*119891*

Обґрунтування факторів вибору стратегічного розвитку підприємства

Будь-яке підприємство знаходиться  та функціонує  у середовищі, яке його оточує.  Стабільність підприємства, як відкритої системи залежить від впливу на нього низки факторів. Зовнішні фактори в сукупності з факторами внутрішнього середовища тісно переплітаються і впливають один на одного. Менеджери підприємства повинні аналізувати ці фактори, щоб прийняти правильні рішення для обґрунтування змін та вибору альтернативної стратегії.

До основних чинників, які впливають на вибір стратегії, належать: цілі підприємства; розмір підприємства;  привабливість ринку; стратегії конкурентів; стан ринку та позиція підприємства на ньому; конкурентні переваги підприємства;  потенціал підприємства; особливості продукції; стадія ЖЦП; витрати на виробництво та збут продукції;  пріоритети керівництва; фінансові ресурси підприємства тощо. Урахувати всі вище перелічені чинники при виборі стратегії практично неможливо. Ключові фактори, які, обираючи стратегію, необхідно враховувати наведені нижче:

1. Стан галузі й позиція підприємства відіграють вирішальну роль при виборі стратегії зростання підприємства. А. Томпсон і А. Стрікленд запропонували матрицю вибору стратегії  залежно від динаміки ринку продукції (еквівалент зростання галузі) і конкурентної позиції підприємства (див. рис. 1.) [1, с.269].

Швидке зростання ринку

     2 квадрант стратегій                                              1 квадрант стратегій                                             

  1. Перегляд стратегій концентрації              1. Концентрація

  2. Горизонтальна інтеграція                         2. Вертикальна інтеграція

 чи злиття    

  3. Скорочення                                              3. Централізована диверсифікація

  4. Ліквідація

 Слабо конкурентна позиція                              Сильно конкурентна позиція

 3 квадрант стратегій                                       4 квадрант стратегій                                                         

  1. Скорочення податків                                1. Централізована диверсифікація

  2. Диверсифікація                                        2. Конгломератна диверсифікація

  3. Скорочення                                              3. Спільне підприємство в новій галузі

  4. Ліквідація

Повільне зростання ринку

Рис.1 Матриця А. Томпсона і А. Стрікленда

2. Інтереси і ставлення вищого керівництва. Керівництво може любити ризикувати чи, навпаки, уникати ризиків, і таке ставлення може бути вирішальним у виборі стратегії. Ціннісні орієнтації керівників наведені у таблиці 1 [2,c.164].

Таблиця 1

Ціннісні орієнтації керівників

Орієнтації

Категорії цінностей

Типи пріоритетних цілей підприємства

 

 

 

 

Теоретичні

Істина, знання, раціональне мислення

Довгострокові дослідження та розробки

Економічні

Практичність, корисність

Зростання,прибутковість,    результативність

Політичні

Влада, визнання

Загальний обсяг капіталу та продажу,чисельність працівників

Соціальні

Доброзичливі стосунки між людьми,відсутність конфліктів

Соціальна відповідальність, сприятлива атмосфера в організації

Естетичні

Художня гармонія, форми та симетрія

Дизайн виробу, якість, привабливість

Релігійні

Моральні норми

Етика

 

3. Цілі підприємства. У цілях відображено, чого прагне підприємство. Якщо, наприклад, інтенсивний розвиток підприємства не є метою, то, відповідно, не може бути обрана і стратегія зростання.

4. Фінансові ресурси підприємства. Будь-які зміни у поведінці підприємства (наприклад вихід на інші ринки розробка нового продукту, перехід у нову галузь) потребують значних фінансових витрат.

5. Кваліфікація  персоналу. Без кваліфікованого персоналу керівництва не  може  обирати  стратегій діяльності, які потребують глибоких знань і високої  кваліфікації  її  виконавців.

6. Зобов’язання  підприємства  щодо  попередніх  стратегій. Неможливо повністю відмовитись від усіх попередніх зобов’язань у зв’язку з обранням нових стратегій. Тому, вибираючи нові стратегії, необхідно враховувати, що певний час ще діятимуть зобов’язання попередніх років, які відповідно стримуватимуть  і  дещо змінюватимуть можливості реалізації нових стратегій.

7. Ступінь залежності від зовнішнього середовища. Іноді виникають ситуації, коли підприємство так сильно залежить від постачальників чи споживачів продукції, що не може вибирати стратегію, виходячи лише з можливостей як найповнішого використання власного потенціалу.

8. Фактор часу. Підприємство може реалізувати стратегію лише в ті моменти й терміни, коли з’являється для цього можливість [3, c.87].

Обрана стратегія має бути оцінена в основному за допомогою аналізу правильності та достатності врахування при виборі стратегії основних факторів, які визначають можливість реалізації стратегії. У кінцевому підсумку ця процедура підпорядкована одному: чи сприятиме стратегія досягненню цілей підприємства. І це є основним критерієм оцінки обраної стратегії.

Висновки.

Стратегія – це функція не часу, а напряму. Вона дає змогу зосередитись на головних проблемах і відкинути другорядні, визначити й скоординувати дії з реалізації місії й основних цілей компанії, шляхи перетворення в новий стан та способи використання необхідних для цього ресурсів. Стратегія як позиція орієнтується на розгляд організації в її реальному  середовищі, що включає в себе конкуренті процеси. У загальному вигляді стратегія розглядається як засіб досягнення кінцевого результату, що забезпечує сумісність усіх планів і цілей організації.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

1. Скібіцький О. М. Стратегічний менеджмент: Начальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.

2. Бельтюков Е. А., Некрасова Л. А. Выбор стратегии развития предприятия: Учебное пособие. - Одесса: ОНПУ, 2002.

3. Долбунов А. А. Маркетинговая концепция управления предприятием. // Маркетинг в России и за рубежом. - 2009. – №2.