*119038*

Экономические науки/4.Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

Панков А.В., Ворожейкін О.О.

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України

Парадигма відкритих інновацій: перспективи впровадження в регіонах України

Сучасний світ фактично неможливо уявити без постійного оновлення товарного асортименту або методів ведення бізнесу. Поява інформаційних технологій веде до необхідності створення гнучких виробництв, готових приймати зміни у зовнішньому середовищі як належне. До так званої епохи «турбулентності» (нестабільності у світовій економіці, викликаній стохастичністю економічних процесів) зміни у кон’юнктурі підприємства опиралися на парадигму закритих інновацій, коли основні витрати на розробку нових продуктів або направлений здебільшого на «новизну виробника» - коли зміни відбувалися лише всередині підприємства, з підвищенням конкурентоспроможності окремої товарної позиції. Конкурентоспроможність підприємства розглядалася як сукупність виробничої (конкурентоспроможність продукції), фінансової та маркетингової (збут) систем підприємства. Інновації впливали на конкурентоспроможність підприємства опосередковано, багато в чому залишаючи підприємства інерційними і негнучкими. Із відходом від типового масового виробництва і переорієнтацією маркетингу на задоволення індивідуального споживацького попиту стало фактично неможливим залишатися нових підходів до діяльності підприємства були покладені власне на підприємство. У такому випадку інновації носили характер, успішною компанією без врахування інтересів конкретного споживача. У результаті сформувалася парадигма відкритих інновацій, коли вони стали перебувати у відкритому доступі та сформувався відкритий ринок інновацій. Інноваційне поле підприємства вийшло за межі підприємства і фактично охопило усю світову мережу знань.

У такому випадку основною інноваційною діяльністю великого підприємства ставав контакт із інноваційно-активними невеликими підприємствами шляхом купівлі стартапів або готових інноваційних продуктів. Впровадження інновацій стало набагато дешевшим та більш швидким процесом. У результаті переходу до парадигми відкритих інновацій підприємства отримали змогу більш швидко реагувати на події у зовнішньому середовищі, отримувати інформацію про споживацький попит безпосередньо у споживача і таким чином якнайкраще задовольняти його потреби.

Слід відзначити, що більшість українських підприємств до цього часу у своїй діяльності використовують парадигму закритих інновацій. Бюрократизована ліцензійна та патентна сфери не дозволяють у повній мірі отримувати вигоду від прикладних наукових розробок. До того ж більшість власників українських підприємств - консерватори, що надають перевагу методу «зняття сливок», а не поступовому розвитку підприємства, орієнтованому на інновації. Ті підприємства, що використовують інноваційну діяльність, орієнтуються здебільшого на свої сили. Таким чином, Україна фактично не має можливості використовувати власний інтелектуальний потенціал. Відсутні жодні інструменти, що дозволяють виносити інноваційну діяльність у зовнішню сферу підприємства.

Більшість українських підприємств поступово втрачають споживача. Консерватизм власників не дозволяє провести модернізацію бізнес-процесів. Таким чином, попит на інноваційну продукцію з боку підприємств фактично відсутній.

У даній ситуації на арену повинна вийти держава. Заохочення інновацій було прописане у Законі Україні «Про інноваційну діяльність», проте фактично інновації залишені на відкуп власній ініціативі підприємств. Враховуючи відсутність інноваційної інфраструктури та застарілість інноваційних процесів на підприємствах, інновації в країні фактично відсутні. Задача держави у даному випадку полягає у створенні інноваційної інфраструктури та стимулюванні підприємств до впровадження інновацій.

Одним із механізмів необхідних для впровадження парадигми відкритих інновацій є ринок інновацій. Так, завданням інноваційного ринку стає врівноваження попиту та пропозиції інновацій шляхом стимулювання та мотивації суб’єктів попиту на інновації до інноваційної діяльності. До того ж все це має бути виконано з якомога меншими витратами. Отже, як технологічна основа для інноваційного ринку має бути використана інформаційна мережа та популяризація інновацій шляхом мережі Інтернет. Як уже зазначалося на перешкоді цьому може стати консерватизм українського підприємництва. Проте, зважаючи на стабільну тенденцію до поступового переходу лідируючих світових економік на мережеві технологій, у середньо- або довгостроковому періоді, інформаційна мережа повинна стати каталізатором інноваційного розвитку регіонів.

Якщо поглянути на структуру інноваційного ринку, то слід зауважити необхідність комплексного підходу до визначення учасників регіонального інноваційного ринку. Крім суб’єктів попиту на інновації та науково-дослідних, освітніх установ, що традиційно є учасниками інноваційного процесу, до їх складу слід віднести консалтингові установи, технопарки, технополіси, венчурні установи, бізнес-інкубатори та ін. Якщо буде прийнято рішення про використання мережевої платформи для регіонального інноваційного ринку, то обов’язком елементом його структури повинна стати служба веб-маркетингу.

Якщо розкласти діяльність регіонального (субрегіонального) інноваційного ринку на складові, то можна виділити наступні субпроцеси:

1) процес розробки інновацій (виконується суб’єктами пропозиції інновацій); на даний момент відсутня можливість відкрити діяльність з розробки інновацій;

2) процес реклами інновацій – більшість наукових організацій не мають можливості фінансувати просування власних наукових розробок та інноваційних проектів, тому доцільним виглядає перенесення даної функції на службу з маркетингу інновацій регіонального інноваційного ринку;

3) патентування та ліцензування інноваційних ідей – може виконувати патентне бюро;

4) процес впровадження та супроводу інновацій – консервативність більшості суб’єктів пропозиції інновацій не дозволяє розширити їх діяльність на консультативні роботи з супроводу інноваційних проектів, проте більшість вітчизняних підприємств стикається з труднощами саме під час реалізації проектів. Функція впровадження та супроводу інноваційних проектів повинна бути покладена на підрозділ з менеджменту інновацій регіонального інноваційного ринку.

Таким чином впровадження інноваційного ринку може стати першим кроком до розповсюдження та популяризації парадигми відкритих інновацій. Взаємодія суб’єктів інноваційного ринку на нових принципах – з використанням мережевих технологій – окрім економії фінансових ресурсів має призвести до суто нових відносин у сфері інновацій, стати стимулом для інноваційно-активних підприємств щодо впровадження відкритих інновацій та використання механізмів, що їх пітримують.