*119754*

Економічні науки / Фінансові відносини

Окунінець Т.П.

студентка інституту економіки та менеджменту

Східноєвропейського національного університету ім. Л.Українки

м.Луцьк, Україна

Досвід країн Європейського Союзу та його застосування

у сфері удосконалення податкової системи України

Податкова система будь-якої держави має притаманні їй особливості, а певні її зміни потребують глибокого та системного дослідження. За умов, які на сьогодні склалися в Україні, практично стає неможливим копіювання податкових механізмів, які досить ефективно функціонують в багатьох країнах Європейського Союзу. Проте основні принципи розроблення таких механізмів необхідно було б враховувати у вітчизняній податковій практиці з метою реформування податкової системи України.

Багато фахівців у своїх працях торкалися питання вивчення та залучення зарубіжного податкового досвіду в Україну. Серед вітчизняних вчених треба визначити Т. Демків, А. Соколовську, Л. Тимченко, І. Чуркіна, А. Чуприну.

Метою даного дослідження є аналіз досвіду зарубіжних країн у сфері удосконалення системи оподаткування, його порівняння з досвідом України та оцінка позитивних моментів, які доцільно запровадити у вітчизняну податкову практику.

В основі досліджень з теорії економіки оподаткування лежить проблема спотворення ефектів оподаткування, саме тому сучасні економісти у своїх працях ставлять за мету віднайти такі податки, їх побудову, структуру, які б якнайменше здійснювати такий негативний вплив на рішення економічних суб'єктів.

Загалом же, податки на доходи мають найбільший негативний вплив на економічне зростання, натомість податки на нерухоме майно є найбільш оптимальними. Окрім цього, податки на доходи фізичних осіб більш негативно впливають на економічне зростання, ніж податки на споживання, через те, шо вони є більш прогресивними, а також оподатковують доходи від заощаджень та інвестицій. Податок на рухоме майно фізичних осіб має найменший несприятливий вплив на ВВП на душу населення порівняно із ситуацією, коли базою оподаткування є майно корпорацій. Високі граничні ставки оподаткування демотивують інвесторів, знижуючи терміни окупності таких інвестицій, а тому в сучасних умовах нестабільного економічного розвитку потрібно приймати досить виважені рішення в галузі податкової політики. Податки на доходи корпорацій особливо шкідливі для економічного зростання, адже вони впливають на інвестиційну поведінку корпорацій, які вносять значний вклад у загальний обсяг виробництва країни. Специфіка негативного впливу цього виду оподаткування в Україні полягає в тому, що вітчизняний корпоративний сектор, на відміну від малого бізнесу, робить найбільший внесок у економічне зростання, а відтак вплив на ВВП є набагато відчутнішим, ніж у високорозвиненнх країнах, де саме малий бізнес є важливим фактором зростання ВВП. У розвинених країнах розвиток малого та середнього бізнесу - це запорука стабільності національної економіки та добробуту громадян [2, с. 51].

Одним із чинників, що останнім часом визначають напрям реформування податків на доходи в постсоціалістичних країнах - нових членах ЄС, є податкова конкуренція, спрямована на створення найсприятливіших умов для залучення прямих іноземних інвестицій. Наслідком цієї конкуренції стало зниження ставок податку на прибуток у Польщі з 34 до 19 %, Чехії з 35 до 26 %, Латвії з 25 до 15 %, Литві з 29 до 15 %, а також запровадження в Литві та Естонії пропорційного податку з доходів громадян за ставками 33, 25 і 24 %. Болгарія у 2008 р. запровадила єдиний податок для всіх громадян обсягом 10%, який є одним з найнижчих у світі [3, с. 7].

У рейтингу податкових систем "Paying Taxes", підготовленому Світовим банком спільно з міжнародною мережею компаній "Pricewaterhouse Coopers", Україна у 2010 р. посіла 181 місце зі 183 досліджуваних країн. Індекс є середнім показником країни за дев’ятьма індикаторами, кожен з яких має однаково важливе значення: реєстрація підприємств, отримання дозволів на будівництво, реєстрація власності, кредитування, захист інвесторів, оподаткування, міжнародна торгівля, забезпечення виконання контрактів, ліквідація підприємств [1, с. 234]. Попереду України в останній десятці розташовуються латиноамериканські та африканські країни – Ямайка, Панама, Гамбія, Болівія, Венесуела, Чад, Конго, а за нею лише Центрально-Африканська Республіка та Білорусь. У першій десятці за простотою сплати податків розташувалися Мальдівська Республіка, Катар, Гонконг, Сінгапур, Об'єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія, Ірландія, Оман, Кувейт і Канада. За даними досліджень, кількість платежів, які протягом року сплачує середньостатистичне українське підприємство, сягає 135. Для порівняння, у Швеції таких платежів два, а в Гонконгу, Катарі та у Мальдівській Республіці - по три. При цьому за часом, який підприємства та підприємці в середньому витрачають на заповнення звітності й сплату податків, Україна опинилася на 174 місці - 657 годин за рік [3, с. 8].

В процесі реформування податкової системи України необхідно також враховувати досвід країн Східної та Центральної Європи, а саме окремих постсоціалістичних країн, серед яких доцільно розглянути досвід Угорщини, яка зробила певний прорив у власній системі оподаткування, та застосувати його у податковій практиці України. Замість запровадження цілої низки нових податків, Угорщина вводить фіксовану ставку податку для фізичних осіб, що передбачає певні пільги для сімей. Метою нової системи є компенсування дефіциту бюджету, підвищення конкурентоспроможності економіки Угорщини, а також підтримка сімей та народжуваності. Це передбачало покриття втрачених податкових надходжень, і тому уряд запровадив певні спеціальні податки для основних секторів та модернізував пенсійну систему. Збільшення мита на тютюн та алкоголь також має за мету компенсувати втрачений податок на прибуток.

Парламентом Угорщини було ухвалено 10 змін до податкового законодавства і запроваджено два нових спеціальних податки, які були представлені у новому податковому законопроекті уряду на 2011 р., введення яких відбуватиметься поступово по 2013 р. Кількість державних зборів, що існували в 2010 р., змінились. Найбільш значних реформ зазнав прибутковий податок з погляду обсягу і структури.

Отже, застосування досвіду податкових систем зарубіжних країн було б доцільним для податкової практики України, а саме:

• встановлення економічно обгрунтованих податкових ставок;

• розроблення механізму, заснованого на принципі прогресивного оподаткування галузей;

• скасування малорезультативних податків;

• удосконалення правового регламентування механізму функціонування спрощеної системи оподаткування малого та середнього підприємництва;

• збільшення обсягу прямих податків над непрямими у структурі надходжень;

• диференціація ставок окремих податків;

• надання свободи регіонам в процесі прийняття відповідних законів, під час встановлення ставок оподаткування та їх обсягів;

• забезпечення стабільності податкового законодавства.

Якщо говорити конкретно про податки, то основним напрямом реформування вітчизняної податкової системи є диференціація ставок податку на додану вартість. У багатьох країнах Європейського Союзу застосовують низові, універсальні та високі ставки податку на додану вартість, внаслідок чого товари які підлягають оподаткуванню цим податком, можна поділити на товари першої необхідності, товари розкошу та інші. Такий поділ, а також ставки встановлюють, виходячи із цінностей, які вони становлять, тобто ступеня ризику, який виникає в процесі діяльності з ними. Саме тому ми вважаємо за доцільне врахувати зарубіжний досвід та встановлення кількох ставок податку на додану вартість, що покращило б економічне становище в Україні.

Отже, враховуючи практику іноземних країн, можна зробити висновок про те, що основними напрямами вдосконалення чинної системи оподаткування повинні бути: помірне зниження і рівномірність розподілу податкового навантаження між платниками залежно від виду діяльності; посилення ефективності податкового контролю за рівнем витрат виробництва; створення умов для активізації інвестиційних та інноваційних процесів у пріоритетних галузях економіки; забезпечення контролю за формуванням та використанням фінансових ресурсів, мобілізованих внаслідок застосування податкових пільг; мінімізація витрат на податкове адміністрування; а також оптимізація ставок різних податків та їхнє узгодження з європейськими стандартами.

Література

1. Тимченко Л.Д Особливості формування податкових систем у країнах Центральної та Східної Європи / Л.Д. Тимченко // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). - 2008. - № 2 (41). - С. 230-236.

2. Чуркіна І.Є. Особливості податкових систем країн з ринковою економікою / І.Є. Чуркіна // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. - 2008. - № 102. - С. 50-52.

3. Чуприна А. Оподаткування доходів фізичних осіб: міжнародний досвід / А. Чуприна // Вісник податкової служби України: інф.-анал. ж. - 2011. - №10. - C. 6-8.