*119842*

Медицина: Клінічна медицина

Самойленко А.В., Орищенко В.Ю., Стрельченя Т.М., Каюкова В.Д., Климович Л.А., Самойленко В.А.

ДЗ «Дніпропетровська медична академія»

ПОЄДНАНА ДІЯ ЛАЗЕРО- ТА УЛЬТРАЗВУКОВОЇ ТЕРАПІЇ В РЕТЕНЦІЙНИЙ ПЕРІОД ОРТОДОНТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ ЗУБОЩЕЛЕПНИХ АНОМАЛІЙ

На сьогодні пошук шляхів корекції рівня остеогенезу в кістці альвеолярного відростка в ретенційний період ортодонтичного лікування залишається актуальним питанням.

Метою дослідження з'явилося скорочення та підвищення якості ретенційного періоду ортодонтичного лікування зубощелепних аномалій шляхом застосування лазеротерапії та ультрафонофорезу α-токоферолу ацетату у поєднанні з остеотропними препаратами.

Матеріали та методи дослідження. Під спостереженням знаходилося дві групи підлітків, які закінчили активний період ортодонтичного лікування з приводу скупченості зубів. Пацієнтам I групи (16 осіб), поряд з виготовленням індивідуальних ретейнерів та гігієнічними заходами, за 10 днів до зняття брекетів призначали ультрафонофорез α-токоферолу ацетату та лазерне випромінювання на ясна в області проблемних зубів, на курс 10 процедур та Кальцій-D₃ Нікомед протягом місяця по 2 табл. раз на день. У II групі (11 осіб) лікувально-профілактичний комплекс призначали без лазерної підтримки.

Ефективність лікування оцінювали за динамікою щільності кісткової тканини альвеолярного відростка.

Для кількісної оцінки щільності кісткової тканини застосовувався метод ехоостеометріі, заснований на реєстрації її звукопровідності.

Результати та їх обговорення. Згідно з отриманими даними, вже після першого курсу лікування у пацієнтів обох груп реєструвалося збільшення швидкості поширення ультразвуку в досліджуваній ділянці нижньої щелепи на 5,2% (0,306 ± 0,007 см / мкс проти 0,291 ± 0,009 см / мкс при первинному огляді, р < 0,001 ) і 3,1% (0,300 ± 0,008 см / мкс проти 0,291 ± 0,007 см / мкс при первинному огляді, р < 0,001) відповідно. Така динаміка показника вказує на інтенсивний початок процесів остеогенезу. Причому поєднання лазерної терапії та ультрафонофорезу збільшувало швидкість поширення ультразвукової хвилі майже в 1,7 рази.

При обстеженні пацієнтів через 4 місяці (безпосередньо після другого курсу лікування) спостерігалося збільшення досліджуваного показника по відношенню до вихідного і попереднього значення на 12,4% і 6,9% відповідно у І групі і на 7,6% і 4,3% відповідно у ІІ групі.

Слід зауважити, що показник у І групі наближався до нижньої межі умовної норми (0,327 ± 0,010 см / мкс проти 0,338 ± 0,010 см / мкс у здорових осіб, р > 0,5). Показник у ІІ групі (0,313 ± 0,008 см / мкс) був нижче умовної норми та показника в І групі на 7,4% (р = 0,05) і 4,3% (р > 0,05).

Починаючи з 8-го місяця спостереження (через 3 місяці після другого курсу лікування), швидкість поширення ультразвукової хвилі в області коренів переміщуваних зубів у порівнянні з попереднім показником у пацієнтів І групи знижувалася на 2,8% і 2,4% через 8 і 10 місяців відповідно (0,318 ± 0,009 см / мкс і 0,319 ± 0,006 см / мкс відповідно).

У ІІ групі через 8 місяців показник залишався на рівні попереднього, тенденція до його відносного зниження (0,309 ± 0,009 см / мкс, р > 0,5) зафіксована при обстеженні через 10 місяців (через 5 місяців після другого курсу лікування).

Цікаво, що після третього курсу лікування найбільший приріст показника (3,9%) спостерігався у ІІ групі. У пацієнтів І групи цей параметр виявився більш ніж в 3 рази нижче і склав 1,2%.

Викладене дозволяє припустити, що величина фазової швидкості УЗ-хвилі в І групі, досягнувши максимального значення через 6 місяців, надалі виходить на певний стаціонарний рівень. Цей факт можна пояснити встановленням рівноваги процесів резорбції та остеогенезу в кісткових структурах в області коренів переміщуваних зубів. Несуттєве зростання показника після третього курсу лікування підтверджує відносну стабілізацію мінерального обміну в кістці альвеолярного відростка.

Лікувально-профілактичний комплекс, який призначався пацієнтам ІІ групи також призвів до вираженого зсуву мінералізаційних процесів у бік остеогенезу.
Проте, в І групі швидкість ультразвукової хвилі вже через 6 місяців спостереження (після другого курсу лікування) наближалася до нижньої межі умовної норми, знижуючись у наступні місяці максимально до 0,318 ± 0,009 см / мкс, що перевищувало вихідний показник на 12,4% і 9,3% (р < 0,05) відповідно. У пацієнтів ІІ групи склалася дещо інша ситуація: найбільше значення показника (0,321 ± 0,007 см / мкс), вище вихідного на 10,3%, було зареєстровано через 12 місяців (після третього курсу лікування).
Наведені вище дані свідчать про перевагу застосування в ретенційний період ортодонтичного лікування комбінованої терапії, що включає багатофакторне вплив гелій-неонового лазера (І група), що полягає, перш за все, у скороченні термінів відновлення кісткової тканини в області коренів переміщуваних зубів. У порівнянні з лікувально-профілактичним комплексом без лазерної підтримки (ІІ група) ретенція кісткової тканини на тлі розробленого нами комплексу здійснювалася в 2 рази швидше.

Таким чином, поєднання лазеро- та ультразвукової терапії приводить до оптимізації ретенційного періоду ортодонтичного лікування та може бути рекомендовано до широкого впровадження в практику лікаря-ортодонта.