Носенко Е.Л. , Кім А.Є.

Дніпропетровський Національний Університет

ЯСНІСТЬ І ДИФЕРЕНЦІЙОВАНІСТЬ Я-КОНЦЕПЦІЇ ЯК ПЕРЕДУМОВА АДАПТИВНОСТІ ЛЮДИНИ

Наше самоощущение в этом мире зависит исключительно от того,

кем мы вознамерились стать и что мы вознамерились совершить. Джемс

У широкому колi питань, якi пов'язанi з дослiдженням внутрiшнього cвiтy людини у забезпеченні її адаптивності до змінюваних умов життєдіяльності, особливе місце належить проблемі репрезентацiї у свiдомостi образу власного Я. Я-концепцiя в сучасній психологiї розглядається як природно-генетичне джерело ycix психофiзичних, психофiзiологiчних, психiчних процесiв, cтaнiв та властивостей особистості [5,с.186]; як механiзм забезпечення її iдентичностi при змiнi cтaнiв розвитку, взаємодiї особистостi iз cвiтом; як джерело активностi, iнiцiацiї eнepгії i як основа рiзноманiтних рiвнiв психiчної органiзацiї, що дозволяє розглядати образ Я як епiцентр особистiсної системи [5, с.186]. У світлі вищезазначеного цілком виправданим є інтерес дослідників до вивчення впливу особливостей навчання на розвиток Я-концепції (Чеснокова І.І., Дусавицький А.К.). Це цiлком зрозуміло, оскiльки формування диференцiйованого образу Я сучасні дослідники проблеми так званого «розвивального навчання» пов'язують з найактуальнiшими проблемами освіти, з вихованням суб'єкта навчання як активного суб'єкта власної життєдiяльностi.

Людина, яка мaє чiткi й aдeквaтнi уявлення про себе, cвoї здiбностi i можливостi, спроможна швидше розiбратися у соцiальних ситyацiях, орiєнтуватися в мiжособистiсних стосунках, виявляти толерантнiсть до фрустрацiйних впливiв, адаптуватись до змiн, що вiдбуваються у суспiльствi.

У завдання даного дослідження входило теоретичне обґрунтування й емпірична перевірка впливу рівня диференційованості і складності Я-концепції на почуття психологічного благополуччя, яке розглядалось як операційна ознака адаптивності людини до вірогідних змін умов життєдіяльності. Обґрунтовуючи правомірність такого зв’язку, ми спирались на новітні тлумачення феномену психологічного благополуччя як інтегрального особистісного новоутворення, що виявляється у позитивному сприйманні людиною себе як суб’єкта життєдіяльності, у вмінні підтримувати доброзичливі стосунки з оточуючими, покладатися на власні сили, демонструвати екологічну майстерність, усвідомлювати цілі власного життя та прагнути до самовдосконалення (C.D.Ryff, 1989).

Новизна дослідження полягає в тому, що воно доповнює уявлення про конструктивну роль феномену Я-концепції людини у забезпеченні успіху життєдіяльності особистості. Хоча зв'язок феномена психологічного благополуччя з образом Я (його чіткістю та диференційованістю) як запорукою адаптивності людини експліцитно не декларувався, він імпліцитно простежується у низці досліджень з цієї проблематики.

Теоретичне осмислення природи феномена психологічного благополуччя ще тільки починається як у вітчизняній (Бурлачук Л.Ф., Корольов Д.К., Духнович В.М., Носенко Е.Л., Знанецька О.М.), так і в зарубіжній психології (C.D.Ryff), проте актуальність різнобічного вивчення вищезазначеного феномена вже досить чітко усвідомлена. Про актуальність проблеми свідчить також поява останнім часом значної кількості прикладних досліджень, присвячених визначенню ролі психологічного благополуччя у детермінації психосоматичного здоров'я людини, її активного довголіття, успішності долання життєвих труднощів, у тому числі тяжких захворювань (C.D.Ryff, E.Diener,1993).

Метою данної статті є висвітлення нового підходу до вивчення вipoгiдного зв'язку рiвня сформованостi Я-концепції з психологiчним благополуччям людини, нaлаштованiстю людини на активну дiяльнiстъ, її прагненням до самоактуалiзацiï.

Ми висунули гiпоmезу, що емпіричне підтвердження зв’язку ознак диференційованого образу Я з рівням сформованості психологічного благополуччя дозволить певною мірою конкретизувати тезу щодо ролі рівню сформованості Я-концепції як провідної ідеї дослідження особистості. Саме аналiз тpaктyвaнь феномену психологiчногo благoполуччя дає можливість виокремити шiстъ провiдних конcтpyктiв цього феномену, а саме: позитивне ставлення суб'єкту до себе та свогo минулого; прагнення до пiдтpимування доброзичливих cтocyнкiв з iншими людьми; aвтонoмнicть; екологiчна майстернiсть; наявнiсть мети у життi; прагнення до саморозвитку [24, с.1069-1081]. Ці складові свідчать про зв'язок між Я-концепцією та психологічним благополуччям та виявляють обгрунтовану наявність єдиного природньо-генетичного джерела усіх психофізичних, психофізіологічних, психічних процесів та особливостей людини [11, с.18]. Розвиток уявлень особистості про світ, оцінок себе та інших можна, таким чином, розглядати як джерело активності суб'єкта, ініціації енергії, як стрижень різноманітних рівнів психічної організації, що дозволяє розглядати образ Я як епіцентр особистісної системи і детермінанту її психологічного благополуччя та здоров'я [8, с.16].

Для перевірки гіпотези дослідження було обрано дві нееквівалентні групи досліджуваних – студентів університету, які були сформовані за показником психологічного благополуччя (шкали C.D.Ryff у адаптації О.М.Знанецької, 2004). У першу групу увійшли досліджувані з вищими за медіану показниками психологічного благополуччя, в іншу – з низщими. Досліджуваним було запропоновано 2 методики, за результатами яких оцінювався рівень сформованості образу Я: методика Q-сортування, розроблена В.Стефенсоном, та методика дослідження розбіжностей між ідеальним та реальним Я, основана на шістнадцяти факторному опитувальнику Кеттелла.

За допомогою методики виявлення розбіжностей між ідеальним та реальним Я ми встановили, що групи досліджуваних з різними рівнями психологічного благополуччя відрізняються за показниками Я-концепції: нейротизм, де ρ< 0,001, і за показником тривожності, де ρ< 0,02 (табл.1). Також згідно з методикою Q-сортування, де розбіжності виявилися статистично значущими (ρ< 0,04), ми можемо казати про зв'язок між Я-концепцією та психологічним благополуччям (табл.2).

Таблиця 1

Розбіжності в показниках між групою з більш високими та низькими рівнями психологічного благополуччя у кількості суб'єктів з протилежними ознаками Я-концепції за фактором емоційної стійкості

Групи	Відсоток досліджуваних з узгодженістю Я-реального та Я-ідеального за показниками		Відсоток досліджуваних з неузгодженістю Я-реальн. та Я-ідеального за показниками		К-ість людей в кожній з груп
	нейротизм	тривожність	нейротизм	тривожність
1 группа – з більш високим рівнем психол. благополуччя	26,(6)%	43,(3)%	74%	57%	30
2 группа – з нижчим рівнем психол. благополуччя	3,(3)%	20%	97%	80%	30

Таблиця 2

Розбіжності в показниках між групою з більш високими та низькими рівнями психологічного благополуччя у кількості суб'єктів з протилежними ознаками Я-концепції за факторами „незалежність”, „прийняття боротьби” та „комунікабельність”

Групи	К-ість досліджуваних з негативними показниками факторів „незалежності”, „комунікабельності”, „прийняття боротьби”		К-ість досліджуваних з позитивними показниками факторів „незалежності”, „комунікабельності”, „прийняття боротьби”		К-ість людей в кожній з груп
1 группа – з більш високим рівнем психологічного благополуччя	6	20%	24	80%	30
2 группа – з нижчим рівнем психологічного благополуччя	12	40%	18	60%	30

Емпірична перевірка характеру зв’язку ясності і диференційованості Я-концепції з рівнем психологічного благополуччя особистості дозволила довести, що особистості з високими показниками психологічного благополуччя мають низькі розходження між реальним та ідеальним Я, є емоційно стійкими, мають низький рівень тривожності, відчувають себе незалежними, тобто готові приймати рішення, брати на себе відповідальність та виконувати усі свої зобов'язання. Вони комунікабельні, легко знаходять спільну мову і налажують контакти із співробітниками, заводять друзів.

Отже, в результаті дослідження ми зробили висновки, що цiлеспрямоване формування Я-концепцii особистостi в процесi навчання i виховання можна розглядати як шлях до забезпечення психологiчного благополуччя людини - важливого ресурсу ïï активностi у досягненнi успiху в життi.

У даному досліджені були визначені показники психологічного благополуччя, які можуть бути використані як тестові в послідуючих дослідженнях розвитку та самовизначення особистості, що ясніше та більш диференційовано конкретизують зв'язок між Я-концепцією і психологічним благополуччям, а це в свою чергу дозволяє виявити ті характеристики системи уявлень про себе, динаміка яких може вплинути на успішність самовизначення особистості у повсякденному житті.

Подальші перспективи дослідження проблеми ми вбачаємо у пошуку підходів до вивчення імпліцитної оцінки рівня сформованості Я-концепції. Один із способів вирішення цієї задачі ми пов’язуємо з дослідженням розбіжностей Я-реального та Я-ідеального, яке виявилось перспективним у межах даної роботи.

Ще одним напрямом імпліцитної оцінки може бути виявлення характеру антиципації людиною власного майбутнього в основних сферах її життєдіяльності, вірогідності досягнення успіху у житті у порівнянні з іншими людьми.

Цікаві результати дають дослідження з використанням латентних періодів реакцій в асоціативних тестах. Перспективним ми вважаємо вивчення поведінки типу «imposter», що виявляється у вигляді неприйняття людиною схвалення на свою адресу як імпліцитної форми виявлення невпевненості у власних перевагах перед іншими людьми.

Бiблiографiчнi посилання

1. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1986. – 422 с.

2. Бех І.Д. Категорiя «ставлення» в кoнтeкcтi розвитку образу «Я» особистостi // Педагoгiкa i психологiя.-К., 1997. - №23. – С. 9-22.

3. Брушлинский А.В. Проблема субъекта в психологической науке // Психол. журн. - 1991.- T.12, №26. – C.3-11.

4. Бурлачук Л. Ф., Коржова Е. Ю. Психология жизненных ситyаций. - М.: Рос. пед.агентство, 1998. – С. 5-10.

5. Гуменюк О. Психологiя Я-концепцiї. - Т.: Економiчна думка, 2002.–186 с.

6. Дусавицкий А. К. Структура личиости как предмет психологического исследования// Вести. Харьк. ун-та.Сер.25. Психология личности и познавательных процессов. - 1992. - № 366. – С.5-9.

7. Дусавицкий А.К. Развитие личности в учебной деятельности. - М.: ДОМ педагогики,1996. - 208 с.

8. Духневич В. М. Психологiчне благополуччя професiонала як умова його ефективної дiяльноcтi (на прикладi професiї психолога): Автореф. дис. канд. психол. наук. - К.: Академія, 2002. – 16с.

9. Знанецька О.М.Про деякі аспекти взаємозв'язку характеристик Я-концепції та психологічного благополуччя особистості.-Д.:ДНУ,2004.–С.2-12.

10. Кон И. С. Категория Я в психологии//Психол. журнал. - 1982. - Т. 2., №23. – С.11-15.

11. Корольов Д. К. Структура, детермiнанти та функцii емоцiйно-оцiночногo ставлення до життя: Автореф. дис. канд. психол. наук. -К.: Академія,2001.–18 с.

12. Майерс Д. Социальная психология: Пер. с англ.-С.Пб: Питер,1997.–688 с.

13. Маслоу А. Психология бытия: Пер. с англ. - М.: Рефл.-бук, 1997. – 304 с.

14. Мельник Ю.И. Психология здоровья// Журнал пpакт.психолога. - 2000.-№ 3. – С. 11-14.

15. Пантелеев С.Р. Самоотношение как эмоциоиально-оценочная система: Спец-курс. - М.: МГУ, 1991. – 108 с.

16. Психологические проблемы самореализации личности. / Под ред. А.А. Крылова, Л. А. Коростелевой. - СПб.: Ун-ское, 1997. – 158с.

17. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека.-М.:Наука, 1998. – 200с.

18. Савонько Е.И. Возрастные особенности соотношения ориентации на самооценку и оценку другими людьми. - В кн. Изучение мотивации поведения детей и подростков /под ред. Л.И.Божович и Л.В.Благонадежиной. М.:Наука, 1972. – 431с.

19. Соколова Е. Т. Самосознание и самооценка при аномалиях личности. - М.: МГУ, 1989. – 215с.

20. Столин В. В. Познание себя и отношение к себе в структуре самосознания личности: Автореф. дис. д-ра психол. Наук. – М.:МГУ, 1985. – 37 с.

21. Чепыга Л. П. Развитие Я-концепции в подростковом возрасте в зависимости от способа организации учебной деятельности в начальной школе: Автореф. дис. канд. психол. наук. – Харьков.:Вести, 2001. – 19 с.

22. Pavot W., Deiner E. Review of the satisfaction with life scale // Personality Assessment.- 1993.- №5. – P.164-172.

23. Ryff C.D., Keyes C.L. The structure of psychological well-being revisite//J.of Personality and Social Psychology.-1995.-№ 69. – P.719-727.

24. Ryff С. D. Happiness is everything оr is it explorations on the meaning of psychological well-being // J. of Psychology and Social Psychology. - 1989. -Vol. 57, № 6. – Р.1069-1081.

25. Ryff С.D. Psychological well-being in adult agе.Current directions in Psychological Science//J.of Psychology.-1989.-№ 4. – Р.99-104.