Ковальчук О.Є., Колесник Р.В., Балдинюк А.Г.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Інноваційна діяльність як фактор підвищення вартості підприємства

Загальні тенденції розвитку економічних систем свідчать, що найбільших успіхів досягають ті суб’єкти господарювання, які в процесі свого функціонування займаються інноваційною діяльністю. Ефективна діяльність, збільшення темпів розвитку та підвищення рівня конкурентоспроможності продукції значною мірою визначається рівнем інноваційної активності підприємств та діапазоном інноваційної діяльності.

Проблеми інноваційної діяльності досліджували як вітчизняні, так і зарубіжні вчені, що обумовлено підвищенням усвідомлення інноваційної діяльності як важливого фактору забезпечення зростання ринкової вартості підприємств в умовах ринкової економіки. Серед зарубіжних дослідників, що досліджували цю проблему, були Й.Шумпетер, Г.Менш, Б.Твісс, К.Фрімен, Р.Фостер, М.Портер, П.Друкер, В.Аньшина, С.Валдайцева, С.Глазьєва, А.Горбунова та інші. Серед вітчизняних науковців питаннями інноваційного розвитку займались В.Александрова, Ю.Бажал, В.Гріньов, М.Данько, О.Дацій, Н.Краснокутська, Д.Черваньов та інші.

Необхідність дослідження питань управління процесами створення вартості  у взаємозв’язку з інноваційною діяльністю підприємств зумовлено тим, що сьогодні в глобальному масштабі відбувається поєднання фінансового капіталу з інноваціями, внаслідок чого ринок акцій високотехнологічних компаній перетворився в інструмент перерозподілу інвестиційних ресурсів на користь інноваційних компаній. Інноваційна стратегія більшості успішних світових корпорацій орієнтована на ринкову капіталізацію. Конкурентоспроможність підприємств залежить від того, як швидко вони зможуть впровадити інновації. Прискорити цей процес можна лише шляхом значних обсягів інвестицій як на дослідних стадіях, так і на кінцевому етапі адаптації до ринків збуту [3].

Метою дослідження є встановлення взаємозв’язку  ринкової вартості та інноваційної діяльності підприємств. Однією з важливих цілей діяльності підприємств стає максимізація добробуту акціонерів за умови забезпечення оптимальних темпів економічного зростання на окремих етапах його життєвого циклу, що забезпечується шляхом максимізації його ринкової вартості. Здатність підприємства ефективно використовувати інноваційний потенціал шляхом нарощення вартості формує принципово нову сферу ключової компетентності, а вміння створювати вартість перетворюється на джерело конкурентної переваги, яке неможливо купити та важко копіювати [7]. 

Основна роль процесів створення вартості в забезпеченні  інноваційного розвитку полягає у тому, що високе значення показника створюваної вартості забезпечує можливості інвестування в інновації.

Інноваційний розвиток підприємств визначається низкою характеристик:

-         наявністю у підприємства необхідних фінансових та матеріальних ресурсів для здійснення інноваційної діяльності;

-         швидкістю впровадження інновацій;

-         результативністю інновацій;

-         інноваційністю ресурсів інтелектуального капіталу, тобто здатністю працівників, розробляти та впроваджувати інновації [6].

Впровадження інновацій – складний процес, і масштаби діяльності, що необхідні для здійснення технологічної, продуктової або процесної інноваційної діяльності, можуть суттєво різнитися. Інноваційна діяльність може здійснюватись у всіх галузях економіки: виробництві, сфері послуг, державному управлінні, в охороні здоров’я і навіть в приватних домогосподарствах.  З однієї точки зору, інноваційна діяльність являє собою сферу розробки і практичного освоєння технічних, технологічних, організаційно-економічних нововведень, яка включає не тільки інноваційні процеси, але й маркетингові дослідження ринків збуту товарів, їх споживчих властивостей, а також новий підхід до організації інформаційних, консалтингових, соціальних й інших видів послуг. З іншої, це діяльність, яка спрямована на виконання інноваційного процесу. Інноваційний процес неможливо звести до жодної з її складових; він характеризується фронтальністю, високим рівнем невизначеності і ризику, складністю прогнозування результатів [2].

Інноваційна діяльність одна з найскладніших видів діяльності, яка вимагає значних фінансових ресурсів. Здатність підприємства акумулювати достатній обсяг коштів для реалізації інноваційних проектів впливає на швидкість виведення інновації на ринок, яка є на конкретний момент часу рушійною силою конкуренції підприємств. У цьому випадку зростання рівня ринкової вартості підприємства можна вважати важливим фактором, що впливає на конкурентоспроможність підприємств, як передумову  забезпечення інноваційної діяльності. Вплив цих двох процесів є взаємним, оскільки результати отримані від впровадження інновацій  впливають на рівень капіталізації підприємств [4].

Виділяють такі чинники, які негативно впливають на інноваційну діяльність: техніко-економічні, правові, організаційно-управлінські, соціально-психологічні. До техніко-економічних чинників належать: відсутність резервів фінансових і матеріально-технічних коштів, незабезпеченість інфраструктурою, фінансування і стимулювання інноваційної діяльності, високий рівень інфляції, завищені кредитні ставки, високий економічний ризик, відсутність попиту на продукцію, складнощі з сировиною і матеріалами, відсутність експериментальної бази тощо. До правових чинників можна віднести недосконалість законодавства та неможливість дотримання стандартів.

Розглядаючи організаційно-управлінські чинники, до наведених високих витрат, недоліків процесів планування та чутливості до впливу світової фінансової кризи варто додати бюрократизм та інші недоліки організаційних структур управління і функціонуючих форм влади (необхідність великої кількості узгоджень нових ідей; суцільний контроль за кожним кроком новатора; виникнення у вище стоячого керівництва "синдрому всезнаючих експертів", консервативність ієрархічних принципів побудови організацій, складність міжгалузевої і міжрегіональної взаємодії, орієнтація на наявні ринки збуту та короткострокову окупність тощо) та нестабільний моральний клімат колективу (недовіра менеджерів до висунутих ідей; негативні наслідки надмірно рішучих дій). Складовими елементами соціально-психологічних чинників є наведений опір змінам, який виникає внаслідок відсутності кваліфікованого персоналу і може привести до зміни статусу новаторів, страху невизначеності, боязні покарання в разі невдачі, небажання змінювати традиційні способи діяльності, стереотипи поведінки [1].

Проведене дослідження взаємовпливу процесу створення вартості та інноваційної діяльності підприємств дозволило виявити основні форми їх взаємовпливу, які полягають у наступному: поряд із створенням величини економічної доданої вартості відбувається  капіталізація результатів інноваційної діяльності – ресурсів інтелектуального капіталу.

Розвиток інноваційної діяльності має важливе значення для конкурентоспроможності підприємства та національної економіки загалом. Для його забезпечення необхідно сформувати цілий комплекс заходів, які повинні нейтралізувати чинники, що негативно впливають на інноваційну діяльність (зменшити їх вплив) та підсилити дію тих, які впливають на неї позитивно. Негативно на інноваційну діяльність впливають техніко-економічні, правові, організаційно-управлінські, соціально-психологічні чинники. Позитивними чинниками впливу на інноваційну діяльність визначено глобалізаційні процеси, наявність інноваційних дослідницьких установ, існуючі форми власності, мікросистему інноваційної інфраструктури та територіальний чинник.

ЛІТЕРАТУРА

1. Джеппарова З.Р. Системно утворюючи фактори інноваційного розвитку/ З.Р.Джеппарова// Проблемы материальной культуры – экономические науки. [Электронный ресурс]. – Доступный з http://www.194.44.242.244/portal/soc_gum/KNP/177/knp177_67-69.pdf.

2. Єфремов О. Чинники активізації інноваційної діяльності підприємства / О. Єфремов // Журнал Верховної Ради України "Віче". [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.viche.info/journal/1024/.

3. Конопліцький В.А. Економічний словник. Тлумачно-логічний / В.А. Конопліцький, Г.І. Філіна. – К. : Вид-во КНТ, 2007. – 580 с.

4. Мельник Л.І. Управління інноваційними процесами машинобудівних підприємств : дис. ... канд. екон. наук: спец. 08.00.04 / Мельник Леонід Іванович. – Львів : Вид-во НУ "Львівська політехніка", 2007. – 181 с.

5. Сергієнкова О.В. Особливості інноваційної діяльності у банківській сфері/О.В. Сергієнкова. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.rusnauka.com/1_NIO_2011/Economics/78221.doc.htm.

6. Скрипко Т.О. Інноваційний менеджмент : підручник / Т.О. Скрипко. – К. : Вид-во "Знання", 2011. – 423 с.

7. Харів П.С. Інноваційна діяльність підприємства та економічна оцінка інноваційних процесів / П.С. Харів – Тернопіль : Вид-во "Економічна думка", 2003. – 326 с.