*120035*
Філологічні науки / 7.
Рідна мова та література
К.ф.н., доц. Булава Н.Ю.
Донецький національний
університет економіки і торгівлі
імені Михайла
Туган-Барановського
Прізвища композитного походження в антропоніміконі північної Донеччини
Одним із актуальних
питань у дослідженні ономастики є аналіз особливостей семантики та словотвору
твірних основ прізвищ. Вивчення прізвищ – складний процес, зумовлений
багатоманіттям і специфікою антропонімного матеріалу в певному регіоні України.
Зрозуміло, що планомірний і рівномірний науковий опис всіх
історико-географічних регіонів України буде сприяти вирішенню цього питання,
тому більшість учених намагається звести аналіз усіх прізвищ у певні
семантико-словотвірні класифікації. Особливий інтерес для дослідження
прізвищевого антропонімікону становлять маловивчені антропооснови, зокрема
композитного походження.
Процесу
ономатизації підлягали не лише прості, але й складні апелятиви.
В.Б. Фридак відзначає, що для української антропонімії характерне
збереження досить значної кількості композитів у ролі спадкових назв [4]. Нами
їх зафіксовано 224 (2 % від загальної кількості всього фактичного
матеріалу).
Складні, чи
двоосновні, прізвища здавна привертають увагу
дослідників словотвору. Їх досліджували Л.Л. Гумецька, З.Г. Ніколаєнко,
Ю.К. Редько, А.М. Поповський, І.Д. Сухомлин, В.Б. Фридак, М.Л.
Худаш, П.П. Чучка тощо. Проте не зважаючи на певні досягнення, це питання
вимагає подальшого аналізу, оскільки немає спільної думки щодо того, які
прізвища вважати складними. М.Л. Худаш до прізвищ-композитів уналежнює
утворення від складних слів, які виникли морфологічним способом за допомогою
патронімічних суфіксів: Білоусович, Золотогорченко. Ю.К. Редько всі
композити аналізує як утворення синтаксико-морфологічного способу, хоч у межах
цього способу виокремлює прізвища, утворені за синтаксичним принципом [3, с.174-179]. О.Д. Неділько окремо
розглядає складні прізвища, які виникли синтаксичним і синтаксико-морфологічним
способом [1, с.20-21]. Різниця між цими двома різновидами, на її думку, полягає
в тому, що матеріалом для перших прізвищ були словосполучення, а для інших –
поєднання основ. Названі методики, зазначає В.Д. Познанська, можна
застосовувати до складних апелятивів, а не до прізвищ-композитів, оскільки такі антропооснови виникли від прізвиськ,
мотивованих складними апелятивами [2, с.110].
Прізвища-композити
утворені шляхом ономатизації особових і неособових апелятивів. На апелятивному
рівні композити виникали переважно шляхом поєднання основ (гріховодь, остроух)
та лексикалізації словосполучень (захватихата, несвятипаска). Ці композити
легко переходили до розряду прізвищ. Проте на відміну від односкладних,
прізвища-композити могли яскравіше змалювати людину, точніше схарактеризувати
її зовнішність чи вдачу, до того ж привносили емоційний колорит [4, с.70].
Серед
прізвищ-композитів можна виокремити дві групи залежно від того, яку ознаку
відображено в основі прізвиськ:
1. Прізвища,
тотожні прізвиськам з агентивним значенням в основі, в яких один із компонентів
характеризує певну дію, а інший – називає об’єкт: Гріховод (1), Дериземля
(1), Дерикорчма (2), Дуболаз (3), Завалипіч (1), Захватихата
(1), Махиборода (3), Махниборода (12), Подопригора (1), Чорнобай
(3). Наявність цих прізвищ доводить, що у мові було багато жартівливих,
дошкульних назв ремесел, що послугували прізвиськами: Бикодер (2), Голиус (2),
Горшковоз (3), Деримедвідь (3), Козопас (10), Козоріз (1), Муковоз (3),
Свинобой (1). До цієї групи належать
також прізвиська, мотивовані звичками їх денотатів: Мукоїда (1), Неїжкаша
(4), Несвятипаска (10), Ракоїд (1).
2. Прізвища,
тотожні прізвиськам з атрибутивним значенням, в яких один із компонентів
виражає певну ознаку, а інший – називає суб’єкт: Біловіл (4), Білогай (1),
Білокіз (2), Білокінь (15), Горбокінь
(8), Золотоверх (1), Золотопуп (1), Карнаух (4), Красношапка
(2), Краснощок (3), Кривобік (15), Криволап (3), Нетудихата
(1), Островух (1), Рябокінь (19), Тонкошкур (1), Тригуб
(6), Тризуб (3), Чорновіл (2),Чорнозуб
(4), Чорноус (2), Чорноштан (3), Шестопал (3). Іменникова частина, яка входить до складу кількох
прізвищ-композитів, найчастіше позначає певну рису обличчя, тіла людини або
елемент одягу, наприклад: Криво -бік, -лап, -ніс, -рот, -ручка, -ус, -шея. Різні
іменникові основи приєднувалися до основ якісних прикметників на позначення
кольорів, наприклад: Чорно-віл, -зуб, -ус,
-штан; Красно-жон, -ніс, ‑шапка, -щок . Прізвища, одна частина яких мотивована лексемами на
позначення тварин, виникли, на думку В.Б. Фридака, як прізвиська власників цих
тварин: Біловіл (4), Білогай (1), Білокіз (2), Білокінь
(15), Сивокіз (2), Сивокінь (3).
Цікавими є
прізвища, одним із компонентів яких є особове ім’я. Ці антропооснови
нечисленні, але прозорі за своїм складом: Білоіван
(10), Чорноіван (1). Перший компонент
цих антропооснов вказує на якусь ознаку людини, переважно пов’язану з її
зовнішністю, а другий – називає ім’я. Виникнення таких прізвищ пов’язано з
розмежуванням у невеликому колективі людей, що мають однакові імена.
Отже,
прізвища-композити є надбанням і багатством лише української мови, невідомим
іншим слов’янським мовам. В аналізованих антропоосновах північної Донеччини
збережено багато назв, що характеризують народний побут, звички, поведінку
першоносія прізвиська, яким притаманний яскраво український народний гумор і дотепність.
Література:
1. Недилько О.Д. Антропонимия Северной части Левобережной
Украины (второй половины XVII – первой половины XVIII вв.): Автореф. дисс. … канд. филол.
наук. – К., 1969. – 29 с.
2. Познанская В.Д. Антропонимия юго-восточной Украины: Дисс.
... канд. филол. наук. – Харьков, 1983. – 197 с.
3. Редько
Ю.К. Сучасні українські прізвища. – К.: Наук. думка, 1966. – 216 с.
4. Фридак
В.Б. Українські прізвища-композити // Культура слова. – К.: Наук. думка, 1979.
– Вип. 16. – С. 70 – 79
Відомості про автора:
Булава Наталя Юріївна
Донецький національний
університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
К. філол. н., доцент
моб. 0509804282
Адреса для листування:
а/с 1772
вул. Треньова,
м. Донецьк, 83004