ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ

Методичні основи виховного процесу

Гирич Марія Олександрівна

Вчитель вищої категорії, вчитель-методист (Сосницька гімназія ім.О.П. Довженка)

Гирич Ярослав Миколайович

Аспірант кафедри новітньої історії України Київського Національного університету імені Тараса Шевченка

Деякі аспекти адаптації та інтеграції учнів у початковій школі.

Перша ланка системи загальної середньої освіти – початкова школа. Ґрунтуючись на засадничих документах вітчизняна система початкової освіти відповідає принципам наступності з дошкільною системою виховних закладів, забезпечення задоволення невід’ємних потреб індивіда та створення умов для надання рівного доступу до набуття знань, вмінь, навичок, які б у свою чергу відповідали віковим потребам. Упродовж навчального процесу, базуючись на принципах інтелектуального, фізичного та соціального розвитку, відбувається початок формування особистості учня молодших класів[3,c.6]. Першочерговими категоріями визначено розвиток у молодих громадян виховних, загальнонавчальних та розвивальних елементів. Протягом перебування в початкових класах в учнів відбувається засвоєння регламентованих навчальним планом знань завдяки освоєння ними організаційних, логікомовленнєвих, пізнавальних і оволодіння контрольно-оціночними уміннями і навичками, застосування особистого досвіду культурної поведінки в соціальному та культурному середовищі тощо[3,c.6]. Едукативними результатами перебування особи в системі початкової освіти стає набуття адекватних своєму віковому розвитку вмінь: читання, письма, основ арифметики та уявлень про навколишній світ, пам’яті, абстрактного мислення, вдосконалення творчих здібностей та уяви тощо[3,c.6].

Проблема інтеграції в середовище початкової школи її учнів, особливо шести- чи семирічного віку є актуальною упродовж тривалого терміну. Важливим аспектом у вивченні теми інтеграції індивідів в шкільне середовище є проблема дезадаптації. Зазначена проблема почала обговорюватись українськими педагогами та психологами ще в радянський час[1,c.7-9]. Запровадження «шестирічок» спочатку у вигляді нульового класу, а пізніше в якості загальнообов’язкового віку початку навчання в загальноосвітніх школах у 1980-х рр. призводило до обговорення адаптації шестирічних першокласників відповідно до зростаючих вимог освітнього відомства. Під «шкільною дезадаптацією» розумілись «відхилення у навчальній діяльності дітей: відставання від програми, недисциплінованість, конфлікти з ровесниками тощо»[1,c.7]. Природно, що у своїх розвідках дослідники вказували на різні причини неадекватної інтеграції учнів у нове освітнє середовище, не ставлячи під сумнів генеральну лінію керівництва держави та партії на пониження шкільного віку.

Серед причин шкільної дезадаптації називались переважно недостатня увага до вікових особливостей своїх підопічних з боку педагогічного персоналу та власне батьків. Зазначені фактори у свою чергу проявлялись у невмінні дітей довільно регулювати свою поведінку та адекватно сприймати вимоги, що пояснювалось наслідками недолугого сімейного виховання, заснованого на вседозволеності та безкарності[1,c.7]. Як варіант розглядалась можливість «відставання» учнів внаслідок тимчасових чи постійних проблем зі здоров’ям. Підсумком згаданого дослідження стало встановлення прямої залежності темпів адаптації учнів до шкільного ритму від персони вчителя. Запорукою швидкої інтеграції (від одного до півтора місяців) на думку дослідників могло бути використання активно-позитивного стилю взаємовідносин у системі вчитель-учні, що полягав у чуйному, материнському ставленні та використанні індивідуального підходу[1,c.8].

На противагу успішно застосованому на практиці активно-позитивному стилю, також виділялись типи взаємин між класоводом та учнями, що не відповідали вимозі швидкої безпроблемної адаптації: авторитарно-диктаторський, скандальний, зневажливий, непослідовний[1,c.8].

Варто виділити такий аспект, як готовність індивіда до навчання у школі. Безумовно, провідна роль в згаданому етапі навчання та виховання особи належить батькам та закладам дошкільного виховання і підготовки. Безболісний перехід дитини в нове та невідоме для неї освітнє соціальне середовище повинні забезпечити вже згадані соціальні інститути в системі сімейного виховання та набуття елементарних знань, навичок та вмінь у дитячих садочках.

Враховуючи вікові особливості учнів та невід’ємну складову виховного процесу, більшої актуальності набуває застосування деяких методів виховання моральності – репродуктивного пояснення(проведення етичних бесід), привчання і вправлянь, створення педагогічних ситуацій(пізнавальні, оціночні, альтернативні, абсурду)[2, с. 5-7].

Отже, в процесі формування національної системи освіти та її інтеграції в європейський освітній простір, залишається актуальним питання адаптації та інтеграції індивідів у систему початкового навчання.

1. Головко О.А., Головко Б.М. Шкільна дезадаптація: її причини і особливості // Початкова школа. – 1990, №10 (256).

2. Підгорна Н.І. Виховання моральності шестилітніх першокласників // Початкова школа. – 1992, №3-4 (273-274).

3. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-2 класи. – К., 2003.