*119785*

Економічні науки/7. Облік і аудит

Поляк Ю.П., магістрант

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Показники ефективності понесення витрат торговельних підприємств: методологічні особливості розрахунку та оцінки

Одним із важливим напрямком оцінки діяльності торговельних підприємств є аналіз ефективності, як всієї діяльності, так і окремих її складових, зокрема пов’язаних із здійсненням витрат.

Ефективність – складна й багатогранна категорія економічної науки. Критерій економічної ефективності покладено в основу матеріально-структурної, системної та функціональної характеристик господарської діяльності підприємства. Як справедливо зазначають А. Д. Шеремет та Р.С. Сайфулін, через категорію ефективності знаходять своє адекватне відображення риси, властиві успішній господарській діяльності, – цілісність та динамічність [3].

За словами М. Н. Чепуріна та О. О. Кисельової, ефективність господарської діяльності в загальному випадку визначається як спроможність певної кількості та якості господарських витрат забезпечити певний результат відповідно до мети господарської діяльності [3].

К. Макконелл та С. Брю зазначають, що економічна ефективність охоплює проблему „витрати-випуск”, характеризуючи зв’язок між кількістю обмежених ресурсів виробництва та отриманим у його процесі кількісно вимірювальним результатом – продуктом [2].

А. Шеремет та Р. Сайфулін наголошують, що ефективність господарської діяльності визначається одним з двох способів, які відображають результативність роботи підприємства щодо розміру авансованих ресурсів (ресурсні показники) або розміру їх споживання (витрат) (витратні показники ефективності) у процесі здійснення господарської діяльності. Перші формують систему ресурсних показників ефективності, другі – систему витратних показників ефективності господарської діяльності [4].

Безумовно специфіка торговельного підприємства впливає на систему аналітичних показників ефективності. Спробуємо сформувати та обґрунтувати сутність головних показників, які за словами А.Шеремата та Р.Сайфуліна відносяться до витратних показників ефективності.

Для підприємств, що займаються торговельною діяльністю, головним результатом основної діяльності є товарооборот. Саме з його допомогою повинен визначатись рівень ефективності спожитих ресурсів (понесених витрат), їх доцільності та покриття отриманими доходами. Враховуючи принципи побудови більшості показників ефективності, представимо формулу ефективності витрат торговельного підприємства:

(1),

де ∑В – сума витрат, Рто – роздрібний товарооборот

Допоміжними показниками під час оцінки раціональності (ефективності) витрат обігу є розрахунок відносної економії або перевитрат.

Обчислення відносної економії або перевитрат без розподілу їх на змінні та постійні розраховується

Е_В= (2)

де Т – процент виконання плану роздрібного товарообороту (або темп росту).

Розрахунок відносної економії або перевитрат з розподілом витрат на змінні () і постійні ()

Е_В=-() (3)

На думку О. Кудинова, для проведення оцінювання економічної ефективності слід скористатись та побудувати 3 моделі:

1) баланс доходів і витрат, який описує результати діяльності підприємства;

2) баланс активів і пасивів, що створює фінансовий образ підприємства та характеризує структуру його активів і зобов’язань;

3) баланс надходжень та платежів – представлення руху платіжних засобів між підприємством і контрагентами, що дає повне уявлення про динаміку інкасації дебіторської заборгованості та фінансування всіх операцій підприємства за період [1].

У своїй сукупності ці моделі створюють фінансову модель підприємства. Зіставлення протилежних елементів кожного балансу дає змогу певною мірою оцінити раціональність та ефективність функціонування підприємства.

Така методика дозволяє візуально зобразити всі отримані результати діяльності (продукт, дохід, грошовий потік) та понесені витрати (спожиті ресурси, здійснені платежі тощо). Однак відсутнє їх відносне зіставлення, а оцінювання ефективності буде носити суб’єктивний характер. Ці моделі можуть бути також побудовані за даними всього підприємства, оскільки побудова в розрізі окремих сфер відповідальності ускладнюється важкістю (або ж неможливістю) розподілу складових балансів.

Отже, показник ефективностi розраховується як співвідношення ефекту (прирiст корисного результату) i витрат, що забезпечили цей прирiст. Під час обчислення показника економічної ефективності важливе значення має критерій її оцінювання – визначна ознака, що характеризує якісну сутність економічного процесу, на основі якого визначається ступінь ефективності реалізації підприємством своїх головних функцій з обслуговування потреб ринку.

Література:

1. Кудинов А. Прогнозирование финансового состояния и результатов деятельности промышленных и торговых предприятий [Электронный ресурс] / А. Кудинов. – Режим доступа : http://www.iteam.ru/publications/ finances/section_30/article_1275/.

2. Макконнелл К.Р. Экономикс. Принципы, проблемы и политика В 2т. / К.Р. Макконнел, С. Л. Брю ; Т. 2. – М. : Республика, 1992. – 400 с.

3. Чепурин М. Н. Курс экономической теории: учеб. / М. Н. Чепурин, Е. А. Киселева. – [6-е изд., перераб. и доп..]. – Киров : АСА, 2009. – 848 с.

4. Шеремет А. Д. Методика финансового анализа / А. Д. Шеремет, Р. С. Сайфулін, Е. В. Негнашев. – М. : ИНФА-М, 1999. – 560 с.