В той же час, банкрутство великої кількості неплатоспроможних підприємств є неприпустимим, оскільки унеможливить досягнення ряду стратегічних завдань країни, серед яких формування внутрішнього ринку та розвиток власного виробництва [1, 749].

За оцінками дослідників у розвинених країнах зі стійкою політичною і економічною системою дві третини всіх банкрутств спричинено внутрішніми факторами і лише одна третина – зовнішніми [2, 18]. Слід наголосити, що окремий випадок банкрутства є результатом поєднання негативного впливу як внутрішніх, так і зовнішніх чинників, коли первинні імпульси до розвитку кризи породжуються зміною зовнішніх умов функціонування, які під дією несприятливих внутрішніх факторів перетворюються на загрозливі коливання основних параметрів функціонування підприємства [3; 4]. Серед внутрішніх (ендогенних) причин банкрутства слід виділити помилки менеджменту (прийняття неправильних господарських рішень), нестачу ресурсів (фінансових, матеріальних, кадрових, інноваційних) та умисні дії внутрішніх щодо підприємства осіб (власників, керівників, працівників) [3, 505-506].

Провівши аналіз ряду наукових праць [1-4], до ендогенних чинників банкрутства суб’єкта господарювання віднесемо наступні:

1) стратегічні:

а) стадія життєвого циклу та конкурентна позиція фірми;

б) брак стратегій та модифікацій тактик розвитку підприємства;

в) несприятливий ступінь диверсифікації діяльності;

2) фінансові:

а) дефіцит коштів та джерел фінансування діяльності;

б) несприятлива структура активів та пасивів підприємства;

в) неправильна інвестиційна політика;

г) високий рівень і негативна структура витрат;

3) маркетингові:

а) невдалий вибір постачальників ресурсів;

б) прорахунки маркетингу (незадовільне вивчення і прогнозування попиту, помилки в сегментації ринку, неефективність товарної, цінової, збутової політики);

4) структурно-організаційні:

а) нераціональність організаційної структури;

б) відсутність, недостатній рівень або дисбаланс розвитку окремих функцій служб підприємства (зокрема, контролінг, логістика, аналітично-прогностичні функції, планування тощо);

5) техніко-технологічні:

а) низька конкурентоспроможність продукції;

б) відсталість технології, що використовується для виробництва продукції;

г) зношеність основних засобів та нестача виробничої потужності;

д) брак інновацій і раціоналізаторства;

6) фактори, пов’язані з працівниками підприємства:

а) низька кваліфікація і якість роботи управлінського персоналу підприємства;

б) низька якість робочої сили;

в) конфлікти всередині організації (між засновниками, керівниками, у колективі тощо);

г) несприятливий морально-психологічний клімат;

д) низькі рівні дисципліни та свідомості працівників.

7) умисні дії власників, керівництва, працівників підприємства.

Дії (бездіяльність) менеджерів чи керівників слід розглядати як першочергову причину виникнення та розвитку кризових явищ, оскільки саме неефективне дослідження ринку, управління в сферах використання усіх видів ресурсів та побудови стратегії розвитку господарюючого суб’єкта є основною причиною його неплатоспроможності [4, 130-131].

Оскільки, для мінімізації ризику банкрутства необхідне подолання причин кризи, це визначає потребу у врахуванні взаємозв’язку між причинами кризових явищ, напрямами їх подолання та, відповідно, джерелами фінансування. Особлива цінність проведеного дослідження полягає в тому, що правильне виявлення факторів, що визначають потенційне банкрутство підприємства, дозволяють підібрати вірні способи усунення таких явищ.

Література

1. Яцюк О. С. Експрес-діагностика кризового стану та загрози банкрутства підприємства / О. С. Яцюк // Обліково-аналітичні системи суб'єктів господарської діяльності в Україні. (Формування ринкової економіки в Україні. – Спецвип. 15 (частина 2)): Науковий збірник / За ред. В. Є. Швеця. – Львів: Інтереко, 2005. – С. 749-754.

2. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой / Под общ. ред. проф., д.э.н. А.П. Градова и проф., д.э.н. Б.И. Кузина. – СПб.: Специальная литература, 1996. – 510 с.

3. Дмитренко А.І. Сучасні аспекти класифікації та причин банкрутства / А. І. Дмитренко // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. – Вип. 2(9). – К.: КНЕУ. – 2002. – С. 505-510.

4. Яцюк О. С. Характеристика основних причин виникнення та розвитку кризових явищ на підприємстві / О. С. Яцюк, Н. М. Притуляк // Матеріали десятої міжнародної наукової конференції молодих вчених, аспірантів і студентів “Економіка, управління, фінанси: стан, проблеми та перспективи розвитку”. Ч.3. – Донецьк: ДонНАБА, 2011. – C. 129-132.