*119882*
Людвенко Д.В., канд.екон.наук
Орехова Л.Р., магістр
Білоцерківський національний аграрний
університет
ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ
ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ В
МЕЖАХ ДІЇ НОВОГО ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ
Постановка проблеми. Основні засоби як
матеріальна основа процесу виробництва потребують такої організації їх обліку,
яка б сприяла підвищенню контрольних функцій обліку, стимулювала відновлення
основних засобів, а також давала об’єктивну інформацію для аналізу ефективності
використання основних засобів та джерел їх відтворення. Зі вступом в силу
Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»,
«Податкового кодексу України», П(с)БО 7 та інших стандартів бухгалтерського обліку
настала нова ера організації і
методології бухгалтерського обліку основних засобів .
Важливою умовою
функціонування суб’єкта господарювання є наявність основних засобів. З огляду на це,
питання економічного визначення такої
категорії, як основні засоби, стають досить вагомими й актуальними для
економічних наук і, зокрема, для бухгалтерського обліку. Вирішення цього
питання дозволить ефективніше вирішувати завдання керування збереженням, рухом
та використанням об'єктів основних засобів. Адже ефективне керування та
інвестування не можливе без достовірної інформації, а її може забезпечити
бухгалтерський облік, який ґрунтується на практичному досвіді та глибокому
теоретичному аналізі.
Аналіз
останніх досліджень та публікацій. Дослідженню проблем обліку,
оцінки основних засобів і аналізу нарахованої амортизації значну увагу в своїх
працях приділяли такі вітчизняні науковці, як:
М. В. Кужельний, В. Я. Савченко, Ю. Я. Литвин, А. М. Герасимович,
В. В. Бабич, Ф. Ф. Бутинець, І. М. Павлюк, М. Т. Білуха. Результати їх
досліджень мають велике значення для розвитку теорії бухгалтерського обліку.
Вагомий внесок у розвиток теорії амортизації, дослідження тенденцій обсягів її
нарахування і закономірностей відтворення основних засобів зробили зарубіжні
вчені: К. Маркс, А. Гроппеллі. Проте питання вибору методів нарахування
амортизації, її впливу на фінансово-економічні показники діяльності
підприємства, використання нарахованої амортизації як фінансового джерела
досліджені недостатньо.
Незважаючи на те, що основні засоби як економічна
категорія використовуються досить часто, питання методики їх обліку залишається
дискусійним, що й обумовило дослідження цього питання.
Метою
дослідження є теоретичне та практичне обґрунтування
положень, аналіз нарахування й використання амортизації для забезпечення
раціонального та ефективного управління фінансово–економічною діяльністю
підприємства, а також розробка рекомендацій щодо вдосконалення методики та
організації бухгалтерського обліку об'єктів основних засобів.
Результати
досліджень та їх обговорення. В Україні, з дією з 01.01.2000 Закону України
«Про бухгалтерський облік і звітність в Україні» і введенням Національних
Положень (стандартів) бухгалтерського обліку держава дала підприємствам
універсальний шанс навести порядок у їхній бухгалтерсько-фінансовій сфері
діяльності, зокрема, в обліку вартості основних засобів.
Головними питаннями поліпшення системи
бухгалтерського обліку основних засобів у зв’язку із уведенням П(с)БО є:
- установлення
часу й факту визначення об’єктів основних засобів як активів і визначення
первісної вартості визнаних активів;
- проведення
переоцінки основних засобів з метою встановлення справедливої вартості кожного
об’єкта основних засобів;
- визначення
стратегії амортизаційних відрахувань для окремих груп активів;
- розкриття
інформації про основні засоби в бухгалтерському обліку й фінансової звітності[3].
Визначенню термінів у бухгалтерському
обліку приділяються значна увага. І це не випадково, оскільки від визначення та
деталізації обліково-економічних понять і категорій залежить розвиток
бухгалтерського обліку як науки. До набуття чинності Податкового кодексу
України основоположні законодавчі документи, які регулювали фінансовий та
податковий облік основних засобів, а саме, П(С)БО 7 “Основні засоби” та Закон
України “Про оподаткування прибутку підприємств” не містили їх методологічної
єдності і єдності термінів. Так, в П(С)БО 7 використовувався термін «основні
засоби», а в податковому законодавстві – «Основні фонди».
Сучасна редакція Податкового кодексу
України нівелює розбіжності в назвах, використовуючи термін «основні засоби»
[1, с.30]. При цьому критерії віднесення активів до основних засобів порівняно
з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” залишилися
незмінними.
Запровадження ефективних методів
діяльності та управління залежить від різноманітних факторів, основне місце
серед яких займає раціональна організація бухгалтерського обліку.
Підприємство, обираючи конкретну облікову
політику на поточний фінансовий рік забезпечує організацію бухгалтерського
(особливо аналітичного) обліку відповідно до показників форм річної фінансової
звітності, знижує трудомісткість і тривалість формування фінансової звітності,
забезпечує використання оптимальних методів облікових робіт із метою отримання
очікуваних результатів фінансово-економічної діяльності підприємства [5].
Елементи облікової політики підприємства
стосуються практично усіх складових активів, забезпечення, доходів і витрат,
інших об’єктів обліку. Можна сказати, що всі елементи облікової політики підприємства
впливають так чи інакше на фінансові результати.
Елементи, які найбільше впливають на
фінансові результати, можна назвати такі:
-
визначення
методу оцінки вибуття запасу;
-
визначення
методу нарахування амортизації.
Розглядаючи особливості ведення обліку
амортизаційних відрахувань та методи нарахування амортизації основних засобів,
можна зазначити, що революційних змін у методах амортизації немає.
У період переходу економіки до ринкових
відносин питання амортизації основних засобів постають особливо гостро. Цей
інтерес цілком виправданий, тому що мова йде про методи збереження і
відновлення основних засобів.
Заслуговує на увагу науковий підхід до
трактування поняття «амортизація» Ю. Старицького [6, с.72], який охарактеризував та
проаналізував сім підходів до трактування амортизації. Ним відмічено, що
незважаючи на суттєві відмінності між ними, все ж пов’язують її з процесом
зношування вже наявних основних фондів.
Разом з тим в економічній теорії існує
напрямок , згідно з яким амортизація – це не частина вартості нині діючих
виробничих фондів , а витрати, необхідні для компенсації зношених засобів
праці, тобто капітальні вкладення у нові основні фонди [6, с.74].
Одна з особливостей обліку основних
засобів пов’язана з методологією погашення вартості функціонуючих основних
засобів. В даний час при діючих
методиках нарахування зносу (амортизації) зовсім не враховується фактор
економічного старіння. Ринок, відносин купівлі-продажу вимагають визначення і
реальної залишкової вартості нерухомості, що в жодному разі не може бути
забезпечено системою централізованих нормативів погашення з дуже усередненими
розрахунками фізичного і морального зносу, тим більше глобально встановлюваних
коефіцієнтів перерахування.
Вибір методу нарахування амортизації є
одним із найвпливовіших елементів облікової політики. Згідно з П(С)БО 7
«Основні засоби», амортизація визначається як системний розподіл вартості
об’єкта основних засобів, що підлягає амортизації протягом строку його
корисного використання [1, с.30]. Також
відповідно до цього Положення встановлені такі методи нарахування амортизації:
прямолінійний; зменшення залишкової вартості (відсотковий); прискореного
зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий.
За статистикою в Україні здебільшого
використовують податковий, прямолінійний та метод зменшення залишкової
вартості.
Відповідно до методів нарахування
амортизації основних засобів обраних з П(с)БО 7, амортизаційні відрахування
здійснюються щомісячно. Дещо інша методика нарахування амортизації відповідно
до податкового методу, в якому передбачається нарахування амортизації
поквартально. Відсоток амортизаційних відрахувань жорстко встановлюється за
податковою шкалою амортизації, залежно від того, до якої з чотирьох груп
основних фондів відноситься конкретний об’єкт. Внаслідок відповідних змін,
внесених до картки ОЗ-6, можна було б полегшити роботу як персоналу
бухгалтерської служби, так і представникам органів контролю при проведенні
перевірок за операціями нарахування амортизації об’єктів основних засобів на
підприємстві. Така інформація зацікавить аудиторів та ревізорів саме тому, що
амортизаційні відрахування приймають участь в розрахунку суми оподаткованого
прибутку і деяке їх викривлення призводить до порушень фінансової дисципліни на
підприємстві, що суттєво може створити негативні тенденції в процесі управління
господарською діяльністю підприємства, особливо в період економічної кризи.
Міністерство фінансів у Листі № 31
наголошує, що при застосуванні податкового методу амортизації підприємству
необхідно: розрахувати суму амортизації, що включається до декларації з податку
на прибуток; отриману суму поділити на 3 та відображати в бухгалтерському
обліку щомісяця протягом кварталу, в якому була розрахована амортизація для
зазначеної декларації [4].
Згідно з Податковим кодексом метод
зменшення залишкової балансової вартості заміняється прямолінійним та методом
прискореного зменшення балансової вартості. Тобто замість фіксованого
коефіцієнту зменшення балансової вартості для визначених груп основних фондів
встановлений граничний термін використання по різним групам основних фондів [2].
Окремо слід розглядати механізм
прискореної амортизації. Не підлягає сумніву теза згідно з якою підприємства
повинні мати можливість здійснювати прискорену амортизацію особливо при запровадженні
новітніх технологій. Однак, на нашу думку, треба більш точно визначити, яку
саме форму нарахування амортизації необхідно вважати прискореною.. Досить
поширеною помилкою є те, що під прискореною амортизацією розуміють будь-який
метод розрахунку амортизації, з якого вона прогресивно зменшується в кожному
періоді. Саме за таким методом обов’язково розраховується амортизація основних
фондів, що є проблематичним, особливо для груп 2 і 4.
Розширена класифікація основних засобів у
податковому обліку, тобто переучено 16 груп основних фондів (табл.1.) замість
4-х груп. При цьому облік балансової вартості основних засобів кожної групи
вестиметься за кожним із об’єктів, що входить до складу окремої групи,
включаючи вартість поліпшення основних засобів, отриманих безоплатно або в
оперативний лізинг (оренду), та в цілому за групою, як сума балансових
вартостей окремих об’єктів такої групи.
Для зазначених груп основних засобів
запропоновано більш рівномірний розподіл вартості основних засобів за основними
методами, що базуються на застосуванні строків корисного використання. [2].
Одна з особливостей обліку основних
засобів пов’язана з методологією погашення вартості функціонуючих основних
засобів. В даний час при діючих
методиках нарахування зносу (амортизації) зовсім не враховується фактор
економічного старіння. Ринок, відносин купівлі-продажу вимагають визначення і
реальної залишкової вартості нерухомості, що в жодному разі не може бути
забезпечено системою централізованих нормативів погашення з дуже усередненими розрахунками
фізичного і морального зносу, тим більше глобально встановлюваних коефіцієнтів
перерахування.
Таблиця 1
Класифікація груп основних засобів і інших
необоротних активів й мінімально допустимі строки їх амортизації.
Групи |
Мінімальні
допустимі строки корисного використання, років |
група
1 – земельні ділянки |
|
група
2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом |
15 |
група
3 – будинки, споруди, передавальні
пристрої |
20 15 10 |
група
4 – машини та обладнання: електронно-обчислювальні машини, інші машини для
автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або
друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації,
вартість яких перевищує 1000 гривень |
5 2 |
група
5 – транспортні засоби |
5 |
група
6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі) |
4 |
група
7- тварини |
6 |
група
8 – багаторічні насадження |
10 |
група
9 – інші основні засоби |
|
група
10 – бібліотечні фонди |
|
група
11 – малоцінні необоротні матеріальні активи |
|
група
12 – тимчасові (не титульні) споруди |
5 |
група
13 – природні ресурси |
|
група
14 – інвентарна тара |
6 |
група
15 – предмети прокату |
5 |
група
16 – довгострокові біологічні активи |
7 |
Висновки і
пропозиції. Таким чином, не дивлячись на значні
теоретичні розробки, які стосуються обліку основних засобів, нарахування
амортизації, багато з них на практиці залишаються невирішеними, що потребує
подальшого вдосконалення підходів до практичної реалізації даних питань.
Адаптація практики використання міжнародних стандартів
обліку та її обґрунтування відображення в П(с)БО в Україні – одна з актуальних
проблем реформування обліку в сучасних умовах. Вирішення цієї проблеми дасть
змогу формувати достовірну інформативну базу, яка є основою прийняття
ефективних управлінських рішень на всіх існуючих рівнях господарювання.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Податковий
кодекс України // Все про бухгалтерський облік. – 2011. - №1-3. – С.3-354.
2. Податковий
кодекс № 2755-VI від 02.12.2010 // [Електронний ресурс]: http://www.mainmaker.com.
3. Положення
(стандарт) бухгалтерського обліку " основні засоби ”, затверджено наказом
Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92 // Бухгалтерія. Збірник
систематизованого законодавства. – 2007. – №1. – С.101–105.
4. Про
оподаткування прибутку підприємства: Закон України від 28 грудня 1994 року
№334/94-ВР. В редакції Закону України від 22 травня 1997року № 283/97-ВР// [Електронний ресурс]: http://www.zakon.rada.gov.ua.
5. Сивец С. С. Переоценка
основных средств на предприятиях Украины:
возможности, перспективы, проблемы [Електронний ресурс]/ Сивец С.С.,
Баширова Л.А.// Облік і аудит: Збірник
статей / Режим доступу:http://
www.binfo.zp.ua/articles.shtml.
6.
Старицький
Ю.І. Амортизація основних засобів: класифікація підходів/ Стадницький Ю.І.//
Наука і економіка: науково-теоретичний журнал Хмельницького економічного
університету. - 2011.- Вип. 4(24).- С. 72-78.