Экономические науки/15. Государственное регулирование экономики

Коломієць Г.Б.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Україна

Місце податкового планування в інструментарії фінансового механізму

З формуванням в останнє десятиліття відносно нової науки – економіки державного сектору, складається дещо інша, ніж існуюча до цього часу, система поглядів на роль держави і теорію державних фінансів. Суспільний сектор представляє собою сукупність всіх ресурсів економіки, які знаходяться в розпорядженні держави.[1, с.43] Державні ресурси представляють собою всю власність і всі грошові фонди, але при цьому найбільш впливовішим інструментом регулювання визнається бюджет. Саме тому в центрі уваги економіки суспільного сектора знаходяться державні фінанси.

Звичайно, втручання в економіку за допомогою бюджету з боку держави відбувається не досить популярним з боку суб’єктів господарювання методами, одним з яких є оподаткування. Оподаткування прямо пов’язано з бюджетом, оскільки податки є основним джерелом покриття благ держави. І для повноти відображення впливу оподаткування на економіку в цілому і суб’єктів господарювання зокрема доцільно розглядати повну схему фіскального обміну «податки-блага» та зв’язок економічних категорій доходи-видатки

Політика ефективного фінансового управління доходами і видатками зокрема, і в державі в цілому припускає обов'язкове планування і прогнозування фінансових показників на всіх рівнях. Короткострокова і довгострокова фінансова політика промислового і торгового, приватного й акціонерного, фінансового і банківського капіталу прямо чи опосередковано орієнтується і залежить, формується і здійснюється виходячи з оголошених поточних і прогнозованих дій держави, його фінансової і кредитної систем, точності по термінах і повноти по обсягах виконання бюджетних і кредитно-грошових зобов'язань комерційних банків, імовірності змін податкового, облікового, експортно-імпортного і митного середовища.

Планування фінансових показників, доходів і видатків зокрема, та фінансове планування в цілому покликане сприяти виявленню та раціональному використанню ресурсів, необхідних для забезпечення економічного та соціального розвитку держави, встановлювати та регулювати пропорції розподілу сукупного суспільного продукту та національного доходу.[2] На жаль, недостатнє наукове забезпечення процесу реформування в Україні призвело до примітивізму, руйнуванню системи народногосподарського планування замість якісної її зміни й адаптації до ринкових умов.

Фінансове планування в науковій думці розглядається як підсистема фінансового механізму. Фінансовий механізм виражається як «сукупності економіко-організаційних і правових форм і методів управління фінансовою діяльністю країни, функціонуючих в процесі формування, розподілу та використання цільових централізованих та децентралізованих фондів державних ресурсів для задоволення потреб суспільства» [2, с.68] або систему дії фінансових важелів [3] загалом та включає в себе систему фінансових планів (балансів доходів та видатків) як Державного та всіх інших видів бюджетів так і суб’єктів господарювання, стимулювання використання фінансових ресурсів.

В процесі формування балансів доходів і видатків використовуються такі інструменти як: програмно-цільове планування видатків та податкове планування доходів (оскільки податкові доходи мають найбільшу питому вагу та є основним джерелом виконання бюджетних повноважень). Місце податкового планування в фінансово-кредитному механізмі схематично представлено на рис.1.1.

Водночас податкове планування як інструмент фінансового механізму має достатньо значущий вплив на господарський механізм в цілому. Господарський механізм в науковій думці прийнято розглядати як систему управління об’єктивно існуючими виробничими відносинами (або економіки країни) та їх стимулювання.[2], [4] Елементами господарського механізму є планування на рівні країни (макро планування), планування на рівні суб’єктів господарювання (мікро планування) та економічне стимулювання у формах ціноутворення, правового регулювання, фінансово-кредитного механізму, тощо. В фінансово-кредитному механізмі, в свою чергу, виокремлюють методи економічного стимулювання та підсистеми з набором інструментів розподілу та використання сукупного суспільного продукту. Це дає підстави для визначення податкового планування як одного з інструментів стимулювання економічного середовища. Роль податкового планування в системі господарського механізму схематично представлено на рис.1.2.

На нашу думку, податкове планування як інструмент фінансово-кредитного механізму в системі управління виробничими відносинами (і економікою в цілому) представляє собою цілісну взаємозв’язану систему планування податкових потоків на макро і мікро рівнях. Таким чином, податкове планування – це інструмент економічного стимулювання виробничих відносин з метою ефективного формування податкових потоків задля задоволення потреб суспільства, тобто задля узгодження суспільних і приватних інтересів.

Отже, дослідження податкового планування як інструменту економічного стимулювання повинно відбуватися як на макро так і на мікрорівнях задля узгодження інтересів держави та суб’єктів господарювання, що, в свою чергу, є запорукою планомірного забезпечення фінансовими ресурсами соціально-економічного зростання країни.

Література:

1. Иванов Ю.Б., Тищенко А.Н. Современные проблемы налоговой политики: Учебное пособие. – Х:. ИД «ИНЖЭК», 2006. – 328с.

2. Государственные финансы: Учебно-методическое пособие для студентов экономических вузов и факультетов/ В.М.Федосов, Л.Д.Буряк, и др.; под ред. В.М.Федосова, С.Я.Огородника и В.Н.Суторминой. – К.: Лыбидь, 1991. – 276с.

3. Семенов Г.А., Бугай В.З, Семенов А.Г., Бугай А.В. Фінансове планування і управління на підприємстві. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 432с.

4. Родионова В. М. Финансы. -М: Финансы и статистика, 1995. С.239-285.