Педагогічні науки/5.Сучасні методи викладання

Мілова О.Є.

Луганський національний університет, Україна

Нові форми та методи навчання в загальноосвітніх закладах США у контексті постмодернізму

Втілення постмодерністського мислення в практику роботи навчальних закладів США в 60-90-х роках ХХ століття вимагало одночасно розробки як педагогічних стратегій для його успішного впровадження в навчально-виховний процес, так і формування нових навчальних форм та методів, які б відповідали сучасним постмодерністським напрямкам організації педагогічної діяльності. Оновлений навчальний план та оновлені програми американських загальноосвітніх закладів періоду постмодернізму, які націлювали на розвиток навичок «високоорганізованого мислення» (критичне та проблемне мислення, критичний аналіз), спонукали педагогів-теоретиків та педагогів-практиків до пошуку, теоретичного обґрунтування та практичного використання, поряд з традиційними, нових форм та методів навчання та виховання.

Переоцінка постмодерністами традиційних форм навчання привела їх до впевненості втому, що тільки робота в групах (group learning) може дати найефективніші результати в процесі досягнення навчальних цілей. Її перевагами педагоги вважали «підвищення соціальної інтеграції» [1, 1], залучення учнів до процесу «активного навчання» (active learning) та оцінки власного життєвого досвіду, спільну роботу учнів з високими та низькими розумовими здібностями, представлення однакових умов та рівних можливостей в навчальному процесі для учнів з різними рівнями знань, соціального досвіду та культурного розвитку [1, 2-3]. Найефективнішою та найпродуктивнішою така форма навчання, на думку американських педагогів, є для учнів представників національних меншостей, етнічних, расових та соціальних груп, оскільки допомагає їм краще розуміти та поважати традиції та звичаї один одного, сприймати та вивчати культуру «домінуючої групи», адаптуватися до життя у «різноманітному» суспільстві та спільно працювати для досягнення власних навчальних цілей [2, 70-71].

Направленість групової форми роботи на підвищення зацікавленості та активності учнів у навчальному процесі, привела до теоретичного обґрунтування та практичного застосування нових активних та творчих методів навчання (active teaching methods, creative teaching methods), на яких наголошували постмодерністи. Вони підкреслювали, що саме такі методи зацікавлять учнів навчальним процесом, активізують їх роботу по досягненню власних навчальних цілей, допоможуть розвити здібності та навички критичного, творчого та проблемного мислення, а також залучать вчителів до активної роботи по конструюванню знань учнів. В своїх дослідженнях американські педагоги-постмодерністи виділили та описали такі активні та творчі методи, як навчання у співпраці (cooperative learning, collaborative learning, team learning, group learning, peer-assisted learning), проектне навчання (project-based learning), проблемне навчання (problem-solving), навчання через відкриття (discovery learning). За формою роботи всі вищеозначені методи є груповими.

Метод навчання у співпраці (cooperative learning, collaborative learning), один з найпоширеніший методів роботи в американських школах в 60-90-х роках ХХ століття, на практиці представляє собою спільну роботу учнів у великих та малих навчальних групах по досягненню навчальних цілей. Серед його характерних рис, американські педагоги, виділяють такі як «умисний задум» (intentional design), «спільна робота» (co-laboring) та «змістовне навчання» (meaningful learning) [3, 24-26]. За таким методом учні навчаються конструювати власні знання та знання один одного; самостійно шукати нові джерела інформації; вирішувати проблемні ситуації; нести відповідальність за представлену інформацію, за власну частку роботи та за роботу всієї групи; допомагати один одному у процесі пошуку інформативних джерел та адаптуванні до роботи в групі; критично аналізувати навчальний матеріал, прислуховуватися один до одного та поважати різноманітні точки зору; спілкуватися на рівних та ділитися соціальним досвідом, традиціями та знаннями [3, 59]. За допомогою методу навчання у співпраці учні успішно проходять процес соціальної адаптації, втягуються в «шкільний соціум та соціум класної кімнати», що, в результаті активізує їх роботу у педагогічному процесі, формує особистість та покращує академічну успішність [3, 76].

Метод проектів (project-based learning), ще один із групи активних та творчих методів, який на сьогоднішній день отримав статус «традиційного» в американському педагогічному процесі. Його використання в шкільній практиці складає 30 відсотків відносно всіх інших різноманітних методів навчання, що доводить його надзвичайну популярність та поширеність. Він тісно пов’язаний з реаліями суспільного життя, оскільки «відображує в собі навколишнє середовище, в якому живуть і навчаються діти» [4, 2].

Метод проектів як системний метод навчання, який спонукає учнів до самостійного конструювання знань, представляє собою довгостроковий дослідницький та пізнавальний процес, який проводиться навколо вирішення реальних проблемних ситуацій, виконання означених завдань та прийняття самостійних рішень. Він вимагає попереднього розвитку навичок співробітництва (collaboration), дослідження (research), усної презентації (oral presentation) та проектного менеджменту (project management) [4, 4]. За таким методом навчання учні залучаються до активного конструювання власних знань, досвіду та умінь; формують навички критичного, творчого та проблемного мислення, а також критичного аналізу.

Отже, постмодерністське мислення, яке в другій половині ХХ століття активно впроваджувалось в практику роботи американських загальноосвітніх навчальних закладів, докорінно змінило відношення до педагогічного процесу, як з боку його учасників, так і з боку суспільства, а також доповнило та урізноманітнило форми та методи навчання.

Література:

1. Lacefield R.S. Adult education in practice // Adult Education Tipsheets // http://www.roberta.tripod.com/adulted/methods.htm

2. Felder R.M., Brent R. Effective strategies for cooperative learning // Cooperation and Collaboration in College Teaching, 2001, 10(2), pp.69-75

3. Smith B.L., McGregor, J. What is Collaborative learning in collaborative learning: A source book – National Center on Teaching, Learning and Assessment, 1992

4. Project-based learning handbook. Introduction // http:www.bie.org/pbl/pblhandbook/intro/php