*119904*

Економічні науки/ 10. Економіка підприємства.

Борщ М. В., студентка IV курсу

Вінницький національний технічний університет України

Аналіз сутності поняття конкурентоспроможності персоналу підприємства

Сучасний стан ринкових відносин змушує вітчизняні підприємства витримувати конкуренцію не тільки на зовнішньому, а й на внутрішньому ринку. Високий рівень конкурентоспроможності персоналу є одним із головних чинників, що забезпечують стратегічну конкурентоспроможність організації.

Підготовка компетентного персоналу, здатного до продуктивної роботи в ринкових умовах, його раціональне структурне і просторове розміщення, зміна культури управління підприємства, врешті-решт, залежить від ефективності функціонування служби управління персоналом і є запорукою досягнення успіху підприємством. Без мотивованих і кваліфікованих співробітників жодна організація не в змозі створити добре працюючі системи маркетингу, продажу, фінансів або бухгалтерського обліку. Управління персоналом особливо важливе у сучасних умовах глобальної конкуренції і стрімкого науково-технічного прогресу, коли продукти, технології, операційні методи і навіть організаційні структури старіють з нечуваною швидкістю, а знання та навички співробітників компанії стають головним джерелом тривалого розквіту будь-якої компанії [1].

Аналізу питання конкурентоспроможності персоналу присвячена значна кількість публікацій авторів, серед яких Афендікова Н. О., Семикіна М. В., Грішнова О. А., Славгородська О. Ю, Дударь А. П. та інші. Не дивлячись на велику кількість робіт пов’язаних з організацією та управлінням персоналом, західні експерти вважають, що жодна з них не є універсальною.

Конкурентоспроможність праці є основою конкурентоспроможності персоналу, а також об’єктивною необхідністю для інновативно-інноваційного розвитку, що є актуальним для сучасної української економіки [2].

Конкурентоспроможність працівника – це відповідність якості робочої сили потребам ринку, можливість перемагати в конкуренції на ринку праці, тобто повніше, порівняно з іншими кандидатами, задовольняти вимоги роботодавців за рівнем знань, умінь, навичок, особистих рис [3].

Також конкурентоспроможність працівника може визначатись як перевага одного працівника порівняно з іншим працівником, що полягає в умінні розробити систему забезпечення конкурентоспроможності підприємства та управляти колективом. Звідси конкурентоспроможність персоналу визначається на основі певних якостей, які притаманні працівнику, та склад яких може відрізнятись.

Конкурентоспроможність персоналу підприємства – це його здатність реалізовувати наявні в нього конкурентні переваги таким чином, щоб сприяти просуванню підприємства на кращу, порівняно із іншими суб’єктами конкуренції на певному ринку, конкурентну позицію [4].

Можна додати також, що конкурентоспроможність персоналу підприємства, з одного боку, пов’язана з людським капіталом, тобто відображає можливість отримання прибутку й формування загальної конкурентоспроможності підприємства, з іншого боку, акцентування на задоволенні потреби в праці як критерій якості людського капіталу у визначенні конкурентоспроможності персоналу знову ж характеризує її на ринку праці у відносинах між працівником та роботодавцем за умов конкуренції між окремими працівниками [5].

З вище викладеного матеріалу можна скласти такий послідовний ланцюг: конкурентоспроможність персоналу як характеристика його особистісних та професійних якостей є передумовою формування конкурентоспроможності праці, яка формує конкурентоспроможність продукції, а вже конкурентоспроможність продукції є суттєвим елементом конкурентоспроможності підприємства в цілому.

Рівень конкурентоспроможності персоналу організації залежить не тільки від психофізіологічних та соціально-психологічних особливостей працівників, а й від ступеня задоволеності працівника своєю працею.

На сучасному етапі розвитку ринку й суспільства головною цінністю і перевагою в конкурентній боротьбі є якість людського капіталу.

Отже, аналізуючи існуючі точки зору щодо сутності конкурентоспроможності персоналу підприємства можна стверджувати, що сутність цього поняття досліджено в достатній мірі, крім того загальновизнано, що конкурентоспроможність персоналу основним чином впливає на конкурентоспроможність підприємства в цілому, але більшість науковців не розкриває механізму такого впливу, а також не акцентує увагу на тому, яку роль відіграє конкурентоспроможний персонал у результатах діяльності підприємства.

Література:

1. Афендікова Н. О. Особливості трудових ресурсів та розвитку ринку праці в Україні / Н. О. Афендікова // Держава та регіони. – 2006. – № 4. – с. 16-19.

2. Семикіна М. В. Мотивація конкурентоспроможності праці: теорія і практика регулювання / М. В. Семикіна. – Кіровоград: ПіК, 2003. – 426 с.

3. Грішнова О. А. Конкурентоспроможність персоналу підприємства / О. А. Грішнова // Україна: Аспекти праці. – 2005. – № 3. – с. 3-9.

4. Славгородська О. Ю. Класифікація конкурентних переваг персоналу підприємства / О. Ю. Славгородська, В. Г. Щербак // Наукові праці ДонНТУ. – 2005. – № 8 – с . 94-101.

5. Дударь А. П. К вопросу об использовании зарубежного опыта инвестирования в человеческий капитал предприятия / А. П. Дударь // Инвестиционная поддержка инновационной деятельности предприятия: материалы Всеукраинской междунар. науч.-практ. конф. – Симферополь: НАПЭКС, 2005. – с. 81-83.