Економічні науки/10. Економіка підприємництва

Богацька Н.М.

Мордяк І.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Формування ринкової економіки в України спричинило посилення конкуренції в багатьох секторах ринку, що обумовило необхідність дослідження конкурентоспроможності як можливості підприємств працювати в умовах конкуренції на ринку. Важливість забезпечення конкурентоспроможності загострюється в контексті подальшої глобалізації економіки, завдяки чому вітчизняні підприємства змушені конкурувати не тільки в межах національної економіки, але і з іноземними виробниками.

Конкурентоспроможність підприємства - це його комплексна порівняльна характеристика, яка відбиває ступінь переваг над підприємствами-конкурен-тами по сукупності оціночних показників діяльності на певних ринках, за певний проміжок часу. Конкурентоспроможність підприємства є комплексним показником, оскільки на нього впливає не лише фактор конкурентоспроможності продукції. Чинники впливу на конкурентоспроможність можна поділити на внутрішні та зовнішні в залежності від сфери впливу на підприємство.

На сучасному етапі економічного розвитку конкуренція як основна рушійна сила примушує виробників постійно шукати нові шляхи підвищення власної конкурентоспроможності. Однак, задля визначення шляхів покращення конкурентних переваг необхідним є визначення чинників конкурентоспроможності та їх впливу на підприємство. Усі чинники конкурентоспроможності підприємства можна поділити на дві групи:

– внутрішні;

– зовнішні.

Внутрішніми чинниками конкурентоспроможності підприємство здатне повністю управляти. Їх наявність залежить лише від системи управління на підприємстві та ставлення до цього бізнесу його власників. Існують різні підходи до виокремлення внутрішніх чинників конкурентоспроможності. Зокрема до внутрішніх чинників зараховує такі:

– діяльність керівництва та апарату управління підприємства, організація та виробнича структура, професійний та кваліфікований рівень керуючих кадрів;

– система технологічного оснащення. Оновлення устаткування та технологій, заміна їх на сучасні забезпечує підвищення конкурентоспроможності підприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва;

– сировина, матеріали, напівфабрикати. Якість сировини, комплектність її перероблення та величина відходів впливають на конкурентоспроможність підприємства. Зменшення виходу готової продукції із сировини приводить до збільшення витрат виробництва, і відповідно до зменшення прибутку;

– збут продукції. Для підвищення конкурентоспроможності підприємства необхідно здійснювати ефективний збут продукції, завойовувати нові ринки, стимулювати здійснення продажу, вживати маркетингові заходи.

Крім того до внутрішніх чинників, які визначають конкурентні переваги підприємства і його продукції, потрібно зарахувати: систему управління; фінансове забезпечення, можливість додаткових інвестицій та доступ до фінансових ресурсів; виробничі потужності і виробничий потенціал; інновації; доступ до якісних і дешевих ресурсів (сировини, матеріалів, напівфабрикатів).

Зовнішні чинники конкурентоспроможності є або умовами, до яких повинно пристосовуватися підприємство, або лише частково підконтрольні йому. Умовами, до яких змушене пристосовуватися підприємство є:

– рівень конкурентоспроможності економіки;

– рівень конкурентоспроможності галузі;

– чинники зовнішнього макросередовища.

До зовнішніх чинників конкурентоспроможності зараховують: економічні – податкова політика держави, інфляційні процеси; соціальні – рівень кваліфікованості робочої сили, її чисельність; політичні – міжнародні конфлікти; природні фактори – вичерпність запасів окремих видів ресурсів; техногенні чинники – глобальне потепління тощо – це група глобальних зовнішніх чинників; зовнішні чинники мезорівня – підприємства-конкуренти, підприємства-контрагенти, споживачі та кредитно-фінансові установи.

На інші зовнішні чинники конкурентоспроможності, такі як споживачі, постачальники, політика і поведінка конкурентів, ставлення до продукції та підприємства громадськості тощо, підприємство здатне впливати. Однак, досліджуючи питання управління конкурентоспроможністю підприємства і продукції, найбільшу увагу, потрібно приділяти тим зовнішнім чинниками, на які підприємство може впливати своїми діями. Оскільки підприємство може управляти даними чинниками, потрібно обрати правильну стратегію, щоб вони здійснювали позитивний вплив на конкурентоспроможність підприємства. До таких чинників зараховуємо споживачів (наявність споживачів, їх лояльність до підприємства і його продукції, купівельні уподобання тощо); поведінку конкурентів (форми конкурентної боротьби, які обирають конкуренти – цінову, комунікаційну, удосконалення товару тощо; наявність чи відсутність практик нечесної конкурентної боротьби тощо); ставлення до підприємства і продукції громадськості (наявність чинників забруднення підприємством навколишнього середовища, шкідливість впливу продукції чи її відходів на споживачів, співпраця підприємства із місцевими громадами та їх підтримка у вигляді корпоративної соціальної відповідальності); контактні аудиторії і наявність маркетингових каналів для поширення інформації контактним аудиторіям (можливість розповсюдження маркетингових комунікацій цільовим групам населення, доступність для підприємства контактних аудиторій засобів масової інформації, громадських організацій, навчальних закладів, державних установ тощо).

Таким чином, на конкурентоспроможність впливає цілий ряд чинників. Важливо розуміти, що за правильного управління кожен чинник може сприяти формуванню додаткових конкурентних переваг підприємства. Для підприємства є необхідною розробка системи методів і напрямків визначення і управління чинниками конкурентоспроможності підприємства. Враховуючи значний вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на формування конкурентних переваг підприємства, необхідно детально аналізувати шляхи підвищення конкурентоспроможності із врахуванням чинників впливу на неї. Враховуючи той факт, що чинники конкурентоспроможності можуть як і підвищити конкурентні переваги, так і знизити або, навіть, знищити. Тому необхідно розробляти шляхи, підходи управління кожним чинником конкурентоспроможності.

Література:

1. Арестенко В.В Фактори формування конкурентоспроможності підприємств АПК та їх маркетингова складова / В.В Арестенко // ДВНЗ "Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана". – 2011. – С. 8-15.

2. Колесник Ю.В. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств / Ю. В. Колесник // Економіка. Фінанси. Право. - 2010. - № 5. –

С. 3-8.

3. Кривешко О.В., Сідун П.В. Чинники формування конкурентоспроможності підприємства та кластерів / О.В. Кривешко, П.В. Сідун // Національний університет «Львівська політехніка». – 2011. – С.180-188.

4. Макаренко М. В. Технологія управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства / М. В. Макаренко // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - № 4. - С. 114 - 119.