Економічні науки/ 10.Економіка підприємства
к.е.н. Жовновач Р.І.
Класичний
приватний Університет, м. Запоріжжя
До питання забезпечення конкурентоспроможності
підприємства
Сучасний стан конкурентоспроможності
вітчизняних підприємств характеризується тим, що вони працюють в умовах,
обмежених матеріальних, фінансових, технічних і трудових ресурсів. Недостатнім
високими залишаються також рівень
якості менеджменту, організації виробництва та ефективність маркетингова
політика підприємств. За таких обставин посилюється значення вирішення проблеми забезпечення та
підтримки належного рівні конкурентоспроможності підприємств.
Дослідження теоретичних проблем і практичного
застосування положень теорії конкурентоспроможності знайшли своє відображення в
працях таких зарубіжні науковців, як А. Сміт,
А. Маршал, Ф. Еджуорт, Дж. Мур, А. Курно, Дж. Робінсон, Д. Росс, Е. Чемберлін,
Й. Шумпетер, Ф. Хайек, М. Портер
тощо. Різні
аспекти забезпечення конкурентоспроможності підприємств висвітлено в роботах
російських вчених Г. Азоєва, А. Градова,
Р. Фатхутдінова, А. Юданова та ін. Окремим питанням управління конкурентоспроможністю
підприємств присвячено
праці вітчизняних дослідників Н. Верхоглядової, А. Воронкової, В. Герасимчук,
В. Геєць, Ю. Іванова, В. Корінєва,
Л. Марярець, Л. Норік, В. Павлової та інших. Проте окремі теоретико-метолологічні, методичні та практичним
питання управління конкурентоспроможністю підприємства залишаються відкритими. У зв’язку з цим виникає об’єктивна
необхідність розробки концептуальних підходів до управління
конкурентоспроможністю підприємства з врахуванням особливостей забезпечення
конкурентоспроможності підприємства на оперативному, тактичному та стратегічному рівнях управління
Метою
публікації є обґрунтування теоретичних засад управління конкурентоспроможністю
підприємства на операційному, тактичному та
стратегічному рівнях для формування, підтримка й розвитку своїх ї
конкурентної переваги.
Розробка та прийняття правильних управлінських рішень є однією з основних
складових забезпечення високого рівня конкурентоспроможності підприємства В
економічні й літературі проблему забезпечення конкурентоспроможності підприємства пропонується
розглядати на трьох рівнях:
стратегічному, тактичному та оперативному (рисунок).
Рисунок. Рівні управління
конкурентоспроможністю підприємства [1, с. 44]
Стратегічне
управління конкурентоспроможністю підприємства
здійснюється на рівні вищого керівництва. Його можна охарактеризувати як комплекс
процесів і засобів розробки та реалізації конкурентних стратегій підприємств спрямованого
на здійснення своєчасних змін, що відповідають вимогам конкурентного середовища
і дозволяють одержувати довгострокові конкурентні переваги. Стратегічне управління конкурентоспроможністю
підприємства передбачає реалізацію функцій менеджменту за всіма
напрямками стратегічної роботи на конкурентному ринку з метою підвищення синергетичного ефекту
поточної і перспективної діяльності підприємств. На стратегічному рівні управління
конкурентоспроможністю перед підприємствами постають завдання керованості
бізнесу, забезпечення інвестиційної привабливості та ринкової активності.
Розробка і реалізація конкурентної
стратегії здійснюється під впливом конкретної конкурентної ситуації, розміру підприємства, сфера
його діяльності, продукції, що виробляється, стадія життєвого циклу товару та інших факторів.
Відповідно до цього використовуються різні підходи до формування стратегій
досягнення конкурентоспроможності підприємства. Зокрема, М. Портер [2] виділяє стратегії
мінімізації витрат, диференціації та концентрації; Г. Азоєв [3]– стратегії зниження
собівартості, диференціації продукції, сегментування
ринку, впровадження нововведень, швидкого
реагування на потреби ринку; М. Трейсі й
Ф. Вірсема [4] – стратегії виробничої
досконалості, лідерства за товаром і близькості до споживача; А. Томпсон та А. Стрикленд [5], А. Юданов [6]– віолентну (“силову”), патієнтну (нішову), комутантну (пристосовницьку) і експлерентну (піонерську) стратегії, а Р. Фатхутдінов виділяє стратегії залежно від особливостей
конкуренції на ринках покупців і продавців [7].
Тактичне
управління конкурентоспроможністю підприємства спрямовано на формування тактики
забезпечення конкурентоспроможності – сукупності видів, прийомів і методів конкурентної
боротьби, які обирає й практично застосовує підприємство проти своїх
конкурентів і за допомогою яких воно реалізує свою конкурентну стратегію. Таким
чином, тактичне управління є практичним інструментом стратегічного управління. Тактичне
управління конкурентоспроможністю підприємства доцільно здійснювати з
врахуванням факторів формування конкурентоспроможного потенціалу підприємства. Воронкова А. Е. [8] конкурентоспроможний
потенціал визначає як сукупність виробничо-фінансових, інтелектуальних і трудових
можливостей підприємства, які забезпечують йому стійкі конкурентні позиції на
ринку. Поєднання визначених складових в сукупності характеризує стан та
можливості підприємства по створенню, зміцненню та розвитку своїх конкурентних
переваг.
На оперативному
рівні управління конкурентоспроможністю підприємства реалізується завдання випуску
та подальшого просування на ринку конкурентоспроможної продукції. Виконання зазначеного завдання можливе за умови оптимального співвідношення між
рівнем якості продукції, рівнем її маркетингового просування, рівнем сервісу та
витрат на її придбання й використання. Досягнення оптимального співвідношення
означає врахування взаємовигідність умов продажу та використання продукції як
для споживачів, так і для виробників.
Висновки. Таким чином, комплексне використання
теоретико-методологічних, методичних та практичних засад управління
конкурентоспроможністю підприємства на оперативному, тактичному та стратегічному рівнях сприятиме
забезпеченню його життєдіяльності та стійкому розвитку підприємства в
конкурентному середовищі.
Список
використаних джерел:
1.
Економіко-математичні аспекти
діагностики конкурентоспроможності підприємства. Монографія / Л.М. Марярець,
Л.О. Норік.- Харків: Вид: ХНЕУ, 2009.- 216с.
2. Портер М. Конкуренция: Учеб. пособие /М. Портер; Пер. с англ. – М.: Изд-во “Вильямс”, 2005. – 608 с.
3.
Азоев Г. Л. Конкуренция:
Анализ, стратегия и практика / Г.Л. Азоев – М.: Центр экономики и маркетинга,
1996. – 208 с.
4.
Трейси М. Маркетинг ведущих
компаний. Выбери потребителя, определи фокус, доминируй на рынке / М. Трейси,
Ф. Вирсема ; пер. с англ. — СПб: Диалектика-Вильямс, 2007. — 304 с.
5.
Томпсон
А., Стратегический менеджмент: концепции и ситуации для анализа / А. Томпсон, А. Стрикленд; пер. с англ.; –
[12-е изд.] – М.: Изд. Дом «Вильямс», 2008. – 928 с.
6.
Юданов А.
Типы конкурентной стратегии: «биологический» подход к классификации компаний / А.
Юданов //Мировая экономика и международные отношения. — 1996. — № 10. — С.
51–65
7. Фатхутдинов Р.А. Стратегический
маркетинг / Р.А. Фатхутдинов. – 2-е изд. – СПб.: Питер, 2002. – 448 с.
8.
Воронкова
А.Э. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия:
диагностика и организация / А.Э. Воронкова. – Луганск: И/во Восточноукраинского
национального университета, 2000.- 310 с