Экономические науки / 10. Экономика предприятия

К. е. н., доцент В. П. Гудкова

Державний економіко-технологічний університет транспорту, м. Київ, Україна

Умови розвитку підприємництва в системі транспортного обслуговування населення

Виробничо-господарська діяльність в сфері перевезення пасажирів (СПП) характеризується певним ступенем комерціалізації, а отже лише у певному ступені можливий розвиток підприємництва. Зважаючи, що необхідними ознаками підприємництва є самостійність у прийнятті рішень, спрямованість на систематичне отримання прибутку і максимізація особистих вигід, активізація такого роду діяльності цілковито залежить від соціально-економічних механізмів регулюючих процес узгодження складових галузевої виробничо-споживчої взаємодії. При цьому розмежування методичних основ врегулювання суспільно-транспортних зв’язків пов’язане з функціональною локалізацією і відокремленням в СПП комерційного та соціального секторів.

Перший блок соціально-економічних механізмів впорядковує суспільно-транспортні процеси у комерційному секторі СПП. Саме у комерційному секторі у випадку відсутності спеціального державного корегування діють відомі ринкові механізми. Сучасними науковцями надаються різні визначення поняттю ринкового механізму. Але зважаючи на різницю формулювань очевидно, що всі тлумачення спираються на закони попиту, пропозиції та поняття ринкової рівноваги. Переосмислюючи зміст зазначених законів та визначень провідних вчених можна стверджувати, що ринковий механізм втілює у собі досягнення стану ринкової рівноваги в процесі поступального збільшення (зменшення) цін з звуженням (розширенням) попиту до рівня забезпеченого відповідною пропозицією. Вірно і зворотне, а саме досягнення стану ринкової рівноваги в процесі поступального зменшення (збільшення) цін з звуженням (розширенням) пропозиції до рівня задоволення відповідного попиту. Зазначена економічна закономірність не є строгою і абсолютною, має характер стохастичний і динамічний, а оцінка порядку побудови з позицій інституційного підходу дозволяє відзначити ще й її відносну не формальність. Проте ринковий механізм не є первинним і підсумовує попередні рушійні процеси, пов’язані з виявленням попиту і пропозиції. Механізм ініціації персоніфікованої пропозиції зводиться до наступних логічних побудов: перевищення грошовими надходженнями поточних витрат та утворення позитивного комерційного ефекту обґрунтовує економічну ефективність та спонукає перевізників до персоніфікації пропозиції транспортних послуг. А механізм ініціації індивідуального попиту зводиться до ланцюга дій за яким: можливість задоволення виникаючих потреб у переміщенні та додатковому обслуговуванні в межах допустимих бюджетом споживання і порівняно невисоких особистих витрат обґрунтовує корисність та ініціює індивідуальний попит на транспортні послуги. При цьому у зв’язку з обов’язковістю узгодження соціально-економічних інтересів виникає логічна можливість формулювання виробничо-споживчої аксіоми: величина вигід перевізників цілковито залежить від вигід утворених у споживачів. Результат окремої дії механізмів ініціації персоніфікованої пропозиції та індивідуального попиту об’єднується у ринковому механізмі та багаторазово уточнюючись поступово зводить соціально-економічні відносини до стану ринкової рівноваги, умови якої задовольняють і перевізників (економічною ефективністю виробництва), і пасажирів (індивідуальною корисністю споживання).

На відміну від комерційного у соціальному секторі застосовуються механізми суспільної опіки, які виходячи з природи послуг СПП і по аналогії з ринковим механізмом більш коротко можна назвати квазісуспільними. При цьому розуміти, що квазісуспільний механізм полягає у досягненні стану рівноваги суспільних потреб з пропозицією транспортних послуг в результаті надання суцільних і (або) виключних державних преференцій і (або) введення державних санкцій. Та на відміну від ринкового механізму не може припускати неформальні ознаки побудови – вимагає чіткого, прозорого та уніфікованого порядку встановлення розміру і меж реалізації складових. Між тим на початку дії квазісуспільного механізму повинні бути вирішені питання надання державних преференцій та застосування державних санкцій. При чому механізми надання державних преференцій залежно від масштабності дії відособлюються у так звані суцільні та виключні. Суцільність передбачає приналежність до всіх видів транспортних послуг, що увійшли у коло інтересів виявлених політичною системою, та не припускає вилучення окремих споживачів з умов суспільного пільгування. Виключність звужує суб’єктів користування послугами СПП до окремих категорій та позначає диференціальну частину соціальної політики, інструментом реалізації якої стає транспортне переміщення незаможних. Таким чином утворюється декілька механізмів. В наслідок окремої але тісно взаємопов’язаної дії механізми ініціації суцільних державних преференцій, механізми ініціації державних санкцій та механізми ініціації виключних державних преференцій об’єднуються у квазісуспільному механізмі СПП. Та з метою збалансування інтересів за умови одночасного забезпечення економічної ефективності та суспільної корисності підтримується суспільний попит на стандартне обслуговування (при суцільних преференціях) або на пільгові послуги (при набутті підтримкою виключного характеру) та відбувається відповідне розширення пропозиції, або пропозиція обмежується при негативному впливі на зовнішнє середовище.

Механізми ринкової самоорганізації і механізми державного регулювання формують теоретичне підґрунтя застосування третього блоку механізмів СПП, а саме механізмів інституціонального забезпечення. Для дії ринкового та квазісуспільного механізмів необхідні умови. Поступальна виробничо-споживча взаємодія має стати можливою, а час на пошук збалансованого і задовольняє обидві сторони рішення – зведено до мінімуму. Учасники повинні володіти інформацією (фактичною статистичною та обробною методичною), мати можливість захисту власних прав (реалізації формальних норм). Для набуття стабільності та забезпечення суспільно-транспортної рівноваги повинні функціонувати інституційні соціально-економічні механізми, вбудовані в обидві системи взаємодії для забезпечення прозорості відносин і компромісно-комплементарного зв’язку обох сегментів.