*113131*

Педагогические науки/ 2. Проблемы подготовки специалиста

Ніколаєнко О.В.,

Ушата Т.О.,

Чернігівській державний інститут економіки і управління

САМООСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ

ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ ВТОРИННОЇ МОВНОЇ ОСОБИстості

Аналіз освітньої практики показує, що в процесі навчання іноземної мови реалізуються далеко не всі можливості самоосвітньої діяльності, хоча саме в процесі цієї діяльності відбувається накопичення індивідуального досвіду засвоєння і використання іноземної мови, формується і розвивається самоосвітня компетентність.

Щоб сформувати здатність компетентно і самостійно використовувати мову, що вивчається, в різних ситуаціях, необхідно створити відповідні умови освітнього середовища. Орієнтація на самоосвітню діяльність студентів як невід'ємну частину процесу навчання іноземної мови припускає застосування в освітньому процесі нових технологій, методів і засобів навчання. Збільшення об'єму самоосвітньої діяльності студентів вимагає оволодіння ними як загальними способами пізнавальної діяльності, так і конкретними уміннями управління всіма елементами самоосвітньої діяльності, включаючи визначення її мети, планування, здійснення і аналіз рефлексії її результатів.

Залежно від ступеню прояву зовнішнього управління виділяють наступні види самоосвітньої діяльності:

1) що регламентується;

2) що орієнтується;

3) власне самостійну;

4) творчу.

Навчання іноземної мови на основі самоосвітньої діяльності відбувається завдяки синтезу управління з навчаючої сторони і самоврядування студентів. При цьому розвиток організаційно-управлінських якостей особистості здійснюється шляхом поступового скорочення опор і редукції зовнішнього управління. Іншими словами, самоосвітня діяльність з оволодіння іноземною мовою організовується і реалізується на початковому етапі під керівництвом педагога; на більш високому якісному рівні – в управлінський взаємодії; потім в умовах рівноправного управління і лише після цього – в режимі самоврядування. Раціональний розподіл функцій педагогічного управління і самоврядування є умова успішного переходу від низького (що регламентується) рівня на високий (творчий) рівень. Самоосвітня діяльність, що регламентується, здійснюється переважно за зразком при безпосередньому регулюванні і контролі з боку педагога. Можна навести як приклад самостійне домашнє читання текстів іноземною мовою або створення проектів. Самоосвітня діяльність характеризується самостійністю у виборі орієнтирів, відповідних найбільшою мірою заданим умовам самоосвітньої діяльності з іноземної мови. Театральна постановка прочитаного твору, обговорення фільму на основі опор (змістовно-смисловий план, функціонально-смислові таблиці) та інші аналогічні завдання дозволяють студентам розширити досвід іншомовного спілкування і перейти на більш високий ступінь самоосвітньої діяльності. На рівні власне самостійної діяльності здійснюється пошук рішень складніших комунікативних задач як в усному мовленні, так і в інших видах мовленнєвої діяльності (підготовка інформаційної презентації іноземною мовою із заданої тематики, розробка туристичного маршруту з використанням вивченого матеріалу і т. п.). Із звільненням студента від безпосереднього управління з боку педагога збільшується ступінь його самостійності. За рахунок розвитку самоврядування самоосвітньою діяльністю студент досягає вищого рівня її розвитку, що має дослідницький характер. В цьому випадку студент повністю приймає на себе відповідальність за всі етапи самоосвітньої діяльності. В даному контексті представляється важливим підкреслити, що творча самоосвітня діяльність не може виникнути в сформованому вигляді, необхідна цілеспрямована систематична робота по формуванню і розвитку вторинної мовної особистості, здібної до творчої самоосвітньої діяльності.

Кажучи про організаційні форми, відзначимо, що самоосвітня діяльність в області іноземної мови може здійснюватися індивідуально, в парах, мікрогрупах і групах. Органічне поєднання колективних і індивідуальних форм роботи забезпечує повномірну реалізацію самоосвітньої діяльності студентів [4]. Вибір організаційної форми визначається характером матеріалу, видом мовленнєвої діяльності, що здійснюється іноземною мовою, психологічними особливостями студентів, а також умовами проведення діяльності.

Як основні характеристики навчальної ситуацій, за допомогою яких забезпечується розвиток вторинної мовної особистості на основі самоосвітньої діяльності студентів, можна виділити:

1. Активізацію самостійної навчальної діяльності студентів з оволодіння мовою, що вивчається.

2. Забезпечення автентичності освітнього контексту і спрямованості на особистий освітній продукт.

3. Використання проблемних, пошукових задач з метою «відкриття для себе мови і культури».

4. Актуалізацію взаємозв'язаних особистісних позицій студента як суб'єкта навчальної діяльності [5].

Реалізація в освітній практиці вище названих положень найбільш оптимальна в умовах комплексного використання можливостей особистісно-орієнтованих технологій, які забезпечують створення умов повноцінного прояву і розвитку особистісних якостей студента і засновані на такій організації взаємодії між суб'єктами навчального процесу, при якій створюються оптимальні умови для розвитку здатності студентів до самоврядування навчальною діяльністю з оволодіння мовою, що вивчається.

До технологій, що активізують самоосвітню діяльність студентів, можна віднести діалогові, ігрові, проектні і інформаційно-комунікаційні технології, що ґрунтуються на принципі спільної діяльності, які наближають навчальну діяльність до реальної дійсності і забезпечують студентам реальну можливість проявити ініціативи і автономність в освітньому процесі.

Вищеназвані технології створюють умови для позитивного емоційного настрою для вивчення іноземної мови в контексті самоосвітньої діяльності, активізують творчу активність студентів, стимулюють студентів до вільного вибору і ухвалення рішення, до самоорганізації і самоврядування власною діяльністю, розвиваючи при цьому рефлексію і самооцінку. Отже, застосування в навчальному процесі даних особистісно-орієнтованих технологій сприяє більш осмисленому, дієвому і міцному засвоєнню іноземної мови.

Як наголошується в дослідженнях в області психологічної теорії навчальної діяльності (Л. Харшбаргер, І. А. Зимова, І. А. Рапопорт, Н. Ф. Тализіна та ін.), самонавчання як одна із складових процесу самоосвіти має місце в тому випадку, якщо людина здібна до самостійного управління власною діяльністю і рефлексії себе як суб'єкта своїх дій, свого пізнання, своїх емоцій (Н. Колдберг, Ю. Н. Кулюткін, Р. І. Сухобська) [4,7].

На думку методистів, вирішальна роль при цьому належить самооцінці рефлексії студента як базового механізму усвідомлення ним реального рівня володіння іноземною мовою. При навчанні іноземної мови актуалізація самооцінки рефлексії студента можлива, по-перше, на основі авторефлексії, що супроводжується індивідуальним роздумом, по-друге, в процесі взаємного навчання суб'єктів навчальної діяльності з оволодіння іноземною мовою.

Аналіз навчально-методичної літератури з методики викладання іноземних мов вказує на те, що основи самоосвітньої діяльності закладаються вже на початковому етапі навчання у вузі. Так, в серії підручників з іноземних мов пропонуються поради, пам'ятки, що допомагають студенту самостійно удосконалювати оволодіння мовою, що вивчається, дидактичні опори, тести для самоконтролю. На фоні розвитку нових комунікаційних технологій засобами організації самоосвітньої діяльності студентів можуть служити як друкарські джерела інформації іноземною мовою, так і різні комп'ютерні програми. Як інноваційний засіб навчання, зокрема для розвитку самооцінки рефлексії студентів своїх досягнень в оволодінні іноземними мовами, використовується мовний портфель, який набуває все більшого поширення в системі мовної освіти як в загальноосвітній школі, так і у вищих навчальних закладах. Електронний портфель є електронною версією пакету робочих матеріалів (портфоліо) студента, що містить творчі роботи, результати тестування, а також аудіо- і відеоматеріали, що дозволяють прослідити динаміку рівня оволодіння мовою, що вивчається, а також проаналізувати і оцінити досвід самоосвітньої діяльності студента з оволодіння іноземною мовою. Використання в навчальному процесі мовного портфеля як засобу оволодіння рефлексії іноземною мовою дозволяє створити взаємостосунки партнерської співпраці і тим самим – умови для становлення студента суб'єктом навчальної діяльності, що позитивно впливає на розвиток самоосвітньої компетентності.

Розуміння поняття суб'єкта в сучасних науках про людину означає, що людина знаходиться на вищому рівні активності, цілісності, автономності і т.п. [6]. На думку психологів характерні риси суб'єкта виявляються у внутрішній свободі особистості, в інтересі до навчання, в умінні пояснити свої дії і критично оцінювати їх, у здібності створювати нові способи дії, в умінні рефлектувати свої дії, вносити корективи, а також у здібності самостійно вирішувати навчальні задачі; здібності робити самооцінку [7].

В результаті систематичного поетапного заповнення мовного портфеля, тобто реалізації цілеспрямованої самооцінки рефлексії свого мовного і навчального досвіду в області вивчення іноземної мови у студентів виникає потреба і формується внутрішня мотивація до самостійного вдосконалення мови, що вивчається. Згідно психологічних досліджень, саме внутрішня мотивація (пізнавальний інтерес, потреба в пізнанні, усвідомленні значущості самовдосконалення, відчуття відповідальності і т. п.) є однією з основних рушійних сил процесу пізнання. Формування мотиваційної готовності студентів до самоосвітньої діяльності виступає одним з найважливіших аспектів проблеми підготовки до безперервної самостійної мовної освіти.

Структура готовності до самоосвітньої діяльності, як цілісний інтеграційний елемент, включає три взаємозв'язаних і взаємозалежних компонентів: мотиваційний, емоційно-вольовий і операційно-складовий.

Як згадувалося вище, мотиваційний компонент обумовлений потребами мовної особистості і містить сукупність стійких мотивів, а також пов'язане з ними ціннісне ставлення до самоосвітньої діяльності з оволодіння іноземною мовою, що сприяє систематичному і цілеспрямованому самовдосконаленню в області мови, що вивчається. Емоційно-вольовий компонент припускає позитивне емоційне відношення до самоосвітньої діяльності, здібність до вольової напруги для подолання труднощів і суперечностей, власне переконання, віру у власні здібності.

Як одна з важливих характеристик готовності до самоосвітньої діяльності є володіння узагальненими способами діяльності, організаційно-управлінськими уміннями, що становлять операційно-складовий компонент готовності.

До організаційно-управлінських умінь відносяться уміння:

– ставити задачі і намічати основні шляхи їх рішення;

– раціонально планувати самоосвітню діяльність;

– самостійно вибирати форми і способи навчання;

– розподіляти зусилля і час для виконання самоосвітньої діяльності;

– самостійно контролювати, аналізувати і оцінювати результати самоосвітньої діяльності.

Великий інтерес представляють дані анкетування студентів щодо потреб в самоосвітній діяльності при вивченні іноземної мови. На думку 87 % респондентів, самоосвітня діяльність при вивченні іноземної мови є реальною необхідністю через різні причини («для кращого володіння іноземною мовою», «щоб ліквідовувати академічні заборгованості, що виникли із поважної причини», «щоб краще засвоїти матеріал на занятті» і т. п.). Можна припустити, що саме у цих студентів реальні результати оволодіння іноземною мовою не співпадають з бажаними.

Відзначимо, що всього лише 27 % студентів займаються самоосвітою з пізнавальною метою («для спілкування з носіями іноземної мови», «для читання іноземної літератури», «для розуміння інформації на іноземній мові в Інтернеті»). Дані анкетування показали, що 76 % студентів займаються самоосвітою нерегулярно. В більшості випадків це пояснюється великими затратами часу і відсутністю звички, що свідчить про недостатній розвиток всіх компонентів готовності до самоосвітньої діяльності.

Підводячи підсумок вищесказаному, відзначимо наступне:

1. Самоосвітня діяльність студентів з оволодіння іноземною мовою складає основу освітнього процесу і забезпечує накопичення досвіду вивчення іноземної мови, створює умови для розвитку студента як вторинної мовної особи.

2. Для ефективної організації навчання іноземної мови на основі самоосвітньої діяльності першорядне значення набуває проблема впровадження технологій, методів і засобів навчання іноземної мови, забезпечуючи цілеспрямований продуктивний розвиток вторинної мовної особистості і її готовності до безперервної самоосвітньої діяльності за рахунок формування самоосвітньої компетентності.

Література:

1. Гин А. Приёмы педагогической техники. – Гомель ИПП « Сож », 1999.

2. Коваленко О. Реформа рухається вперед // English.-2003.- № 6(150).-c.7.

3. Куриш С. Уроки реформування у сфері освіти // English. -2005.- №36(276).- c. 6.

4. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання.-К., 2004. – с. 10-27.

5. Шевченко Є.Б.Використання інтерактивних технологій для розвитку пізнавального інтересу на уроках англійської мови.// Англійська мова та література. -2005.- №24(106).- с. 4-6.

6. Brophy J. Motivating Students to Learn. Washington (1989) c. 18-37.

7. Coldberg, Natalie. Long Quiet Highway: Walking up in America. Bantam (1993) c. 9-10.

8. Cory Hugh, A fresh look at motivation / English. – 2004. - №27-28(219-220). – c. 3-6.

9. Harshbarger Lisa, What works in the ELT classroom? // English. – 2006. -№1 (289). –c. 3-4.

10. Kurysh Svetlana, Rudan Olena, Some techniques to improve your lessons // English. 2004. -№29-30 (221-222). –c. 3-4.

11. Riabushko Svitlana, Interactive Training: New approaches to the foreign language teachers’ training // English. – 2003. - №8 (152). – c. 7-8.

12. Senkovs’ka Halyna, What is debate? // English. – 2004. - №33 (225). – c. 3-5.