*120215*

Денисова Ю.Е. , Литвинов О. І.

ДонНУЕТ імені Михайла Туган – Барановського

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ХОЛДИНГІВ У АПК УКРАЇНИ

Розвиток сучасної економічної системи України супроводжується трансформаційними процесами в усіх сферах суспільного виробництва та в агропромисловому комплесі . Сьогодні все більшої актуальності набувають питання розвитку агрохолдингів в Україні, їх значення та вплив на соціально – економічні відносини.

Проблемам перспектив розвитку інтеграційних структур в сільському господарстві України присвячені наукові праці багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених - економістів, зокрема В.П. Александрової, В.Г. Андрійчука, О.А.Бондаренка, О.П.Бондарчука, В.І. Валентинова, П.І. Гайдуцького, С.О.Гуткевич, М.І.Кісіля, В.В.Ковальова, В.Голоти та ін. Але питання, пов'язані з сучасними тенденціями діяльності українських агрохолдингів є не достатньо вивченим напрямком, що визначило актуальність даного дослідження.

Незважаючи на наявні труднощі, сьогодні іде досить активний процес формування холдингів . Їх типи в нашій країні дуже різноманітні, що свідчить про спроби підприємств і галузей знайти найбільш прийнятний для них тип інтеграції, який відрізняється від наявних шаблонних схем [2,с.22].

Метою статті є визначення сучасних ключових тенденцій у розвитку та діяльності холдингів у АПК України.

Процеси створення та диверсифікації інтегрованих структур в економіці України не оминули і одну з найважливіших галузей – сільське господарство. Створення таких структур у аграрній сфері дає можливість завойовувати додаткові конкурентні переваги як на внутрішньому, так і на міжнародних ринках, адже зазвичай холдинги у сільському господарстві охоплюють практично повний виробничий цикл – від вирощування сировини, її переробки до виготовлення готового продукту. Створення холдингових структур у сільському господарстві дає можливість власними силами учасників холдингу забезпечити внутрішній ринок капіталу, спільну інфраструктуру; покращити якість отримання та передачі інформації між учасниками; досягти зменшення трансакційних витрат; оптимізувати процеси управління задля досягнення спільних інтересів [1,с.47].

На фоні загальної ситуації в АПК держави вигідно виділяються інтегровані агропромислові структури, створені шляхом вертикальної інтеграції. Основну частку з них складають агрохолдинги.

Агрохолдинги, крім власних фінансових ресурсів, використовують кошти компаній-засновників, які у багатьох випадках мають власні банки, залучають іноземні інвестиції, зокрема дешеві кредити закордонних банків [5].

На даний момент в Україні нараховується 60 великих сільськогосподарських холдингів, які обробляють більше 4 мільйонів гектарів землі. Дані структури активно інвестують фінансові активи в сільське господарство. В їхньому користуванні перебуває від 60-ти до 430-ти тис. гектарів [4] (табл. 1).

Таблиця 1

Найбільші агрохолдинги в Україні (станом на 2011 р.)

Назва холдингової структури	Площа земельного банку, тис. га
Ukrlandfarming	430
Інвестиційний холдинг NCH	400
«Миронівський хлібопродукт»	300
«Мрія»	240
«Астарта»	225
HarvEastHolding	220
«Кернел»	180

Сумарна ринкова капіталізація найбільших двадцяти українських агрокомпаній станом на 5 грудня 2011 року складає $ 5,4 млрд. [3,с.55].

В процесі становлення інтегрованих агропромислових підприємств як досліджуваного регіону, так і вітчизняного АПК загалом існує ряд перешкод котрі можна списати на відсутність значного досвіду функціонування агрохолдингів в Україні. В першу чергу, це стосується не сформованості законодавчої бази функціонування агрохолдингів, браку досліджень стосовно питання регулювання рівня автономії дочірніх структур холдингів та значного дефіциту кваліфікованих кадрів.

Підсумовуючи діяльність агрохолдингів в Україні можна стверджувати, що їх роль в розвитку агробізнесу є значною і буде підвищуватися в перспективі. Буде продовжуватися процес концентрації сільськогосподарської землі агрохолдингами через її оренду та банкрутство неефективних аграрних підприємств. Цей чинник потрібно враховувати при розбудові аграрної політики держави та програм підтримки розвитку сільських територій. Державі потрібно сприймати агрохолдинги як об’єктивну реальність і заходами державної політики спрямовувати їх діяльність в русло державної аграрної стратегії. Найперше це стосується системи оподаткування, що повинно вирішуватися в контексті загальної податкової реформи .

Література:

1. Бочаров С. Организационные формы создания эффекивных предприяий холдингового типа /С.Бочаров ,Н.Нечаев//АПК: экономика,управление.-2009.-№9.с.21-24

2. Іляшенко А.Х. Створення холдингових структур //Фінанси України. - 2010.-№11.с.46-50

3. Капіталізація агрохолдингів / Бізреліз: новини компаній та ринків України – 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://bizreliz.info/index.php?option=com_content&view=article&id=3018:2011-

-08-01-13&Itemid=166

4. . Феофілов C. Л. Майбутнє України - за агрохолдингами / C. Л. Феофілов // Портал "Аграрний сектор України" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://agroua.net/tops/news.php?newsid=18517

5. Хірівський Р.П. Перспективи діяльності та розвитку холдингових формувань в межах вітчизняного АПК. // Сталий розвиток економіки.-2012.-№13.-с.53-58.