Орєхова В.Л., Фляга І.Л.

Криворізький технічний університет

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ТА АКТИВНІСТЬ ЯК ФАКТОР АДАПТАЦІЇ МОЛОДІ ДО ВИЩОЇ ШКОЛИ

Проблеми адаптації молоді до незвичних умов середовища проживання актуалізуються у періоді соціально-економічних реформ, оскільки у цей час швидко змінюються умови життєдіяльності, що часто супроводжуються подовженою дією на організм стресогенних факторів. Україна саме знаходиться в активній фазі таких реформ, отже формування резервів опірності до стресів тих категорій населення, які більше всього потерпають від них, має особливе значення.

Вибір об’єкту дослідження зумовлений тим, що на переважну більшість незагартованої до її стресогенних факторів молоді (особливо з сільської місцевості) негативно впливає низка безперервних навантажень, пов’язаних з випускними та вступними іспитами, зміною місця та умов проживання, необхідністю самостійно приймати життєво важливі рішення, важливістю швидкої корекції стереотипів поведінки, зміною режиму життєдіяльності та харчування. На «студентів-новачків» спрямовується потік різноманітної інформації, яку не кожен здатний своєчасно засвоїти і осмислити. Постійне відставання у сприйнятті інформації, накопичення невиконаних або недовиконаних завдань, боротьба за гідне місце у колективі та інше часто приводять до психічних та фізичних перенапружень. Як наслідок, у недостатньо підготовлених студентів на перших етапах навчання спостерігається обмеження компенсаторних можливостей організму, об’єктивними симптомами якого вважаються: втрата ваги до 4-6 кг у студентів чоловічої статі та 3-4 кг у студентів жіночої статі, в окремих випадках спостерігається зворотна реакція метаболічних процесів - поява надлишкової ваги; падіння рівня фізичної підготовленості та значне збільшення кількості хворих; зростання нервової напруженості; неадекватна реакція на зовнішні подразники; поява елементів агресивності; зниження інтересу до навчання; хронічна втома тощо. Все це значно сповільнює адаптацію студентів до навчального навантаження та нових умов життєдіяльності.

У сучасній літературі традиційно розглядається адаптація до одного або, у кращому випадку, до двох факторів, наприклад: адаптація до фізичних навантажень, кліматична або соціально-психологічна адаптація. Однак, існують умови, пов’язані, наприклад, з міграцією людських потоків, коли людині доводиться адаптуватися до багатьох стресогенних факторів. У таких умовах часто опиняються тисячі молодих людей, які прибувають на навчання до вищих навчальних закладів. За нашими спостереженнями, з перших кроків життя в нових умовах вони стикаються з соціально-психологічними труднощами (спосіб, стиль, якість життя, норми поведінки і між особисті стосунки у групі, вміння раціонально розподіляти і використовувати час та ін.), дидактичними (освоєння великого обсягу нових знань, вмінь і навичок), труднощами біологічного характеру (необхідність збереження та укріплення здоров’я, фізичного стану в незвичних умовах проживання), професійними, пов’язаними з надбанням професії та фаху. Для успішної навчальної діяльності до цих труднощів потрібно пристосовуватися, побороти їх. А це вирішується за допомогою адаптації. Відомо, що фізична активність є одним із провідних факторів стимулювання адаптаційних процесів. Ефект стимулювання адаптації через фізичну активність досягається двома механізмами: в першу чергу, за рахунок розширення резервної опірності організму; в другу - за рахунок активної фізичної реабілітації стомлених функціональних систем організму.

Проблема полягає в тому, що при організації фізичної активності студентів-першокурсників не в повній мірі враховується сукупність дії на їх організм інших навантажень: інтелектуальних, психологічних, фізичних. Відомо, що організм відповідає єдиним комплексом реакцій на суму різнохарактерних подразників. Отже окремо взята умовна одиниця фізичної активності може бути оптимальною, а разом з іншими факторами вона вже здатна перевищити можливості організму до опірності і, таким чином, не допомогти, а навпаки, нашкодити адаптаційним процесам. У цьому контексті фізична активність розглядається як елемент системи факторів, які одноразово діють на організм. Це означає, що її вклад у суспільну дію факторів має бути таким, щоб разом з іншими створювати умови для ефективного пристосування до суми всіх подразників.

При плануванні фізичної активності як фактору адаптації студентів до нових умов життєдіяльності також не завжди враховуються закономірності адаптаційних процесів. Одна з них - етапність протікання адаптації. Розрізняють початковий її етап - «термінова адаптація» та основний - «тривала адаптація».

Термінова адаптація виникає безпосередньо після початку дії подразника і проявляється у збільшенні теплопродукції у відповідь на холод або тепловіддачі у відповідь на тепло, зростанні легеневої вентиляції у відповідь на недостатність кисню і т.д. Характерною ознакою даного етапу є те, що діяльність організму протікає на межі його резервних можливостей навіть тоді, коли навантаження здається легкодоступним. Підтвердженням цього є відчутне зниження опірності слабо адаптованих студентів до інфекційних захворювань після проведеного фізичного тренування, зростання показників травмованості. На цьому етапі, не дивлячись на загальну мобілізацію функціональних резервів організму, необхідний адаптаційний ефект забезпечується не повністю.

Тривала адаптація охоплює реакції, для здійснення яких в організмі не має сформованих механізмів. Є тільки генетично детерміновані передумови, які забезпечують поступове формування таких механізмів при багаторазовій та подовженій дії подразника. Теоретичною базою використання фізичного навантаження для прискорення адаптації студентів до факторів зовнішнього середовища є педагогічна теорія переносу фізичних якостей, сформованих в одних умовах, на інші умови діяльності, а також фізіологічна теорія пластичного забезпечення функцій організму та інші.

Таким чином, аналіз літератури доводить, що проблема планування фізичної активності студентів є комплексною і потребує врахування великої кількості факторів, які сприяють або перешкоджають активній адаптації організму. Спостереження за практичною реалізацією наукових рекомендацій у фізичному вихованні студентської молоді, які проводилися у Криворізькому технічному університеті, показали їх низьку ефективність. Пояснюється це тим, що:

- у базових вузівських програмах з фізичного виховання ще недостатньо передбачений узагальнений контроль за реакцією організму студента на сумарну дію всіх навантажень, що унеможливлює оптимальне дозування фізичної активності;

- визначення межі оптимального фізичного навантаження ускладнюється неоднорідністю у рівнях перед вузівської підготовленості студентів; одне і те ж саме навантаження для одних студентів може мати стресорний вплив, а для інших - допороговий.

Отже, планування фізичної активності доцільно починати з визначення ступеню однорідності навчальних груп та термінів перебігу «гострої» адаптації.