Крикун Н.О., Майданик О.С.

ІНВЕСТИЦІЇ В ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК ПЕРЕДУМОВА ЙОГО РОЗВИТКУ

Актуальність проблеми. Поняття людського капіталу означає усвідомлення вирішальної ролі людини в економічній системі, особливо в умовах науково-технічного прогресу, коли професійні навички, рівень освіти, здатність освоювати нові досягнення визначають успішність підприємства. Людина знаходиться в центрі соціально-економічної системи як споживач і як виробник. Людський фактор слід розглядати як головний резерв розвитку виробництва, провідний чинник розвитку і стабільності економіки. В таких умовах особливої уваги набувають проблеми інвестиційного забезпечення людського капіталу.

Аналіз останніх публікацій. Вирішенню проблем використання людського капіталу на підприємстві присвячена значна кількість праць зарубіжних і вітчизняних вчених Г. Азоєва, Ф. Вірсема, Л. Вальраса, В. Галушко, О. Гудзинського, С.А. Дятлова, Й. Завадського, Р. Кантера, І. Ліфіца, В. Петі, М. Портера, П. Саблука, Ж.Б. Сея, Г. Сіджвіка, Г. Скударя, А. Сміта, С.Г. Струмиліна, Ф. Тейлора, М. Трейсі, Р. Фатхутдінова, А. Юданова та ін. Однак недостатньо висвітленими залишаються питання інвестиційного забезпечення людського капіталу на підприємствах України.

Мета статті – дослідження сутності людського капіталу та залежності його розвитку від інвестиційного забезпечення.

Протягом тривалого часу в Україні панувала командно-адміністративна економіка, в якій роль людини прославлялася лише на словах, а фактично її недооцінювали. Сформована ринкова економіка України на даний час характеризується наявністю таких соціально-економічних проблем, як: низький рівень життя населення, безробіття, недостатнє фінансування наукомістких галузей, що гальмує розвиток інвестицій в людський капітал. Як наслідок в Україні відбувається деформація трудових цінностей, масове погіршення якості трудового потенціалу, що відображається на оцінках його трудової орієнтації, мотивації та здатності до продуктивної праці.

Дослідники теорії людського капіталу розглядають його як залежне від знань, навичок і здібностей людини додаткове джерело доходу. Г. Беккер в одній зі своїх робіт зробив найбільший внесок у розробку понятійного апарату нової теорії людського капіталу. Під людським капіталом вчений розуміє втілений в людині запас здібностей, знань, навичок і мотивацій. Його формування вимагає відволікання коштів від поточного споживання заради отримання додаткових доходів у майбутньому [1]. А. Маршалл, продовжувач ідей Г. Беккера, в своїх працях розглядав вплив на заробітки і продуктивність праці термінів навчання, виробничого досвіду, особистих здібностей. [2]

Серед радянських дослідників, що займалися проблемами розвитку людського капіталу, можна назвати академіка С.Г. Струмиліна, який в 20-і рр. ХХ ст. доводив залежність між розвитком освіти і економічним зростанням Радянського Союзу. Також значний внесок в розвиток теорії людського капіталу зробив С.А. Дятлов, який визначав людський капітал як «сформований у результаті інвестицій і накопичений людиною певний запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, які доцільно використовуються в тій чи іншій сфері суспільного відтворення, сприяють зростанню продуктивності праці і виробництва, і тим самим впливають на зростання доходів» [3].

Підсумовуючи думки видатних вчених слід зазначити, що поняття «людський капітал» означає не лише усвідомлення вирішальної ролі людини в економічній системі суспільства, а й визнання необхідності інвестування в людину, оскільки капітал набуває і збільшується шляхом інвестування і дає тривалий економічний ефект. Багато вчених, серед яких Г. Беккер, А. Маршалл, С.Г. Струмиліна тощо вважають, що інвестиції в людський капітал дають віддачу в 5-6 разів більшу, ніж вкладення в матеріальне виробництво. Специфіка людського капіталу та інвестицій, вкладених в нього, перш за все зумовлюється тим, що він не може формуватися без прямої безпосередньої участі його власника, це стосується як матеріальних витрат, так і витрат часу й розумової та фізичної енергії [5].

Слід зазначити, що людський капітал є єдиним активним капіталом, тоді як всі інші капітали є пасивними, оскільки вони всі без винятку підпорядковуються людині і діють відповідно до її волі. Саме тому інвестиції в людський капітал – це джерело економічного зростання, не менш важливе, ніж капіталовкладення в матеріально-речові фактори виробництва [3]. Якщо українське суспільство не зуміє усвідомлено та цілеспрямовано вкладати інвестиції у розвиток людського капіталу, воно, безперечно, буде відставати в економічному розвитку від інших країн [5].

Процес формування людського капіталу розпочинається на мікрорівні: здобуття освіти окремими індивідами, набуття практичних навичок і досвіду на робочих місцях. Для того, щоб зробити цей процес ефективнішим і перевести його на якісно новий рівень, держава повинна створювати середовище для діяльності бізнесу, в якому останній був би зацікавлений та стимульований нагромаджувати людський капітал та забезпечувати постійне зростання його якісних характеристик.

Завдяки певному запасу здоров’я, знань, навичок, здібностей і мотивацій людський капітал цілеспрямовано використовується для зростання доходів виробництва. Але обсяг інвестицій у людський капітал в Україні є досить обмеженим. Він не забезпечує формування на необхідному рівні всіх тих якісних рис і людини і працівника, які необхідні постіндустріальному суспільству.

Висновок. Таким чином інвестування в людський капітал є надзвичайно необхідним для економічного зростання трудового потенціалу підприємства. Майбутнє будь-якого підприємства нерозривно пов’язане з розвитком інтелекту суспільства, що є найдорожчим капіталом людства. І саме досягнення найвищого показника розвитку людського капіталу є запорукою майбутнього успіху країни та покращення її становища на міжнародному рівні. Необхідними заходами для підвищення інвестування у людський капітал є забезпечення у першочерговому порядку державного фінансування пріоритетних стратегічних напрямів людського розвитку, стимулювання суттєвого збільшення витрат підприємства і приватних підприємців у розвиток людського капіталу своїх працівників та ін.

Література.

1. Жуковський М.О. Трудові ресурси як складова конкурентоспроможності підприємства // М.О. Жуковський / Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №2. – с.54-59.

2. Кошулько О.П. Роль інвестування в людський капітал // О.П. Кошулько / Економіка, фінанси, право.- 2008. - №10. - с.7-11.

3. Сай І.А. Особливості формування трудових ресурсів в економіці // І.А. Сай / Економіка та держава. – 2008. - №2. – с.103-104.

4. Кирич Н. Роль людського фактора у підвищенні ефективності роботи підприємства // Н. Кирич / Україна: аспекти праці .- 2008. - №5.-с.46-50.

5. Бакай В.Й. Проблеми вкладення інвестицій у людський капітал в Україні // В.Й. Бакай, К.П. Хитра / Вісник Хмельницького національного університету .- 2008.- №5 .- с.215-217.