*119615*

К.ю.н. Сандрачук А.А.

Одеський державний університет внутрішніх справ

До питання криміналістичної характеристики шахрайства з об’єктами нерухомості.

Криміналістична характеристика є важливим елементом в структурі методики розслідування злочинів. Однак і дотепер зміст криміналістичної характеристики злочинів залишається предметом наукових спорів і досліджень.

З метою подолання існуючих розбіжностей відносно тлумачення змісту криміналістичної характеристики злочинів О.Н. Колесніченко і В.Є. Коновалова в спільній роботі на основі історичного аналізу різних точок зору, підходів і результатів особистого дослідження сформулювали низку принципових положень з цієї проблеми. По-перше, названі автори визначили, що криміналістична характеристика – це відомості про криміналістично значущі ознаки злочинів певного виду. По-друге, це система відомостей, яка спирається на структуру складу злочину (кримінальне право) та відповідну структуру предмету доказування (кримінально-процесуальне право). По-третє, це система відомостей, яка включає дані про закономірні зв'язки статистичного характеру між ознаками злочинів певного виду. По-четверте, це система відомостей, яка слугує побудові і перевірці слідчих версій. Саме з урахуванням цих положень авторами було сформульовано визначення поняття криміналістичної характеристики як системи відомостей (інформації) про криміналістично значущі ознаки злочинів певного виду, яка відбиває закономірні зв’язки між ними і слугує побудові і перевірці слідчих версій в розслідуванні конкретних злочинів [1, с. 16-20].

Очевидно, що для вирішення завдань щодо розкриття та розслідування злочинів особливого значення набуває можливість встановлення в найкоротший термін особи злочинця. Вивчення певним чином практики розслідування кримінальних справ дозволяє багато в чому визначити ряд ознак, по яких можливо висунути типові версії про особу злочинця. «Відомості про особистість злочинця як елемента криміналістичної характеристики становлять всі ті дані, які можуть служити визначенню ефективних шляхів розшуку, викриття злочинця й інших, пов'язаних з цим, завдань розслідування» [2].

Необхідно відзначити, що в криміналістичній літературі приділяється достатня увага даній проблемі. Однак аналіз робіт, присвячених вивченню особи злочинця, показав, що всі дані про особистість цієї особи, отримані вченими, зводяться до можливості встановлення невідомого злочинця по залишеним їм слідам на місцях злочинів, у пам'яті свідків і за іншими джерелами [3;4]. Тобто, на момент виявлення зазначених слідів неможливо встановити їх приналежність, а, отже, неможливо встановити особу, що їх оставила.

Дані положення у світлі криміналістичної характеристики шахрайства в сфері нерухомості справедливі лише при двох умовах: по-перше, при вчиненні шахрайства здійснювався обман у суб'єкті угоди, причому як сторона угоди використовувалася особа, зовні подібна з належним суб'єктом, при цьому використовувалися справжні документи даного суб'єкта. По-друге, шахрай використовує підроблені документи, що засвідчують його особу.

Тільки при здійсненні шахрайства зазначеним способом на первісному етапі розслідування шахрайства в сфері нерухомості в слідчого немає достатньої інформації, що дозволяє встановити особу злочинця.

Саме в цій ситуації великого значення набувають типові відомості про особу можливого шахрая. Дані про особу шахрая розподілилися в такий спосіб: у переважній більшості випадків шахрайство в сфері обігу житла відбувається чоловіками. Майже половина зазначених осіб не працюють - це дозволяє безупинно займатися злочинною діяльністю. Як правило, шахраї є соціально благополучними особистостями, що позитивно характеризуються за місцем мешкання. Вік чоловіків-шахраїв - від 26 до 35 років, більшість з них із середньою освітою, як правило на обліках у диспансерах не значилися.

Дані із біографії особи, яка перевіряється або дані про її репутацію можуть вказувати на можливу причетність особи до вчинення шахрайських операцій [5]. Ознаками-даними, що характеризують особу злочинця, є:

- наявність у даної особи судимостей, у тому числі за корисливі злочини;

- наявні стосовно особи кримінальні справи, припинені за нереабілітуючими підставами;

- наявність оперативної інформації про входження особи, яка перевіряється, в організоване злочинне угруповання;

- різке, несподіване підвищення рівня матеріальної забезпеченості;

- спосіб життя посадової особи фірми, що перевіряється, явно не відповідає характеру її діяльності і можливостям;

- демонстрація фінансового благополуччя і великі нераціональні трати, які нібито вказують на легкість одержання необхідних для цього коштів;

- часта зміна місць роботи, негативні характеристики стосовно моральних, етичних, ділових якостей, одержані від колишніх співробітників.

Література:

1. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений: Учеб. пособие. – X.: Юрид. институт, 1985. – 92 с.

2. Ермолович В.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений. – Минск, 2001. - С. 194.

3. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. – М., 2004. - С. 103.

4. Сидоров А.С. Первоначальный этап расследования убийств, совершаемых на железнодорожном транспорте. - М., 2003.

5. Ларичев В. Д., Спирин Г. М. Коммерческое мошенничество в России. Способы совершения. Методы защиты. – М.: «Экзамен», 2001. – 256 с.