Економічні науки. Економіка підприємництва

 

Федунь І.В.

Студентка ММІРЛ ВНЗ Університету «Україна», освітньо-кваліфікаційного рівня: магістр, спеціальності: фінанси і кредит.

Політика ефективного управління дебіторською заборгованістю молокопереробних підприємств

 

Розглядаються  основні  умови, чинники та правила політики системи управління дебіторською заборгованістю на підприємствах молочної галузі.

 

Вступ. У процесі своєї фінансово-господарської  діяльності багато підприємств, в тому числі і молокопереробних, вимушені продавати  продукцію  з наданням клієнтам відстрочки  платежу на певний період. Таким чином, від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу, засоби підприємства є «мертвими», тобто перебувають  у вигляді дебіторської заборгованості. І так, дебіторська заборгованість – це складова оборотного капіталу, яка представляє собою вимоги до фізичних чи юридичних осіб щодо оплати товарів, продукції послуг. Основна мета управління дебіторською заборгованістю полягає в мінімізації її розміру та строків інкасації боргу [1]. Тому важливим завданням є розроблення ефективної політики управління дебіторською заборгованістю, спрямованої на оптимізацію загального її розміру та забезпечення своєчасної оплати боргу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні теоретичні і методичні аспекти досліджуваної проблеми певною мірою висвітлювалися в працях І.А.Бланка, А.З.Бобильова, М.Д.Білик, С.Л.Берези, Т.В.Момот, М.М.Уткіної та багатьох інших вітчизняних і зарубіжних (Р.Брейлі та С.Майєрса) науковців, що пов’язані з пошуком пріоритетних напрямків підвищення ефективності використання оборотних активів, в т.ч. дебіторської заборгованості.

Мета дослідження. В статті ставиться за мету вивчення основних умов і правил політики управління дебіторською заборгованістю, а також враховуючи теоретичні надбання в питанні методології даної проблеми, необхідно здійснити пошук механізмів зниження ризиків, пов’язаних з наявністю дебіторської заборгованості на підприємствах.

Результати досліджень. Управління дебіторською заборгованістю має дуже  велике значення для підприємств, що функціонують в умовах ринку. Але, в той  же час, як ринкові методики розраховані на платоспроможних клієнтів, значна кількість українських підприємств мають низьку платоспроможність; по-друге, в країні ще не набув широкого застосування вексельний кредит; по-третє, недосконалість законодавчо-нормативної бази стягнення боргів, корумпованість органів правосуддя і як наслідок – криза взаємонеплатежів набирає обертів.

     Отже, подолання  платіжної  кризи є головною умовою стабільного розвитку  молокопереробних (і не тільки) підприємств, поліпшення їх фінансового стану, тобто підтримання необхідного рівня їх ліквідності і платоспроможності. Але, нажаль в нашій державі криза неплатежів має системний характер, й вийти з неї можна лише впливаючи на чинники, що її обумовлюють.

     В процесі дослідження факторів впливу на рівень дебіторської заборгованості та аналізу специфіки діяльності молокопереробних підприємств ми дійшли висновку, що на величину дебіторської заборгованості здійснюють вплив наступні зовнішні і внутрішні чинники. До зовнішніх факторів  відносяться: економічна ситуація в країні, нормативно-правове поле держави, ринкова кон’юнктура,  рівень монополізації ринку виробниками та каналами розподілу, інфляційні процеси, коливання курсу валют. До внутрішніх: розміри підприємства, наявність власної системи дистрибуції, існуюча система розрахунків, платіжна дисципліна покупців, якість аналізу заборгованості, кредитна політика підприємства, можливість страхування угод про продаж продукції (використання факторингу), імідж підприємств-виробників та підприємств-покупців продукції тощо. Як бачимо на рівень дебіторської заборгованості впливають як внутрішні, так і зовнішні чинники. І як бачимо на противагу зовнішнім факторам, вплив внутрішніх факторів на рівень дебіторської заборгованості може корегуватися в процесі прийняття управлінських рішень, або проведенням певних змін в політиці управління дебіторською заборгованістю.

      Що ж собою являє політика управління дебіторською заборгованістю? Політика управління дебіторською заборгованістю складається із умов, правил та процедур, виконання яких забезпечує досягнення запланованого результату.

На думку Р.Брейлі та С.Майєрса, управління продажу в кредит можна розбити на п’ять основних кроків [3]:

     1. Визначення умов продажу готової продукції.

     2. Визначення інструментів комерційного кредиту.

     3. Здійснення кредитного аналізу покупців.

     4. Прийняття рішення про надання кредиту.

     5. Процедура повернення грошей.

     Кожний із етапів дозволяє впорядкувати відносини з дебіторами та досягнути необхідних показників управління дебіторською заборгованістю. Але при управління дебіторською заборгованістю найбільше значення набуває здійснення контролю, який дозволяє з’ясувати наскільки ефективно та своєчасно відбувається погашення дебіторської заборгованості, наскільки запропонована відстрочка платежу відповідає вимогам ринку та стану на ньому підприємства.

     Основними етапами формування політики управління дебіторською заборгованістю мають бути [2]: аналіз дебіторської заборгованості підприємства у попередньому періоді, формування принципів кредитної політики по відношенню до покупців продукції, визначення можливої суми оборотного капіталу, спрямованого в дебіторську заборгованість за товарним (комерційним) та споживчим кредитом, формування системи кредитних умов, формування стандартів оцінки покупців і диференціація умов надання кредиту, формування процедури інкасації дебіторської заборгованості, забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості, побудова ефективних систем контролю за рухом і своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості, політика управління дебіторами визначається для підприємства в цілому та для кожного покупця.

     Тип політики управління дебіторами, який застосовується, залежить від репутації покупця, товару, що пропонується ринку, можливостей поповнення оборотного капіталу підприємством, політики управління кредиторською заборгованістю. Може виникати ситуація, коли для одного й того ж товару різні покупці будуть мати різні умови оплати. Або один і той же покупець матиме різні умови оплати різних товарів.

     Основною умовою ефективної реалізації політики управління дебіторами виступає дотримання граничних обсягів дебіторської заборгованості та термінів її погашення. Але якщо перший чинник знаходиться в межах компетенції підприємства-виробника продукції, то другий часто напряму від нього не залежить. Єдиним способом забезпечення дотримання умов договорів виступає попередній аналіз кожного дебітора. Також важливим в управлінні дебіторською заборгованістю є планування, організація та контроль роботи з дебіторами. Управління дебіторською заборгованістю зводиться до: формування кредитного рейтингу клієнтів; класифікації дебіторської заборгованості по видах; ведення реєстру старіння заборгованості; оцінки реальної вартості і обертання дебіторської заборгованості; включення дебіторської заборгованості в систему операційних бюджетів; реструктуризація дебіторської заборгованості.

     На жаль, в сучасних умовах в Україні не дуже багато методів впливу на несумлінних дебіторів. В нашій країні поки що не набув широкого використання факторинг, як один із інструментів управління дебіторською заборгованістю та страхування угод. Тому основними методами впливу на дебіторів виступають переговори з боржниками, припинення відвантаження продукції, зміна раніше обумовлених в договорі умов оплати за продукцію, застосування штрафних санкцій у вигляді нарахування пені або вирішення проблем через судові органи.

     Висновок. Таким чином, для забезпечення ефективного управління дебіторської заборгованості молокопереробних підприємств та зменшення ризику неплатежів при використанні комерційного (товарного кредиту) пропонуються наступні: моніторинг клієнтської бази, науково обґрунтований підхід щодо визначення умов надання відстрочки платежу; вибір найбільш доцільної форми оплати послуг, розробка заходів дій працівників у випадку порушення договірних умов й, відповідно, системи їх мотивації; поповнення інформаційної бази, тощо.

 

Література

1. Бланк И. А. Финансовый менеджмент: Ученый курс. – 2 – е изд., перераб. и доп. – К.: Эльга, Ника – центр, 2004. – 656 с.

2. Момот Т. В. Сучасні моделі управління дебіторською заборгованістю підприємства / Серия: Экономические науки. – 2008. – Выпуск 85. – С. 207–211.

 3. Уткіна М. М. Планування дебіторської заборгованості в умовах вантажних автотранспортних підприємств: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управління підприємствами» / М. М. Уткіна. – Київ, 2005. – 23 с.