Экономические науки / 10. Экономика предприятия

Олейникова Олена Олексійовна, Сахно Діана Сахно Діана Кирилівна

Одеський Національний політехнічний університет, Україна

Механізм ефективної моделі керування інтегральним ризиком на виробничому підприємстві

Створення ефективної моделі керування інтегральним ризиком вимагає забезпечення максимальної вірогідності первинних вхідних даних, використовуваних для проведення їхнього аналізу. Для рішення даної задачі необхідні висококваліфіковані фахівці й автоматизовані системи одержання й обробки даних, що може зажадати значних витрат. Найбільш важливою метою керування інтегральним ризиком підприємства є підвищення ефективності його діяльності шляхом систематичної ідентифікації, оцінки і керування всією сукупністю ризиків, що відносяться до роботи підприємства.

Розглянемо більш детальне впровадження елементів керування сукупним ризиком підприємства. При проведенні досліджень по формуванню основних методів керування ризиком враховуються наступні обставини [1,2]: загальна невизначеність або невизначеність навколишнього і внутрішнього середовища підприємства, що складає з двох основних факторів — глобального і локального. Глобальна і локальна невизначеності знижуються шляхом проведення якісних аналітичних досліджень глобальних і локальних факторів, що впливають на стан невизначеності.

Контроль за невизначеністю припускає розробку і впровадження заходів для забезпечення динамічного реагування на зміну стану навколишнього екологічного, політичного, економічного підприємницького середовища підприємства. Невизначеність прийнятих рішень на глобальному або локальному рівнях є наслідком високого рівня глобальної або локальної невизначеності, що існує на момент прийняття рішень. Тому для прийняття рішень в умовах невизначеності прикладаються зусилля для:

- зниження негативного впливу невизначеності на кінцевий результат;

- добору й обробки інформації, що має цінність для зниження невизначеності при ухваленні рішення;

- збільшення масиву первинної інформації з метою підвищення імовірності одержання достовірного результату при її обробці;

- ухвалення рішення на підставі наявних даних при неможливості одержання всієї необхідної інформації.

Для обмеження невизначеності в практиці керування [3] ризиком застосовуються наступні моделі:

1) нормативна — модель, що складається з двох частин, перша з якої припускає, що очікувана корисність (для одного учасника) — невизначеність, виражена у формі розподілу ймовірностей; друга частина, або теорія ігор (для двох і більш учасників), розглядає невизначеність як елемент гри;

2) описова модель;

3) теорія перспективи, що розглядає невизначеність як функцію ймовірностей і ваг, що припускає редагування перед оцінкою, — евристична модель;

4) гібридна модель, що сполучить у собі використання різних моделей для пошуку оптимального рішення.

Охарактеризуємо як на практиці повинне відбуватися дослідження головних елементів керування інтегральним ризиком підприємства. По-перше, необхідно визначити період часу, розглянутого як час ризику. У кожного суб'єкта господарської діяльності, у залежності від його можливостей, цілей і поставлених задач, період часу для визначення ризику може обчислюватися від одного дня до декількох років. По-друге, розглядаються можливі сценарії: які події можуть розвертатися в майбутньому і як вони будуть торкатися вартості і підсумкову ефективність операцій або інвестицій. По-третє, оцінюється міра ризику, тобто яка одиниця придатна до використання як вимір ризику. Вимір величини ризику є надзвичайно складною задачею. В даний час існує кілька методик виміру величини ризику [4], зокрема, методика Vаг (value-at-risk) призначена для визначення імовірності втрати суми коштів, інвестованих у ризиковані операції. Але при розрахунку можливі помилки, якщо не диференціювати об'єкти, наприклад, по місцю їхнього розташування. Наприклад, за даними розрахунку сума ризиків для двох торговельних площадок може бути однакова, незважаючи на те, що одна площадка, наприклад, у США або Англії, а інша — у Південній Кореї або Україні.

По-четверте, визначаються базові параметри, тобто крапки порівняння для контролю за процесами. Визначення базових параметрів є ще одною найважливішою задачею при вимірі ризику. Для того щоб проводити дослідження і виміри, необхідно точно знати, який параметр прийнятий і величину цього параметра.

Використання базового параметра зустрічається в широкій практиці. Наприклад, при покупці якого-небудь предмета покупець намагається знайти альтернативу і порівняти найбільш важливі характеристики для здійснення кращої покупки. У ході пошуку один з об'єктів, що має найбільш важливі для даного покупця характеристики, приймається за базовий, а інші порівнюються з ним. Люди зіставляють якість життя, фінансове становище навколишніх щодо себе і т.д. В області фінансів порівнюються всілякі параметри: від фондових індексів до прибутковості по боргових зобов'язаннях. При цьому завжди в якості базового є присутнім визначений інструмент. Важливо відзначити, що обраний базовий параметр не є універсальним еталоном на усі випадки життя. У будь-якому процесі, що розвивається з плином часу, може виникнути потреба в інших базових параметрах, у більшому ступені відповідним поточним задачам.

Оскільки важливою задачею керування інтегральним ризиком залишається забезпечення максимальної вірогідності первинних даних, призначених для подальшої обробки й аналізу, необхідно збільшити періодичність їхнього одержання в одиницю часу з всіх об'єктів, що є генераторами факторів ризику на підприємстві. Для цього здійснюються наступні заходи:

1) визначаються підрозділи підприємства й окремі особи, чия діяльність є фактично найбільш ефективною з погляду одержання підприємством бажаного результату;

2) виявляються підрозділи підприємства й окремі особи, що є генераторами факторів ризику, що роблять найбільш істотний вплив на одержання підприємством планованих фінансових результатів;

3) виробляється ідентифікація існуючих ризиків і їхня класифікація по ступені їхнього впливу на досягнення задач, поставлених перед підприємством;

4) проводяться заходи щодо розробки методики формалізації кожного фактора ризику, генеруємого в ході функціонування підприємства;

5) розробляється механізм контролю за формалізованими даними факторів ризику самими генераторами зазначених факторів — підрозділами і працівниками підприємства;

6) створюється методика оперативного аналізу загального стану сукупного ризику діяльності підприємства на підставі регулярно надходять формалізованих даних від усіх джерел ризику;

7) розробляється методика оперативної зміни можливого сценарію розвитку подій на підставі аналізу оперативно даних, що надходять,;

8) підготовляється методика визначення ключових ланок у діяльності підприємства і найменш витратних способів запобігання негативного впливу на них факторів ризику, а також методика перевірки вірогідності складених сценаріїв на практиці для запобігання надалі змушеної незапланованої коректування затверджених планів і/або проектів.

ЛИТЕРАТУРА:

1. Організація і технологія комерційної діяльності. /– М., 2001. – 450 с.

2. Осипова Л. Основы комерційної діяльності. Практикум. – М., 1997. – 215 с.

3. Основи підприємницької діяльності: фінансовий менеджмент. Навчальний посібник (Під ред. В.М.Власовой). - М., 1999. – 125 с.

4. Панкратов Ф. Практикум по комерційній діяльності. – М., 1999. – 248 с.