*119817*

Сай Л. П. - к.е.н., доц.,

Грицюк Б. Ю.

Національний університет «Львівська політехніка», Україна

ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ МЕТОДІВ ТРАНСФЕРТНОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ

Використання трансфертних цін почалося в 50-60 рр. ХХ ст., коли в промисловості розвинених країн світу у зв’язку з процесами концентрації виробництва почали діяти великі транснаціональні корпорації (ТНК). Концентрація виробництва супроводжувалася розвитком його спеціалізації, що вимагає передавати проміжний продукт, виготовлений на одному підприємстві корпорації, іншому підприємству тієї ж корпорації. Стало очевидним, що в умовах жорсткої централізації управління витрати на координацію всіх ланок виробництва можуть перевищувати доходи від ефекту масштабу самих ТНК, тому керівництво корпорацій почало активно проводити процес децентралізації управління з виділенням незалежних підрозділів таз розширенням прав керівників даних підрозділів в ухваленні рішень[4].

В сучасних умовах господарювання посилюється значення питання управління процесами всередині ТНК, оцінки діяльності підрозділів та їх вплив на різні економічні показники.

Трансфертне ціноутворення - це процес, в якому приймають участь дві сторони: центр відповідальності, що передає виготовлену продукцію (послугу), і центр відповідальності, який приймає дану продукцію (послугу) з метою її наступного споживання або переробки. Отже, трансфертна ціна – це ціна продажу товарно-матеріальних запасів між взаємозв’язними підрозділами ТНК [1]. Внаслідок своїх особливостей трансфертна ціна впливає на кінцеві показники діяльності центрів відповідальності, тому при використанні трансфертних цін важливим є вибір оптимальних методів трансфертного ціноутворення, що наведені нижче у таблиці.

Таблиця

Порівняльна характеристика методів трансферного ціноутворення

Назва методу	Характерні риси	Переваги	Недоліки
Метод договірної трансфертної ціни	Заснований на досягненні консенсусу між підрозділом продавцем і підрозділом-покупцем відносно ціни продукту або послуги на підставі договірної ціни.	Можливість надання автономності центру відповідальності. Можливість реалізації та придбання продукції підрозділами не тільки всередині, але і за межами компанії. Використовується в умовах повного і неповного завантаження виробничих потужностей підприємства.	Конфлікти при формуванні трансфертних цін через протилежні інтереси договірних сторін. Порушення цілісності підприємства внаслідок надмірної лібералізації діяльності підрозділів.
Ринковий метод	Купуючий центр відповідальності не повинен платити у середині підприємства більше, ніж зовнішньому продавцю, як і продаючий центр не повинен одержати більше доходу, ніж при продажу зовнішньому покупцю.	Об'єктивне оцінювання взаємовідносин продаючого і купуючого підрозділів.	«Справедлива» ринкова ціна не завжди чітко виражена, оскільки різні постачальники можуть встановлювати різні ціни на практично однакові товари.
Метод повної фактичної собівартості	Витратні трансфертні ціни встановлюються за відсутності договірної ринкової ціни. Передбачає абсолютну реалізацію напівфабрикатів за встановленою ціною.	Можливість перенесення повних витрат, які склалися за поточний період, на центр-покупець незалежно від їх тенденцій зміни, що залежать від центру –продавця. Простота, об’єктивність і точність розрахунків ціни.	Відсутність стимулу передаючо- го центру відповідальності у зниженні своїх фактичних витрат. Відсутність надійної бази для оцінки роботи центрів відповідальності, в умовах суб’єктивного характеру нормативу прибутку. Можливість виникнення конфлікту інтересів підприємства і центрів відповідальності. Додаткові витрати на контроль. Незацікавленість центру-продавця у виявленні непродуктивних витрат.
Метод нормативних витрат	Порівняння фактичної трансфертної ціни і нормативною.	Наочність у відображенні відхилень від плану в процесі формування затрат. Формування необхідної інформаційної ба-зи для аналізу й контролю затрат. Мінімізація облікової роботи, пов’язаної з калькулюванням собі вартості.	Успішність застосування залежить від складу та якості нормативної бази. Неможливість встановити норми щодо окремих видів затрат. Застосування для періодично повторюваних затрат.
Метод змінної собівартості	Ґрунтується на використанні  інформації щодо змінних витрат в системі «директкостінг».	Можливість забезпечення ефективного використання ресурсів підприємства. Можливість побудови оптимальної цінової політики і контролю за центрами відповідальності. Можливість використання в умовах повної і неповної загрузки виробничих потужностей підприємства.	Недостатні можливості трансфертної ціни у покритті постійних витрат. Відсутність стимулу для контролю витрат центру відповідальності. Неможливість реальної оцінки ефективності діяльності центрів витрат [2].

Методи нормативних витрат і змінної собівартості є найбільш повними з погляду реалізацій функції внутрішнього контролю: планування, нормування, обліку, регулювання, аналізу та контролю. Проте, однозначний підхід до формування трансфертних цін, як такий, відсутній. Тому в залежності від цілей транснаціональної корпорації в середньо- та довгостроковому періоді, ринкової кон’юнктури, фінансового стану компанії чи групи компаній та інших факторів, фінансово-економічна служба має впроваджувати відповідний метод формування трансфертних цін чи розробляти власний, що адаптований під певні умови та враховує проведені дослідження.

Широке використання трансфертних цін в Україні сприятиме утвердженню міжнародно-визнаних стандартів ціноутворення. Такий механізм ціноутворення використовується вже зараз в більшості спільних підприємств, банків і аудиторських фірм. Застосування трансфертних цін вимагає значного удосконалення бухгалтерського обліку, який поки що не повністю відповідає міжнародним нормам і не завжди віддзеркалює реальний економічний стан українських підприємств [4].

ЛІТЕРАТУРА:

1. Друри К. Управленческий и производственный учет: Пер. с англ.; Учебник. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 1071 с.

2. Дзюба П. Трансфертне ціноутворення:економічний зміст і специфіка [Текст] // Економіка України. – 2006. - № 1. – С. 14-22.

3. Шевчук К. Застосування трансфертного ціноутворення для оцінювання діяльності центрів відповідальності: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ppei/2010_28/Shevchuk. pdf

4. Шеламова І. Д., Костюк В.Р. Міжнародний досвід формування трансфертних цін // Актуальні проблеми економіки №6(96). - 2009. – C.170-176.