*120093*

Технічні науки/11.Робототехніка

Некос К.С. Науковий керівник: Лаврик-Слісенко Л.П.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, Україна

Дослідження в області штучного інтелекту

В наш час розрізняють два основні підходи до моделювання штучного інтелекту: машинний інтелект, який полягає в строгому завданні результату функціонування, і штучний розум, направлений на моделювання внутрішньої структури системи.

Прихильники однієї точки зору переконані, що «найважливіше результат», тобто хороший збіг поведінки штучно створених і природних інтелектуальних систем. Інша точка зору полягає в тому, що саме вивчення механізмів природного мислення і аналіз даних про способи формування розумної поведінки людини можуть створити основу для побудови систем штучного інтелекту. Найзагальніший підхід полягає в тому, що штучний інтелект матиме змогу поводити себе як людський в нормальних ситуаціях. Ця ідея являє собою узагальнений підхід тесту Тюрінга, який стверджує, що машина стане розумною тоді, коли буде спроможна підтримувати діалог зі звичайною людиною, а та не зможе зрозуміти, що розмовляє з машиною (діалог ведеться переписуванням). Письменники-фантасти часто пропонують ще один підхід: штучний інтелект виникає тоді, коли машина буде відчувати і творити.

Сам термiн “штучний iнтелект” був уведений Дж. Маккартi в 1956 р. Але дотепер не iснує однозначного i загальноприйнятого означення i розумiння “штучного iнтелекту”. Так, А. В. Тимофєєв пропонує називати iнтелектом “способность мозга решать интеллектуальные задачи путем приобретения, запоминания и целенаправленного преобразования знаний в процессе обучения на опыте и адаптации к разнообразным обстоятельствам”. За О. Н. Колмогоровим, будь-яка матерiальна система, що з нею можна досить довго обговорювати проблеми науки, лiтератури i мистецтва, має iнтелект.

Розвиток штучного інтелекту за останнє 50-річчя, можна умовно розділити на періоди:

- до 1970 р. — підтвердження можливостей виявлення інтелектуальної поведінки обчислювальних машин;

- до 1990 р. — створення спеціалізованих засобів штучного інтелекту, до складу яких неодмінно входять комп’ютери (спеціалізація стосується імітації поведінки людини при розв’язанні складних прикладних задач);

- до 2012 р. — побудова інтелектуальних комп’ютерних систем з інтегральною інтелектуальною поведінкою, важливою властивістю яких є пристосованість до змін навколишнього середовища.

Серед найбільш помітних досягнень періоду від 1970 до 1990р. відмітимо запропоновані В. М. Глушковим ідеї щодо архітектури високопродуктивних багатопроцесорних машин: рекурсивна машина та макроконвейєрний спосіб організації обчислень. Також З. Л. Рабиновичу вдалося опрацювати ідею підвищення машинного інтелекту. Ним же розроблено системно-біонічний підхід до побудови інтелектуальних ЕОМ на базі концептуального моделювання механізмів мислення.

Для сучасного періоду характерні такі напрямки досліджень: розвиток математичної теорії проектування кібернетичних систем, особливо розподілених, багатопроцесорних і неоднорідних; розробка алгоритмів обробки алгебро-логічних структур даних; створення нової генерації моделей розуму та розумових функцій, на базі яких розроблено інтелектуальні комплекси та програмні системи; розробка кількох зразків інтелектуальних машин та програмних прототипів для розв’язання складних інтелектуальних задач (доведення теорем, аналітичних перетворень, перекладу з натуральних мов, розпізнавання зображень та мовних конструкцій тощо).

Першi спроби моделювання таких сторiн людської дiяльностi, що здаються людинi дуже простими, зiткнулися iз серйозними труднощами. (Наприклад, серйозною проблемою дотепер здається розпiзнавання образiв системами штучного iнтелекту. Хоча помiтно , що проблеми розпiзнавання текстiв i перекладу, що вважалися ранiше не менш серйозними, були частково вирiшенi).

Для сучасного періоду характерні напрямки досліджень у галузях: розвитку математичної теорії проектування кібернетичних систем, особливо розподілених, багатопроцесорних і неоднорідних; розробки алгоритмів обробки алгебро-логічних структур даних; створення нової генерації моделей розуму та розумових функцій, на базі яких розроблено інтелектуальні комплекси та програмні системи; розробок кількох зразків інтелектуальних машин та програмних прототипів для розв’язання складних інтелектуальних задач (доведення теорем, аналітичних перетворень, перекладу з натуральних мов, розпізнавання зображень та мовних конструкцій тощо).

Треба вiдзначити, що останнiм часом у сферi дослiджень штучного iнтелекту розвивається напрямок, пов’язаний зi створенням нового класу пристроїв обчислювальної технiки – нейрокомп’ютерiв. У порiвняннi з традицiйними унiверсальними ЕОМ нейрокомп’ютери мають низку незвичайних властивостей, породжуваних їхньою архiтектурою, що тiєю чи iншою мiрою вiдбиває динамiку iнформацiйних процесiв головного мозку. Саме тому вони добре пристосованi для вирiшення задач розпiзнавання образiв.

Вже зараз досліджують можливість створити біoнічний метод, який передбачає безпocepeднє мoдeлювaння людcькoгo мoзкy (тoбтo мoдeлювaння кoжнoї нepвoвoї клiтки i зв’язкiв мiж ними) з мeтoю cтвopeння aвтoмaтiв, щo вoлoдiють iнтeлeктoм. Для нього характерне прагнення до відтворення ширшого, ніж в машинному інтелекті, спектра проявів розумної діяльності людини.

Є також нейроподібні системи націлені на створення екзотичних в наш час віртуальних особистостей, інформаційних копій людини, місцем існування яких є глобальна мережа Інтернет. Даний напрям тільки зароджується, але є чималий шанс, що ми станемо свідками ситуації народження віртуальних людей, інтелектуальних агентів INTERNET.

На підставі вищевикладеного можна зробити висновок про те, що основні направлення штучного інтелекту пов’язані з моделюванням, але в разі| машинного інтелекту ми маємо справу із моделюванням феноменологічним, імітаційним, а в разі штучного розуму – із моделюванням структурним.

Література:

1. Визначення штучного інтелекту. В. П.Кожем’яко, В. В.Дмитрук, Н. В. Белік . Режим доступу:

http://www.opticstoday.com

2. Штучний інтелект – нова інформаційна революція. В. П. Кожем’яко, В. В. Дмитрук, Н. В. Белік.

3.Дослідження в області штучного інтелекту. В. П.Кожем’яко, В. В.Дмитрук, Н. В. Белік. Режим доступу: http://www.opticstoday.com