*119787*

“Экономические науки” Экономическая теория.

Ніконєнко А.В.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ «КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА МАРКЕТИНГУ

Система управління інтелектуальним капіталом підприємства

Інтелектуальний капітал є сумою 3-х складових, основою яких є людські ресурси – найбільша динамічна компонента спроможності компанії отримувати прибуток тривалий час. Вважається, що людський капітал не може бути власністю компанії, а структурний капітал може бути оформлений у власність і може виступати в якості об’єкту купівлі-продажу [3. с. 24].

1. Людський капітал – сукупність знань, навичок, творчих здібностей, а також спроможність власників та наукомістких працівників відповідати вимогам і задачам компанії.

2. Структурний капітал – програмні засоби ЕОМ, програмне забезпечення, бази даних, організаційна структура, патенти, товарні знаки, а також всілякі організаційні механізми, які забезпечують продуктивність працюючих та функціонування компанії.

3. Споживчий капітал – майбутні споживачі продукції компанії, її спроможність задовольнити їх запити.

Система управління інтелектуальним капіталом підприємства (УІК) – це система стратегічних дій пов’язаних з об’єктами інтелектуального капіталу (ІК) та цілеспрямована на ефективний інноваційний розвиток підприємства. Інакше кажучи це процес, що включає такі 4 основні складові [1]:

1. Розвиток ІК, що включає планування та реалізацію, сприятливе середовище та мотивацію працівників.

2. Аналіз ринку, який складається з можливостей, конкурентів та порушників (наприклад патентних прав).

3. Захист прав ІВ, охоплюючий правовий захист, комерційні таємниці та дисциплінарні стягнення.

4. Обмін ІВ, що включає купівлю, продаж, трансфер технологій та спільні НДДКР.

Розвиток інтелектуальної власності включає в себе планування, організацію та реалізацію ІВ. Суть цього елементу полягає в організації таких умов на підприємстві, що будуть сприяти інтелектуальній творчості та впровадженню нових науково технічних розробок, їх облік та використання у виробництві. Аналіз ринку передбачає виявлення можливостей та рівня інтелектуального ресурсозабезпечення своїх конкурентів, постійний моніторинг свого ринку з ціллю виявлення порушників. Захист прав ІВ передбачає отримання певних охоронних документів на об’єкти ІВ та певні дії відносно правопорушників.

Об’єкти інтелектуальної власності як складова організаційного капіталу включають [2]:

-об’єкти авторського права (твори науки, твори літератури, твори мистецтва, комп’ютерні програми, бази даних);

-об’єкти суміжних прав (виконання творів, фонограми і відеограми, програми телерадіоорганізацій);

-об’єкти науково-технічної інформації (науково-технічна документація, наукові відкриття, раціоналізаторські пропозиції, сорти рослин (селекцiйнi досягнення), породи тварин (селекцiйнi досягнення);

-об’єкти промислової власності (винаходи; корисні моделі; промислові зразки; топографії інтегральних мікросхем; секретні об’єкти: об’єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі i промислові зразки), що становлять державну таємницю; захист від недобросовісної конкуренції: захист через адміністративні чи судові органи від недобросовісних конкурентних дій — неправомірне використання ділової репутації підприємця, створення перешкод у процесі конкуренції, неправомірне використання комерційної таємниці);

-засоби індивідуалізації (суб’єктів, товарів і послуг) (знаки для товарів і послуг; зазначення походження товарів (назва місця чи географічне зазначення походження товару); фірмові назви; доменні імена);

-ноу-хау (комерційні секрети; технічна документація; творчі розробки; системи організації виробництва, маркетингу, управління якістю продукції, кадрами, фінансами, політикою капіталовкладень; виробничо-комерційний досвід організації виробництва, маркетингу і навчання персоналу).

В Україні права на результати інтелектуальної діяльності лише зараз починають розглядати як основу для успішного розвитку бізнесу та класифікувати об’єкти права інтелектуальної власності (ОПІВ) не лише як предмет бухгалтерського обліку, а й як інтелектуальний капітал компанії. Накопичення цього потенціалу сприятиме збільшенню вартості компаній, підвищенню ефективності їх господарської діяльності й успішній реалізації бізнес-проектів. Але, перш за все, потрібно визначити головні напрямки діяльності підприємства стосовно створення (придбання) та правової охорони ІВ з урахуванням існуючого національного, зарубіжного законодавства та міжнародних договорів.

Виокремлення основних складових захисту інтелектуального капіталу дозволить вирішити завдання щодо перевірки охоронних документів і реєстрації нових об’єктів інтелектуального капіталу; забезпечення захисту інтелектуального капіталу на підприємстві; моніторинг несанкціонованого використання тих або інших компонентів інтелектуального капіталу підприємства.

Література:

1. Цибульов П.М. Управління інтелектуальною власністю [Текст] // Цибульов П.М., Чеботарьов В.П., Зінов В.Г., Суіні Ю. / За ред. Цибульова: монографія. — К.: «К.І.С.», 2010. — 448 с.

2. Об’єкти інтелектуальної власності [Електронний ресурс] // Урядовий портал. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=10240835

3. Зинов В., Сафарян К. Интеллектуальный капитал как базовая характеристика стоимости бизнеса. //Інтелектуальна власність – 2001, № 5-6, – с. 23-25