*120104*

Сєніна А. О.

Харківський національний економічний університет, Україна

Обґрунтування інструментів податкового регулювання діяльності технологічних та наукових парків

Існує об'єктивна необхідність у державній підтримці наукових досліджень і передових напрямків розвитку, оскільки приватно-підприємницький сектор має менші в порівнянні з державою фінансові можливості та здатний забезпечувати розвиток лише окремих, пов'язаних із конкретною підприємницькою діяльністю проектів. Науковий проект ще підлягає доведенню до інноваційного продукту, і малому, і середньому бізнесу самостійно тут не впоратися, бо потрібні достатньо великі інвестиції на проведення НДДКР, придбання відповідного обладнання, виготовлення дослідних зразків без гарантування отримання швидкого прибутку. Для вирішення цієї проблеми і існує інноваційна інфраструктура, яка покликана допомагати підприємствам вести інноваційну діяльність, реалізовувати інновації і вести самостійну інноваційну діяльність.

Наукові праці в контексті державної підтримки діяльності суб’єктів інноваційної інфраструктури присвятили такі вчені економісти, як: В. Геєць, Ю. Іванов, А. Крисоватий, М. Крупка, А. Кузнєцова, О. Марченко, А. Никифоров, В. Семиноженко, В. Соловйов, Л. Тулуш та інші. В роботах даних науковців досить широко висвітлено проблеми необхідності запровадження податкового стимулювання інноваційної діяльності.

На сьогодні в Україні податкове законодавство не має чіткого механізму податкового стимулювання розвитку інноваційної інфраструктури та інноваційної діяльності, лише передбачається незначна низка преференцій в ПКУ. Проведена податкова реформа в Україні задумувалася для того, щоб реалізувати два ключових завдання. По-перше, в умовах критичного розбалансування системи державних фінансів необхідно було збільшити доходи бюджету, по-друге, з метою стимулювання швидкого відновлення економіки потрібно було створити сприятливий фіскальний простір для бізнесу та інвестицій. Не можна чітко сказати вдалося досягнути поставлених цілей за допомогою податкової реформ, але на сьогодні можна оцінити фіскальні стимули, завдяки яким вивільнюється інвестиційний ресурс в розмірі 47 млрд. грн. (табл. 1).

Таблиця 1

Загальний інвестиційний ресурс від надання преференцій суб’єктам господарювання [3, с. 152]

Преференція	Обсяг ресурсу, млрд. грн.
звільнення від сплати ПДВ окремих операцій	21,9
створення страхових резервів банківськими установами, що відносяться на витрати	11,0
зниження ставки податку на прибуток з 23% до 21% (у 2012 р.)	4,3
звільнення від сплати ввізного мита згідно міжурядових угод про вільну торгівлю	3,2
урахування у складі витрат сум ремонтів та поліпшення основних засобів	2,0
механізм прискореної амортизації виробничого обладнання	2,0
запровадження «0» ставки оподаткування рентною платою додаткових обсягів видобування вуглеводнів із родовищ, що мають важко видобувні умови або виснажені	1,0
«податкові канікули» для малого бізнесу у вигляді «0» ставки податку на прибуток	0,5
звільнення від сплати податку на прибуток підприємств окремих галузей	0,4
звільнення від сплати ввізного мита товарів, що використовуються для виробництва устаткування альтернативних джерел енергії	0,3

Аналізуючи дані табл. 1, можна назвати низку причин, які нівелюють інвестиційний потенціал названих стимулів:

пільги щодо ПДВ та податку на прибуток можуть застосовувати підприємства дуже обмеженого переліку галузей;

зниження ставки податку на прибуток з 23% до 21% не означає, що вивільнений фінансовий ресурс автоматично буде спрямований в інвестиції чи поповнення обігових коштів;

застосування потенційно ефективних фіскальних стимулів, таких як механізм прискореної амортизації виробничого обладнання, «податкові канікули» та низка інших обмежено настільки, що вивільнений ресурс є невеликим.

Крім того, починаючи з 2004 р. майже відсутня будь-яка підтримка державою суб’єктів інноваційної інфраструктури. Так, на сучасному етапі, державна підтримка технопарків згідно з Законом України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» [1] є такою:

повне або часткове (до 50 %) безвідсоткове кредитування (на умовах інфляційної індексації) проектів технологічних парків;

повна або часткова компенсація відсотків, сплачуваних виконавцями проектів технологічних парків комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування проектів технологічних парків;

цільові субсидії у вигляді сум ввізного мита, що нараховуються згідно з митним законодавством України, при ввезенні в Україну для реалізації проектів технологічних парків нових устаткування, обладнання та комплектуючих, а також матеріалів, які не виробляються в Україні.

Ще більш незначною є державна підтримка наукових парків згідно з Законом України «Про наукові парки» [2], яка міститься в наступному:

наукове, лабораторне і дослідницьке обладнання, а також комплектуючі та матеріали, передбачені проектом наукового парку, що ввозяться науковим парком та партнерами наукового парку для його виконання, звільняються від сплати ввізного мита у порядку, встановленому законом;

можливість звернення наукових парків щодо державного замовлення на поставку продукції, виконання робіт і надання послуг для забезпечення пріоритетних державних потреб, яке розглядається у пріоритетному порядку;

засновники та партнери наукових парків, у господарському віданні чи управлінні яких знаходиться державне майно, можуть надавати його в оренду для виконання проектів наукових парків. Кошти, що отримані від оренди такого державного майна, спрямовуються орендодавцю на реалізацію проектів наукового парку.

З наведеного переліку інструментів державної підтримки інновацій можна побачити, що податкові інструменти податкового стимулювання інноваційної інфраструктури, які використовуються в світі навіть не згадуються в українському законодавстві. Акцент робиться на прямих методах регулювання інноваційної діяльності за рахунок коштів Державного бюджету, в якому, як правило, не вистачає коштів на вище перелічені заходи. Тож потребують визначення та обґрунтування податкові інструменти підтримки інноваційної діяльності та розвитку інноваційної інфраструктури з оглядом на зарубіжний досвід.

Для українських технологічних та наукових парків приклад Нідерландів на стадії фундаментальних НДР може значно полегшити податковий тягар. Унікальність нідерландської системи полягає в двох аспектах. По-перше, вона застосовується тільки до заробітної плати робітників, зайнятих НДДКР, і не застосовується по відношенню до інших витрат та капіталовкладень. По-друге, при її застосуванні зменшується не традиційний розмір податку на прибуток підприємств, а розмір податків на ФОП і національних страхових внесків.

Тому доцільно було б встановити 0% ставку єдиного соціального внеску для технопарків та наукових парків щодо ФОП, а також заробітної плати працівників, задіяних у відповідних роботах. Це дало б змогу стимулювати наукових працівників за рахунок більш високих виплат їм заробітної плати.

Також останнім часом велику зацікавленість і одночасно чимало суперечок в економістів викликає податковий кредит. В іноземних країнах податковий кредит розглядається як засіб зменшення вже нарахованого податку на прибуток на суму, що складає визначений відсоток від витрат на НДДКР. У США, Японії, Франції ця податкова пільга залежить від приросту витрат на науково-дослідницьку діяльність по закінченні визначеного часового періоду. У ряді інших країн (Канада, Нідерланди) величина податкового кредиту пропорційна збільшенню загальної суми витрат на НДДКР. У середньому за кордоном ця пільга складає 20% від суми приросту витрат на НДДКР (США, Японія, Канада) і є істотним джерелом їх збільшення.

На стадії впровадження та зростання інновацій доцільно використовувати об’ємний податковий кредит за ставкою 100%, що дозволить компенсувати витрати на інновації та нарощувати інвестиції для підтримки поточного інноваційного проекту або для наступного.

Існує ще один дієвий фінансовий інструмент, що сприяє активній інноваційній діяльності. Це – податкові канікули (які існують в податковому законодавстві України, але не з метою стимулювання інноваційної діяльності, а скоріше з метою підтримки малого та середнього бізнесу взагалі). При наявності такої податкової пільги у суб’єктів інноваційної інфраструктури немає податкового навантаження і вони можуть спрямовувати вивільнені кошти на реалізацію інноваційних проектів, до того ж податкові канікули сприяють покращенню інвестиційно-інноваційного клімату. Податкові канікули можна надавати технопаркам та науковим паркам на стадії уповільнення зростання інновацій і на стадії спаду або, як альтернатива цієї пільги, використовувати зменшення ставки з податку на прибуток отриманого від реалізації інноваційного проекту.

Аналіз фінансових механізмів інноваційної політики України і розвинених країн не дозволяє зробити однозначних висновків стосовно найефективнішого варіанта. Кожна держава, використовуючи набір інструментів, вирішує свої, нерідко унікальні завдання інноваційного розвитку, спектр яких залишається досить широким. Однак, застосування податкових преференцій потребує кількісного аналізу та прогнозування наслідків від їх застосування, щоб обрати раціональний варіант, який буде враховувати інтереси не тільки суб’єктів інноваційної діяльності, але й інтереси держави.

Якщо врахувати впровадження податкових пільг з оглядом на стадію життєвого циклу інновацій, то можна вибрати найбільш раціональний та ефективний набір податкових інструментів. Якщо на сьогодні основним джерелом фінансування інновацій є власні кошти підприємств та організацій (загалом це прибуток), то необхідно шукати засоби для нарощування цього самого прибутку. Податкове стимулювання повинне враховувати всі недоліки закордонного та вітчизняного досвіду та сприяти ефективній діяльності з податкового стимулювання інноваційного розвитку для більш активного нарощування прибутку. Досягнення ефективності від податкової підтримки інновацій сприятиме збільшенню кількості підприємств, що займаються інноваційною діяльністю та розгалуженню інноваційної інфраструктури.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» від 12.01.2006 р. № N 3333-IV. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/991-14

2. Закон України «Про наукові парки» від 14.07.2011р. № 1563-17. [Електроний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1563-17

3. Дмитрів В. Вплив податкової політики на стимулювання інвестиційно-інноваційних процесів в Україні / Дмитрів В. // Сталий розвиток економіки. – 2011. – № 5. – С. 151-155.