*119647*

Сірук К.Л.

Юридичний інститут, Національний авіаційний університет,м. Київ

Злочини проти статевої свободи та недоторканості малолітніх та неповнолітніх

Кожна людина незалежно від статі, має право на особисту недоторканість, повагу до її гідності, вільний розвиток своєї особистості (ст.ст. 28, 29 КУ)[1,с. 34].

Особи, які не досягли віку статевої зрілості, визнаються статево недоторканими і це виключає правомірність статевих зносин з ними, в тому числі таких, що мають місце за взаємною згодою.

Задоволення статевої пристрасті неприроднім способом щодо неповнолітніх або скоєне з поєднанням вбивства або з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень з катуванням та мордуванням потерпілих викликають однозначне та суворе засудження суспільством.

І в теорії, і на практиці визнано положення, згідно з яким безпорадність потерпілих може бути психічною та фізичною. Припсихічній безпорадності потерпілий (потерпіла) не розуміє характеру дій, які з нею (ним) скоюються. Подібний стан може пояснюватись психічною хворобою, малолітнім віком( у випадку, якщо дитина не розуміла характеру скоюваних з нею дій), безпритомним станом. Такі особи не є носіями статевої свободи та не можуть вирішувати самостійно питання стосовно задоволення або незадоволення чужої статевої пристрасті. Неповнолітні та малолітні особи не мають статевої свободи. По своїм психофізичним якостям вони ще не підготовлені до вступу в статевежиття без істотної шкоди для свого здоров’я.

Для кваліфікації насильницького задоволення статевої пристрасті неприроднім способом має значення вік потерпілої особи, оскільки діяння, передбачене статтею 153 ККУ, скоєні по відношенню до неповнолітніх складають кваліфікований склад даного злочину, а таке ж діяння, вчинене по відношенню малолітніх – особливо кваліфікуючий склад. Найбільш часто жертвами насильника стають неповнолітні (60%).

По своїм об’єктивним признакам насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом може скоюватися лише шляхом активних дій.

Що стосується малолітнього віку, то вважається, що якщо малолітня особа в силу віку нездатна усвідомлювати значення вчинюваних з нею сексуальних дій або керувати своїми діями, то її стан необхідно відносити до безпорадного.

У питанні про встановлення вікової межі безпорадності у вчених не існує єдиної думки. Одні пропонують встановити її з 14 років, інші – з 12. Найбільш обґрунтованим вважається положення А.Халікова, зміст його полягає у тому, що не треба законодавчим шляхом встановлювати конкретний вік, до досягнення котрого особа вважається такою, що знаходиться у безпорадному стані [2,с.31]. Оскільки вік, з котрого особи починають розуміти істинне значення сексуальних дій особисто індивідуальне. Хтось правильно оцінює їх вже у 12 років, а хтось – тільки у 15.

Самою загальною умовою, що характеризує усіх осіб як суб’єктів злочинів, виступає їх вік та осудність.

Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприроднім способом відносно неповнолітньої особи може відбуватися як із прямим, так і з непрямим умислом. Наприклад, якщо суб'єкт злочину хотів вчинити насильницькі сексуальні дії саме з неповнолітньою особою, знав про вік цієї особи й реалізував свій намір, то буде мати місце прямий умисел. Якщо ж йому був байдужий вік потерпілого (потерпілої), але існувала необхідність задовольнити свою статеву потребу взагалі, то такі насильницькі дії сексуального характеру при встановленні факту непроінформованості ґвалтівника про вік жертви варто розглядати як вчинені з непрямим умислом.

З огляду на те, що насильницькі сексуальні дії відносно неповнолітньої особи мають безперечний негативний вплив на його психічний і фізичний розвиток, законодавець виділив цей вид діяння у кваліфікований склад.

Оскільки як предмет статевих злочинів у цьому випадку завжди виступає статева недоторканність неповнолітніх та їх нормальний статевий розвиток, остільки в юридичній практиці виникають певні труднощі, пов'язані з питанням про те, з якого віку особа може бути визнана суб'єктом статевої волі, тобто з якого моменту його можна визнавати дорослим.

Особливо кваліфікуючі ознаки насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Ці ознаки по своїй суті є найбільш суспільно небезпечними, які передбачені ч. 3 ст. 153 ККУ. До них ставляться: а) здійснення насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом стосовно малолітнього (малолітньої); б) нанесення особливо тяжких наслідків.

Статеві злочини мають своїм об'єктом статеву свободу особистості (зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, примушування до вступу в статевий зв'язок) або статеву недоторканість неповнолітніх (статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, і розбещення неповнолітніх).

У демократичному суспільстві взаємини між людьми повинні грунтуватися на невід'ємних правах людини. За сучасних умов головним їх регулятором і гарантом виступає держава. Проте вона не може виконувати свої функції, не застосовуючи тією або іншою мірою насильства.
Саме на державні органи і посадовихосіб, які здійснюють кримінальне судочинство, покладається обов'язок попередження злочинів і саме вони наділяються для цього відповідною процесуальною компетенцією.
Попередження злочинів значною мірою залежить від встановлення перешкод антигромадським впливам на формуванняособистості. Попередження правопорушень і є основною метою правовоїполітики.
Література:

1. Конституція України. – К.: Преса України, 1996. – 80 с.

2. Халиков. А. Ответственность за посягательства на интересы несовершеннолетних. Нукус, 1983. С. 31.

3. Кримінальний кодекс України.- Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131