*119597*

Экономические науки/10.Экономика предприятия.

Аспірант кафедри бухгалтерського обліку

Бондаренко Т.В.

Харківський національний економічний університет, Україна

Власний капітал підприємства:

сутність та напрями класифікації

Безперервне та стале функціонування будь-якого суб'єкту господарювання значною мірою визначається рівнем та структурою його власного капіталу. При цьому визначити та зрозуміти практичні аспекти формування та застосування власного капталу в процесі функціонування суб'єкту господарювання здатне допомогти теоретичне осмислення відповідного понятійного апарату. Тож питання визначення сутності власного капіталу та розгляду його можливих різновидів з погляду окремих класифікаційних ознак є актуальним та значимим як з теоретичної, так й практичної точок зору.

Теоретичному дослідженню сутності власного капіталу, визначенню його класифікаційних ознак присвячено значну кількість праць [1, 2, 3]. Однак саме наявність різних підходів щодо висвітлення зазначених питань стосовно теоретичного розгляду власного капіталу й зумовлює проводити нові дослідження, з метою усунення неоднозначності у трактуванні поставлених питань та визначення єдиного підходу щодо їх висвітлення.

Так стосовно визначення дефініції "власний капітал" варто вказати на існування, як правило, наступних підходів щодо його подання:

обліковий підхід, який визначає власний капітал в якості об’єкту обліку та джерела формування активів;

економічний підхід, який враховує вартісні аспекти власного капіталу як вартості, що змінюється внаслідок виникаючих економічних відносин;

правовий підхід, який розглядає, перш за все, власний капітал як об'єкт відносин власності.

Звісно, що усі відмічені підходи є правомочними та такими, що загалом розкривають сутність та зміст дефініції "власний капітал". Однак, незважаючи на це, варто все ж таки надати узагальнююче визначення власного капіталу, що сприятиме врахуванню різноманітних його проявів (в межах окремих підходів) та обґрунтуванню конкретних заходів з управління, виходячи з практичної точки зору теоретичного осмислення обраного для дослідження поняття. Виходячи з цього, на нашу думку, сутність та зміст дефініції "власний капітал" можна розкрити у такій спосіб: власний капітал – це, насамперед, первинне власне джерело ресурсів підприємства, яке внесено засновниками (фізичними або юридичними особами) у грошовій або матеріальній формі, на яке покладено захисну функцію та яке може змінювати свою вартість в процесі функціонування підприємства внаслідок економічних відносин, що виникають під час організації та здійснення господарської діяльності підприємства.

Наведене визначення власного капіталу, насамперед, підкреслює його в якості первинного джерела ресурсів, яке може змінювати свою вартість. Також враховані окремі особливості прояву власного капіталу відповідно до існуючих підходів з його визначення. Разом з цим у поданому визначення відмічено й економічну сутність відносин з приводу яких утворюється власний капітал.

Проте наявність різних підходів щодо теоретичного врахування можливих проявів власного капіталу говорить й про можливість розгляду окремих його різновидів, що знаходить своє відображення у цілій множині класифікаційних ознак. Тобто саме класифікаційні ознаки підкреслюють прояви дії та застосування власного капіталу під час функціонування конкретного суб'єкту господарювання. Однак, як показав аналіз наукової літератури, окремі автори по різному визначають сутність такого прояву. Відтак слід вказати на різнопланову змістовність визначення одних й тих ще груп різновидів власного капіталу. Проте при розгляді класифікаційних ознак власного капіталу усі науковці беззаперечно виходять з першочергового розгляду структурних елементів власного капіталу: статутного капіталу, пайового капіталу, додаткового капталу, іншого капіталу, резервного капіталу, нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), неоплаченого капіталу, вилученого капіталу. Тож саме структурні елементи власного капіталу й можна визначити в якості однієї з базових ознак щодо побудови різних угрупувань власного капіталу. Разом з цим прояв власного капіталу визначається у його функціях, що дозволяє також говорити про значимість таких функцій у розкритті класифікаційних ознак власного капіталу.

Отже, змістовність визначення існуючої сукупності класифікаційних ознак власного капіталу доцільно розглядати як багаторівневу множину, де вищий рівень ієрархії класифікаційних ознак власного капіталу породжують його складові елементи та основні функції, через які відбувається прояв власного капіталу. Тобто, складові елементи та основні функції власного капіталу є основою визначення його різних класифікаційних ознак. Відтак нижчий рівень ієрархії класифікаційних ознак власного капіталу визначається відповідно до окремих складових його елементів і функцій, який загалом є відкритою множиною відповідно до наявності різнопланової змістовності визначення досліджуваних груп власного капіталу. Разом з цим відмічене дозволяє визначити й сутнісне розуміння класифікаційної ознаки власного капіталу, відповідно до наступного:

класифікаційна ознака власного капіталу узагальнює в собі особливості його прояву під час функціонування конкретного суб'єкту господарювання відповідно до відображення покладених на нього функцій та врахування його структурних елементів.

Отже, змістовність та сутнісне розуміння власного капталу визначається багаторівневою сукупністю його класифікаційних ознак, які загалом й визначають практичні аспекти дії та застосування власного капіталу з погляду функціонування конкретного суб'єкту господарювання. Відтак як напрямок подальших досліджень можна вказати узагальнення тих або інших інструментів впливу на власний капітал відповідно до його групування в розрізі окремих класифікаційних ознак (тобто в розрізі окремих різновидів власного капіталу).

Література.

1. Бутинець Ф.Ф. Організація бухгалтерського обліку. Підручник / Ф. Ф. Бутинець, О. П. Войналович, І. Л.Томашевська. – Житомир: П.П. «Рута», 2005. – 456 с.

2. Сопко В. В., Завгородній В. П. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник / В. В. Сопко, В. П. Завгородній. – К.: КНЕУ, 2004. – 412 с.

3. Шкарабан С. І. Діагностика і прогнозування фінансово-господарського розвитку акціонерного товариства: монографія / С. І. Шкарабан, Б. М. Корецький, О. В. Ярощук. – [2-ге вид. ]. – Тернопіль: Рада, 2010. – 300 с.