*120147*
Право/7. Экологическое, земельное и аграрное
право
К. ю. н., доц. Багай Надія Онуфріївна
Прикарпатський національний університет ім.
В.Стефаника, Україна
Особливості правового
регулювання трудових відносин у колективних сільськогосподарських підприємствах
Істотне значення у системі всіх
внутрішньогосподарських відносин, що складаються в колективних
сільськогосподарських підприємствах у процесі їх виробничо-господарської
діяльності, мають трудові відносини.
Трудові відносини в колективних сільськогосподарських
підприємствах регулюються одночасно нормативно-правовими актами трудового та
аграрного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.3 Кодексу законів про працю України [1]
«законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств,
установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої
належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними
особами». Одночасно чинне трудове законодавство передбачає, що особливості
праці членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських
підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними
інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами (ч.2 ст.3 КЗпП
України).
В Законі України «Про колективне сільськогосподарське
підприємство» [2] правовому регулюванню трудових відносин в
колективних сільськогосподарських підприємствах присвячено окремий розділ під
назвою «Праця та соціальний розвиток підприємства» (розділ 5 Закону).
Згідно з ч.1 ст. 19 Закону «Про колективне сільськогосподарське
підприємство» [2] трудові відносини членів підприємства
регулюються
Законом і статутом підприємства, а громадян, які працюють за
трудовим договором або контрактом, – законодавством про працю
України. Виходячи з такого законодавчого положення, законодавство про працю не
мало би поширюватися на регулювання трудових відносин членів колективних
сільськогосподарських підприємств. Проте в цій частині слушним видається
висновок В.Ю.Уркевича про те, що «чинне законодавство виходить з концепції
регламентування праці членів сільськогосподарських підприємств нормами
аграрного законодавства зі встановленням нормами трудового лише окремих
гарантій, пов’язаних із застосуванням їх праці» [3,
с. 334].
Слід
також зазначити, що в Законі України «Про колективне сільськогосподарське
підприємство» [2] хоча й
виділено окремий розділ, присвячений правовому регулюванню трудових відносин в
підприємствах, проте більшість норм цього розділу мають бланкетний характер та
не забезпечують спеціалізованого правового регулювання таких відносин.
Важливе значення для правового регулювання трудових відносин
членів колективних сільськогосподарських підприємств має Галузева угода між
Міністерством аграрної політики та продовольства України, галузевими
об'єднаннями підприємств та Профспілкою працівників агропромислового комплексу
України на 2011 – 2013 роки [4], якою визначено особливості режиму праці та
відпочинку, нормування та оплати праці, охорони праці та забезпеченні
соціальних пільг для працівників АПК.
Оскільки праця в
аграрному секторі економіки – це органічне використання природних якостей землі
в процесі виробничої сільськогосподарської діяльності, то тут трудові
відносини, як справедливо відзначала Н.І.Титова, є, по суті, складними
земельно-трудовими чи еколого-трудовими відносинами [5, с.149]. Крім того,
трудові відносини в колективних сільськогосподарських підприємствах нерозривно
пов’язані з членськими відносинами. Ці та інші
фактори свідчать про необхідність спеціалізованого правового регулювання
трудових відносин в колективних сільськогосподарських підприємствах.
Тому на сьогодні існує невідкладна потреба у внесенні
доповнень до нормативно-правових актів аграрного законодавства, що приймаються
за суб'єктним принципом, нормами, які забезпечуватимуть спеціалізоване правове
регулювання трудових відносин. Мова йде, зокрема про Закон України «Про
колективне сільськогосподарське підприємство»
[2],
що потребує деталізації законодавчих положень, вміщених в розділі 5 «Праця та
соціальний розвиток підприємства», та доповнення цього розділу спеціалізованими
правовими приписами щодо застосування праці членів колективних
сільськогосподарських підприємств.
Важливим напрямом удосконалення правового регулювання
трудових відносин у сільському господарстві, на наш погляд, є також розробка і
затвердження типових статутів різних видів сільськогосподарських підприємств, в
яких можна максимально врахувати специфіку виробничої діяльності таких
підприємств та особливості трудових відносин у сільському господарстві.
Література:
1. Кодекс законів
про працю України від 10 грудня 1971 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. –
1971. – Додаток до №50. – Ст. 375.
2. Про колективне
сільськогосподарське підприємство: Закон України від 14 березня 1992 р. //
Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №20. – Ст. 272.
3. Уркевич В.Ю.
Проблеми теорії аграрних правовідносин: Монографія / В.Ю.Уркевич. – Х.: Харків
юридичний, 2007. – 496 с.