Экономические науки / 10. Экономика предприятия

Козир А.І., науковий керівник: к.е.н., доцент Лобачева І.Ф.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Стратегічний аналіз виробничого потенціалу та його роль в процесі формування стратегії розвитку підприємства

Проблематика, пов’язана з дослідженням питань з’ясування суті, економічного змісту, оцінки виробничого потенціалу підприємства та його розвитку в сучасних умовах займає чільне місце у теоретичних дослідженнях економічної науки і практичній діяльності підприємства. Процес формування стратегії розвитку підприємства є одним з найбільш складних та недостатньо вивчених у теорії й практиці управління його діяльністю. Сприяти цьому процесу має система стратегічного управління підприємства, основою якої є стратегічний аналіз.

Проблемам стратегічного аналізу діяльності підприємства загалом та стратегічного аналізу його виробничого потенціалу зокрема присвячені праці багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених: І. Ансоффа, П. Гордієнка, А. Загороднього, Г. Кіндрацької, С. Мошенського, О. Олійник, К. Радченка, З. Шершньової та ін.

Нашою метою було уточнення економічного змісту стратегічного аналізу підприємства, визначення етапів його проведення, виявлення зв’язку стратегічного аналізу виробничого потенціалу зі стратегічним плануванням та прогнозуванням підприємства.

Стратегічний аналіз є невід’ємною частиною визначення стратегії діяльності фірми. Суть його полягає в тому, що він використовується заради вибору конкретної стратегії з багатьох альтернатив і формування всієї системи стратегій.

При здійсненні стратегічного аналізу визначають вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на критерії конкретних стратегій. Оскільки у системі окремі стратегії взаємопов’язані, то один і той же критерій може належати до різних стратегій [1, c. 15].

За допомогою стратегічного аналізу готується комплексний план розвитку підприємства, здійснюється науково обґрунтована, всебічна і своєчасна підтримка прийняття оптимальних управлінських рішень.

Стратегічний аналіз при правильному його застосуванні виконує три основні функції: описову, роз'яснювальну та прогнозну. Результатом стратегічного аналізу має стати системна модель об'єкта (організації) та його оточення.

Кожний етап стратегічного аналізу вимагає відповідного методичного забезпечення. Перші два етапи стратегічного аналізу – виявлення місії і мети, наступний третій – вивчення середовища фірми. Порядок аналізу принципового значення не має. Все одно доведеться одночасно йти ітераційним шляхом: аналіз ряду сторін внутрішнього середовища викликає необхідність звернення до зовнішнього, а вивчивши деякі аспекти зовнішнього середовища, треба звернутися до внутрішнього тощо. Проте досвід консультаційної роботи показує, що краще починати з організації, тобто внутрішнього середовища, а потім знайомитися з його оточенням. Тоді різко обмежується обсяг інформації, що обробляється.

У ході аналізу внутрішнього середовища діагностується виробничий потенціал підприємства у рамках поставленої мети. Виробничий потенціал – складна економічна система категорій та відносин, що відображає можливості формування і використання потенційних потужностей стійкого розвитку підприємства за рахунок оптимального стратегічного управління усіма видами виробничих та інформаційних ресурсів [2, c. 274]

У процесі стратегічного аналізу діяльності підприємства визначають, наскільки система управління, кількість і якість ресурсів, проекти організації відповідають цільовим вимогам. Таким чином, проводиться аналіз фактичного та необхідного потенціалів, визначаються конкурентні переваги. По закінченні аналізу з'ясовується картина сильних і слабких сторін організації.

Аналіз зовнішнього середовища фірми, виконаний відносно мети та кола продуктових бізнес-процесів, дозволяє оцінити стратегічний клімат або стратегічні умови, що створюються зовнішнім середовищем: оцінити можливості та загрози.

Третій етап стратегічного аналізу полягає в спільному дослідженні потенціалу і клімату, або в оцінці стратегічної позиції організації в просторі з двох координат: горизонтальної, по якій відкладається значення потенціалу, і вертикальної, що відображає стан клімату [3, c. 154].

Найважливішими функціями прогнозування в системі стратегічного планування є:

- визначення можливих цілей і напрямків розвитку об'єкта прогнозування;

- оцінка соціальних, економічних, наукових, технічних та екологічних наслідків реалізації кожного з можливих варіантів розвитку об'єктів прогнозу;

-визначення змісту заходів щодо забезпечення реалізації можливостей та послаблення загроз кожного з можливих варіантів розвитку прогнозованих подій;

- оцінка необхідних витрат і ресурсів для впровадження розроблених заходів і наслідків щодо обмежень у системі «час гроші».

Основними методами прогнозування, що використовуються в стратегічному плануванні, є:

- методи екстраполяції – базуються на припущенні про незмінність або відносну стабільність наявних тенденцій розвитку;

- експертні методи – базуються на знаннях та досвіді спеціалістів різної кваліфікації;

- методи моделювання – широкий спектр економіко-математичних, економетричних та інших моделей, що мають спільну рису – спробу побудувати моделі об'єктів реальної дійсності, щоб на їх основі створити підвалини для відпрацювання оптимальних управлінських рішень [4, c. 212].

Проте досвід процвітаючих підприємств свідчить про обмеженість екстраполяційних та інтуїтивних прогнозів. Тенденції, виявлені на основі аналізу інформації про події, що відбулися в недалекому минулому, можуть бути ненадійними індикаторами майбутніх тенденцій, а світ бізнесу занадто складний, щоб бути адекватно описаним у межах будь-якої моделі. Тому сьогодні більшість авторів погоджується з тим, що лише комбінація методів може дати більш-менш надійне передбачення майбутнього.

Таким чином, вибір стратегії та її реалізація є основою розвитку підприємства на перспективу. Стратегічний аналіз виробничого потенціалу є необхідною передумовою для прийняття ефективних управлінських рішень, пошуків нових шляхів забезпечення стійкості підприємства на ринку, виживання в умовах гострої конкурентної боротьби.

Тому керівники та менеджери вітчизняних підприємств повинні звертати увагу на проблеми формування стратегій свого розвитку та вміння обирати із множини варіантів стратегічних рішень ті, які забезпечать довгострокові конкурентні переваги та стійке ринкове становище.

Література:

1. Гордієнко П. Л. Стратегічний аналіз: навч. посіб. / П. Л. Гордієнко. – К.: Алерта, 2010. – 404 с.

2. Кіндрацька Г. І. Економічний аналіз: теорія і практика: підруч. / Г. І. Кіндрацька, М. С. Білик, А.Г. Загородній / За ред. проф. А. Г. Загороднього. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – Львів: Магнолія, 2009. – 440 с.

3. Радченко К. І. Стратегічний аналіз: навч. посіб. / К. І. Радченко. – Вид 2-ге доп. – Львів : Новий світ, 2011. – 375 c.

4. Шершньова З. Є. Стратегічне управління: підруч. / З. Є. Шершньова, С. В. Оборська. – К.: КНЕУ, 2009. – 472 c.