Психология и педагогика/ 8. Педагогическая психология

Кравчина Т.В.

Хмельницький національний університет, Україна

До проблеми співвідношення термінологічної та нетермінологічної лексики іншомовного наукового тексту

У кінці минулого століття у віковій та педагогічній психології проявився підвищений інтерес до вивчення загальної структури лексикону іншомовного наукового тексту, а саме: функціонування термінологічної та нетермінологічної лексики в спеціальних наукових текстах.

Значення терміна має в основному ту ж структуру, що і значення нетермінологічної лексеми, тобто воно включає денотативну віднесеність і сигніфікативну значимість. Однак співвідношення денотативної і сигніфікативної частини в структурі значення терміна реалізується по-різному в різних термінологічних одиницях. Так, у терміносистемах технічних і природничих областей знання переважають одиниці, у яких домінує денотативний компонент, що характеризується однозначною співвіднесеністю з будь-яким конкретним предметом, явищем, що представляє об'єкт даної науки. У терміносистемах сфери гуманітарного знання переважають термінологічні одиниці, денотатом яких є абстрактне поняття, значення якого описується у формі дефініції. У структурі значення таких термінів переважає сигніфікативний компонент. Суттєвими ознаками терміна прийнято називати: 1) системну організацію термінів і термінологічних сполучень в рамках термінологічного поля; 2) наявність дефініції для більшості термінів; 3) моносемічність у межах однієї терміносистеми; 4) відсутність експресивного забарвлення; 5) стилістичну нейтральність.

Визначаючи особливості термінологічної лексики А.А.Реформатський вказував на те, що "термину присущи и такие свойства, которые делают его словом "особого рода" [1, 3]. Властивості ці пояснюються тим, що на відміну від загальнолітературної лексики терміни варто розглядати як елементи особливих термінологічних підсистем мови, що обслуговують окремі сфери мовного спілкування. Тому можна говорити, що термін – поняття функціональне, від інших одиниць лексичної системи мови він відрізняється функціонально, і, отже, підходити до його вивчення треба саме з функціональних позицій, приймаючи до розгляду, насамперед, ті властивості, які обумовлюють його основні якості. У функціональному плані термін чи термінологічне сполучення є тією номінативною одиницею, що логічно і семантично організує мовне висловлення, формує тканину тексту наукового чи офіційно-ділового стилів. Г.О.Винокур, досліджуючи окремі питання словотвору науково-технічних термінів, зробив наступне цікаве зауваження: "Термины – это не особые слова, а только слова в особой функции. Особая функция, в которой выступает слово в качестве термина, это – функция названия..." [2].

Для диференціації термінологічної (далі ТЛ) та не термінологічної (НТЛ) лексики служать два критерії: соціолінгвістичний та референційно-семантичний. З огляду на соціолінгвістичний критерій термінологічними (включаючи і професіоналізми) слід вважати лексичні одиниці, які однозначно правильно розуміються та використовуються науковцями та фахівцями. І, навпаки, не термінологічна лексика є загальновживаною. За референційно-семантичним критерієм термінологічними визнаються слова, які мають референційну співвіднесеність з предметами, явищами та поняттями, що становлять предметну (в широкому розумінні) сферу спеціальної науки чи професійної діяльності. Важливим також є те, що референційний потенціал лексичних одиниць в текстах різних наукових галузей реалізується неоднозначно. Одна і та ж лексична одиниця в одному науковому тексті може мати термінологічний статус, а в іншому, теж термінологічному, але з іншої термінологічної галузі – нетермінологічний. Так, наприклад, Licht – тільки у фізиці має спеціальне термінологічне значення, Planet – тільки у астрономії, Satz – тільки у лінгвістиці.

Детальне дослідження наукового лінгвістичного та географічного тексту статті показало, що в обох видах текстів термінологічна лексика становить меншу частину всього словникового складу і коливається від 20% до 30%, а загальновживана лексика складає більшість лексичних одиниць.

Лексику нетермінологічного характеру можна розділити на 5 основних категорій за такими параметрами:

1. Час, модальність: 1) темпоральні вказівки; 2) модальність.

2. Конституанти тематичної або об'єктної сфери: 1) класифікатори; 2) абстрактні властивості та параметри.

3. Зв'язки та відношення.

4. Елементи наукового досвіду та комунікації.

5. Дейктичні елементи.

Перша категорія (час, модальність) репрезентується лексичними елементами, які отримують свій зміст тільки поєднуючись з іншими конкретними значеннями. При цьому характерною рисою є номіналізація засобів вираження значення дії та процесу та спроможність лексичних засобів паралельно з граматичними засобами виражати темпоральні та модальні значення (im Laufe, versuchen, vorhaben).

Особливе значення для наукового тексту має друга тематична або об'єктна група не термінологічної лексики. Ці слова мають тісні семантичні звязки з термінами, Але вони виражають більш узагальнюючі значення, ніж терміни і тому часто замінють терміни в якості кваліфікаторів Problem, Theorie, Methode. В цій ролі вони мають референтну віднесеність не до певної частини текстової інформації, а відносяться безпосередньо до названого об'єкту. Більш генералізуючу роль виконують лексичні одиниці Zeit, Funktion, begrenzen. Вони структурують самі об'єкти, про які йде мова.

Третю групу нетермінологічного лексикону становлять лексичні одиниці релятивного характеру. Вони виражають реальні зв'язки, які відповідають дійсності, або передбачувані відношення між об'єктами, які можна відновити на основі когнітивних зв'язків (Alternative). Релятивні одиниці, вибрані з тексту в повному обсязі, складають певну тематичну групу і відображають свого роду онтологію наукового процесу, який описано в науковому тексті. Ці лексеми складають закриту групу слів та виразів, які читач може в певній мірі класифікувати і на базі їх значень встановити існуючі зв'язки, робити висновки, а це і є ознаки наукової роботи (пошуку, дослідження).

Четверту групу нетермінологічних лексем складають слова, які позначають елементи наукового досвіду та наукової комунікації і одночасно описують контекст виникнення наукового тексту. Науковий текст виникає з наукового процесу і одночасно впливає на нього. Сюди відносяться вираження думок, точок зору, позицій "Ich glaube, Fehler, beschreiben", а також багатозначні дієслова "gebrauchen, machen, geben, gehen, kennen, arbeiten".

Отже, аналіз текстів показав, що нетермінологічна лексика іншомовного наукового тексту має конститутивний характер, по-перше, тому, що вона прагматично обумовлена конкретною ситуацією наукової комунікації та типом наукового тексту, по-друге, вона має високий рівень частотності вживання та співвідноситься з процесом наукового дослідження, по-третє, вона формує метамову для науки і репрезентує умови створення наукового тексту.

ЛІТЕРАТУРА

1. Реформатський А.А. Введение в языковедение. – М.: Просвещение, 1967.

2. Алексеева Л.М. Термин и метафора: семантическое обоснование метафоризации. – Пермь, 1998.

3. Анисимова А.Г. К вопросу о системности в терминологии // Вестник МГУ. – 1996. – №6.

4. Захаренкова Н.Л. Вопросы изучения немецкой терминологии // Иностранные языки в школе. – 1999. – №2.

5. Колегаева И.М. Текст как единица научной и художественной коммуникации. – Одесса, 1991.

6. Манерко Л,А. Язік современной техники: ядро и периферия. – Рязань, 2000.