*120076*

Економічні науки/15. Державне регулювання економіки

Студентка Лук’яненко Н.Ю.

Чорноморський державний університет імені Петра Могили, Україна

ПРОБЛЕМА ВИМІРУ НЕРІВНОСТІ ДОХОДІВ В УКРАЇНІ

В умовах динамічного розвитку суспільства в Україні та необхідності розробки адекватної соціальної політики суттєво зростає актуальність вимірювання та прогнозування найбільш важливих показників умов життя населення. Особливе місце серед них належать показникам рівня життя, зокрема характеристикам диференціації доходів населення. Це зумовлено, перш за все, потребами розробки дієвих заходів соціально-економічної політики та її ефективного моніторингу, а саме необхідністю вимірювання показників бідності та злиденності, забезпечення ефективності відповідних соціальних програм.

Доцільно зазначити, що проблема статистичного оцінювання ступеня диференціації доходів населення є актуальною не лише для України, але досить гостро це питання постає саме в нашій країні. При вирішенні цієї проблеми, основна увага повинна приділятися джерелам інформації та сучасним способам їх отримання (збирання) з мінімальними витратами, водночас у розвинених країнах зміщення акцентів відбувається в напрямі розробки та впровадження найбільш ефективних методів оцінювання.

Для обчислення диференціації доходів у суспільстві використовують децильний і квінтильний коефіцієнти. Для обчислення децильного коефіцієнта виділяють дві крайні дохідні групи населення, кожна з яких становить 10% від загальної кількості домогосподарств. У першу групу включаються домогосподарства з найбільшим середнім доходом у розрахунку на одну особу, а в другу - з найменшим доходом. Відношення показників доходу першої групи до другої показує, наскільки диференційовані доходи в країні. Розрахунок квінтильного коефіцієнта здійснюється аналогічно, але виділяють дві країні дохідні групи, кожна з яких становить вже 20% від загальної кількості домогосподарств.

Таблиця 1.

Розподіл доходів населення за децильним і квінтильним коефіцієнтами

	2007	2008	2009	2010	2011
Децильний коефіцієнт фондів	5,3	5,4	5,3	5,2	4,9
Квінтильний коефіцієнт фондів	3,6	3,8	3,7	3,6	3,4

Співвідношення загальних доходів 10% найбільш та найменш забезпеченого населення в Україні у 2010 становило 5,2 рази. Співвідношення загальних доходів 20% найбільш та найменш забезпеченого населення у 2010 році становило 3,6. Найбільш заможні 20% населення у 2010р. отримували як і в попередньому році 36% усіх загальних доходів.

За останні 4 роки суттєвого зменшення рівня диференціації доходів населення не відбувається, тому можна зробити висновок про неефективну соціальну політику держави. Існуючі соціальні виплати і пільги призводять лише до посилення утриманських настроїв в суспільстві, а не до зменшення диференціації доходів населення.

Більше того, існуючі показники, щодо рівня диференціації доходів в Україні не відображають реальну ситуацію і занижують диференціацію в суспільстві.

В Україні в основу дослідження диференціації рівня життя домогосподарств, починаючи з 2007 року, покладені показники грошових та загальних доходів замість показників грошових та сукупних витрат, які застосовувалися у 1999-2006 рр. Але загальновідомо, що показники доходів домогосподарства схильні занижувати, і часто витрати домогосподарств перевищують вказаний дохід, таким чином вірогідність статистичних даних в Україні щодо рівня диференціації населення не є досить високою.

Серед факторів, що модифікують офіційні оцінки нерівності, необхідно зазначити такі: по-перше, у офіційних оцінках використовують величину заробітної плати, оскільки її легко підрахувати й порівняти, при цьому відбувається викривлення реальної ситуації, оскільки не враховується комплексне визначення доходу й усі складові матеріального й соціального добробуту населення. По-друге офіційною статистикою не враховується неформальна економіка й неформальні доходи. В Україні неформальна зайнятість є істотним джерелом доходів і споживання. Дохід від неформальної діяльності, безумовно, допомагає підтримувати рівень життя й бідним. Але заможні одержують від такої діяльності більшу вигоду. Відповідно експертним даним, понад 70 % неформального доходу мають 20 % заможних. Таким чином, неформальний дохід істотно посилює нерівність у суспільстві й має бути врахований під час розгляду впливу розподілу доходів на нерівність. До того ж більш доцільно було б використовувати не поняття доходу, а поняття витрат під час обстеження умов життя домогосподарств, так як наявні доходи громадяни схильні занижувати.

Характерно, що в українських статистичних збірниках наводяться численні дані про різницю в доходах сімей залежно від місця проживання (місто, село) та кількості дітей, але немає вірогідних цифр, які б характеризували розрив у доходах крайніх соціальних груп. Наприклад, „Статистичний збірник України за 2009 рік” наводить такі дані: загальні доходи 20% найбільш забезпеченої частини населення перевищують доходи 20% найменш забезпеченої частини в 3,8 разів. На перший погляд, наведена цифра кореспондує різницю у кінцевих доходах крайніх страт у розвинених країнах, тобто в Україні вона приблизно в 1,5 рази вища, що цілком піддається поясненню. Проте, якщо в міжнародній статистичній практиці прийнято зіставляти доходи і витрати верхнього та нижнього децилів, то укладачі збірника зіставляють доходи верхнього та нижнього квінтилів. Ясно, що в цьому разі розрив у доходах крайніх страт істотно зменшується, бо порівнюються доходи не найбагатших і не найбідніших. За допомогою цього нехитрого статистичного виверту ступінь соціальної диференціації в Україні істотно пом’якшується, реальна картина спотворюється. Тому, оперуючи офіційними статистичними даними, неможливо достовірно визначити реальний рівень диференціації доходів у суспільстві.

Україна постала перед проблемою перегляду системи виміру диференціації доходів населення, задля досягнення кращого результату в соціальній політиці, так як орієнтація на досягнення рівності в розподілі доходів не дає бажаного результату в основному через не об’єктивну та не надійну інформацію, яка не дозволяє реально оцінити існуючу ситуацію і вжити дієвих заходів, а також через недосконалу систему соціальної допомоги, яка теж потребує докорінних змін.

Література:

1. Методологічні положення зі статистики. Вип. 2, т. 2 / Держ. ком. статистики України. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2006. – 568 с.

2. Статистичний збірник: Витрати і ресурси домогосподарств України у 2010 році. – К: ІВЦ Держкомстату України, 2010. – 434 с.

3. Лібанова Е.М. Ціннісні орієнтації та соціальні реалії українського суспільства/ Е.М. Лібанова // Економіка України. – 2008. - № 10. С. 120-136.