Педагогические науки/6. Социальная педагогика

Отрощенко Н.Л.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Зміст профорієнтаційної роботи соціального педагога зі старшокласниками сучасної загальноосвітньої школи

Вивчивши реальну практику профорієнтаційної діяльності сучасної загальноосвітньої школи, ми констатували, що існує суттєва розбіжність між тим, чого прагнуть досягнути старшокласники в майбутньому й реальною здатністю діяти для досягнення поставленої мети. Саме цим пояснюється, мабуть, той факт, що зараз великий відсоток молоді знаходяться на лаві безробітних. В ході констатуючого експерименту ми впевнилися в правильності нашого припущення про те, що сучасні старшокласники готові (є бажання) бути успішними та конкурентноздатними, проте в них не сформовані професійно-важливі якості сучасного затребуваного спеціаліста. Отже, школярі потребують допомоги соціального педагога в активізації самовивчення, потребують відповідних умов для формування якостей успішної людини й, взагалі, рівня освіти, який надасть можливість кожному випускникові почувати себе затребуваним в суспільстві.

Зміст профорієнтаційної діяльності соціального педагога ми визначаємо на основі державних освітніх стандартів, запитів й побажань батьків, можливостей педагогічного колективу, з урахуванням інтересів учнів та сучасних соціально-економічних вимог ринку праці до людини.

У сучасному суспільстві актуально й гостро постає проблема конкретної соціально-педагогічної, психологічної допомоги кожній людині в її професійному самовизначенні. Завдання соціального педагога у цій ситуації ми вбачаємо у наданні старшокласникові соціально-психологічних засобів розв’язання його особистісних проблем, які пов’язані з професійним самовизначенням. Отже, зміст профорієнтаційної діяльності соціального педагога реалізується через соціально-педагогічний супровід та підтримку процесу професійного самовизначення старшокласників.

Ми поділяємо думку Мітіної, згідно з якою об’єктом професійного розвитку й формою реалізації творчого потенціалу людини в професійній праці являються інтегральні характеристики її особистості, вони є психологічною основою, яка необхідна у всіх професійних видах діяльності (хоча і в різній мірі) [2, с. 6].

Таким чином, виходячи з вищесказаного, вважаємо за доцільне виділити наступні інтегральні утворення особистості, які впливатимуть на успішність професійного життя старшокласників в майбутньому: спрямованість ( переконання, мотивація), самосвідомість (потреба в самореалізації), відповідальність (соціальна готовність, ділове співробітництво), асертивність (активність особистості).

Виходячи з цього, за змістом профорієнтаційну діяльність соціального педагога зі старшокласниками загальноосвітньої школи можна розділити на чотири етапи. Відразу зауважимо, що кожний з етапів вирішує основне завдання – успішна людина через формування та розвиток чотирьох інтегральних якостей затребуваної особистості, які визначені вище.

Отож, переходимо до змістовної характеристики кожного з етапів профорієнтаційної діяльності соціального педагога ЗОШ. Перший етап – це ціннісно-мотивуючий або підготовчий, який хронологічно співпадає з першим семестром десятого класу. Основні завдання цього етапу:

- інформування учнів про конкурентноздатність, успішність, про умови, чинники й результати їх розвитку;

- діагностика особливостей особистісного розвитку, спрямованості, самосвідомості, відповідальності й асертивності, перешкод, які заважають успішному усвідомленому самовизначенню;

- обробка результатів діагностування здійснюється самими учнями, (звичайно, з допомогою соціального педагога), що підсилює мотивацію до самопізнання й продовженню розпочатої роботи.

Коротко охарактеризуємо спрямованість особистості як провідну інтегративну якість першого етапу профорієнтаційної діяльності соціального педагога зі старшокласниками. Сутність спрямованості полягає в тому, що вона дає відповіді на питання не стільки про те, чого хоче людина, скільки про те, чому вона цього хоче, а відтак визначає її поведінку й діяльність. Вона виступає визначальним психологічним чинником вибору професійних шляхів, професіоналізації. Таким чином, чинником професійного розвитку, на думку Мітіної, є внутрішнє середовище особистості, її активність, потреба в самореалізації (про що ми говорили й що виявили в констатуючому експерименті).

Переходячи до характеристики другого етапу - рефлексивного – зазначимо, що він за часом припадає на другий семестр десятого класу й має наступні завдання:

- активізація самопізнання та самовивчення;

- сприяння нагромадженню нової, глибокої інформації старшокласника про себе, про свої професійні можливості, про інших;

- створення умов для формування позитивної самооцінки (робота з педколективом та батьками);

- допомога відчути прагнення до самореалізації.

Фундаментальною умовою розвитку інтегральних характеристик особистості є усвідомлення нею необхідності зміни, перетворення свого внутрішнього світу й пошук нових можливостей самоздійснення в професійній праці, тобто, підвищення рівня професійної самосвідомості. Самосвідомість – це динамічна система уявлень людини про самого себе, усвідомлення нею своїх фізичних, інтелектуальних й інших якостей, самооцінка цих якостей, а також суб’єктивне сприйняття зовнішніх чинників, що впливають на неї. Самосвідомість – це усвідомлення себе у кожному з трьох просторів життєдіяльності: у системі своєї діяльності, у системі спілкування й в системі власної особистості [2, с.10 ].

Таким чином, позитивним результатом рефлексивного етапу формування конкурентноздатної особистості буде усвідомлення старшокласником своїх потенційних можливостей; перспективи особистісного й професійного росту пробуджують його до постійного експериментування, яке розуміється як пошук, творчість, можливість вибору. Головним елементом даної ситуації професійного розвитку є можливість й необхідність робити вибір, а значить, почувати свою свободу, з одного боку, й свою відповідальність за все, що відбувається й відбудеться, з іншого [2, с. 8].

Третій етап профорієнтаційної діяльності соціального педагога ми називаємо практично-проектувальний, за часом – це перший семестр одинадцятого класу. Він передбачає:

- усвідомлення власних способів мислення, діяльності, особистісних властивостей шляхом спостереження, протиставлення, інтерпретації точок зору позицій, способів й прийомів сприйняття й поведінки;

- вибір й прийняття рішення діяти, відчуття своєї незалежності й здатності змінити своє життя у чомусь принциповому, важливому;

- моніторинг соціально - професійного розвитку (контроль сформованості професійно важливих якостей);

- особистісне проектування, в основі якого лежить проект професійного зростання в межах актуального та потенційного майбутнього.

На цьому етапі відповідальність є тією інтегративною характеристикою, яку ми повинні розвивати та формувати. Відповідальність постає як результат інтеграції всіх психічних функцій особистості: суб’єктивного сприйняття навколишнього середовища, оцінки власних чуттєвих ресурсів, емоційного ставлення до обов’язку, волі.

Соціальну відповідальність ми розуміємо як генералізуючу якість, що характеризує соціальну типовість особистості, тобто, її здатність дотримуватися у своїй поведінці й діяльності життєприйнятих у даному суспільстві соціальних норм, вміння об’єктивно прогнозувати, проектувати власні дії, здійснювати адекватну самооцінку й самоконтроль, активно й соціально значуще виявляти свої індивідуальні здібності, виконувати рольові обов’язки та звітувати за власні дії. [3, с. 191].

Четвертий етап є заключним (другий семестр одинадцятого класу), й ми його називаємо діяльнісним, в межах якого реалізується головна мета нашої роботи: старшокласники презентують проект свого професійного життя, обговорюють свої труднощі, проблеми, „рецидиви” поведінки та отримують відкриту й довірливу емпатію, розуміння, допомогу, заохочення за здійснення змін у власній поведінці. Цей етап вирішує такі завдання:

- реальна можливість самоствердження старшокласників через включення в особистісно-значиму й соціально-схвалену діяльність;

- відпрацювання умінь здійснювати самостійний, усвідомлений вибір на основі всебічного аналізу й прийняття за нього відповідальності;

- відчуття впевненості в своїх силах й можливостях щодо професійного самовизначення;

- оволодіння вміннями й навичками впевненої поведінки, набуття культури поваги однієї людини до іншої;

- формування власного професійного плану й розвиток здатності до його реалізації;

- самоусвідомлення кожним ефективних засобів діяльності, спілкування й поведінки в цілому;

- закріплення реальної здатності діяти для досягнення мети.

Не відходячи від логіки викладення матеріалу, конкретизуємо смисловий зміст асертивності як інтегруючої якості успішної людини. Асертивна поведінка передбачає, що людина знає, чого вона хоче й чого не хоче у конкретній ситуації. Асертивність як якість особистості визначає не тільки особливості поведінки, а й адекватний емоційний стан. Вона тісно переплітається з впевненою соціальною поведінкою. Соціальна поведінка – це спосіб здійснення життєдіяльності особистості чи групи людей. Соціальна поведінка виражає ставлення особистості до об’єктивних чинників життя, до самої себе, це засіб самореалізації особистості. При чому йдеться про такий ланцюжок життєвих рішень й вчинків, які виходять „назовні” у вербальній (через мовлення, слова) чи діяльній (як сукупність конкретних вчинків) форм. Діяльна форма може виявлятись як у активності, так і пасивності аж до бездіяльності, котра теж не що інше як позиція, вчинок, що вимагає попереднього усвідомленого особистісного вирішення [1, с.125].

Таким чином, результатом реалізації пропонованого змісту профорієнтаційної діяльності соціального педагога є сформованість у старшокласників інтегральних якостей успішної конкурентноздатної особистості.

Література:

1. Козаков В. А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Підручник. У 2-х ч. – Ч.1. Психологія суб’єкта діяльності. – К.: КНЕУ, 2000. – 243 с.

2. Митина Л. М. Психология развития конкурентноспособной личности. – 2-е изд., стер. – М. : Изд.-во Моск. психолого-соц. ин-та; Воронеж: Изд-во НПО”МОДЄК”, 2003. – 408 с

3. Тернопільська В. І. Психологія для старшокласників (від самопізнання до соціальної відповідальності): Навчальний посібник / За ред. Проф.. М. В. Лемківського. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 272 с.