к.е.н., докторант Вдовенко Н.М.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

МЕХАНІЗМ ДІЇ МОДЕЛІ ЗБОРУ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ВИРОБНИЦТВО АКВАКУЛЬТУРИ

З прийняттям Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 8.07.2011 № 3677–VI законодавчо визначено окремий вид сільськогосподарської діяльності в системі агропромислового виробництва – аквакультура. Аквакультура (рибництво) – цілеспрямоване використання рибогосподарських водних об’єктів (їх частин) для одержання максимальних обсягів корисної біологічної сільськогосподарської продукції (риби, молюсків, безхребетних, водоростей, інших водних організмів) шляхом їх штучного розведення та утримання. Підприємства аквакультури в своїй діяльності використовують або об’єкти вилучені з дикої природи або об’єкти, які вже знаходяться в процесі одомашнення. В обох випадках ці об’єкти вже є власністю господарства. В результаті аквакультурної діяльності виходить новий продукт, який за характерними властивостями і ознаками відрізняється від аналогічних товарів видобутих методами рибальства з дикої природи. Це потребує створення системи ідентифікації інформації про товари, вироблені підприємствами аквакультури, яка дозволить розрізняти штучно вирощену продукцію отриману на цих підприємствах від продукції, виробленої від об’єктів дикої природи. Характерною особливістю аквакультури є специфічний характер самого об’єкту виробництва – риби, яку вирощують в повністю контрольованих людиною умовах. Для того, щоб повністю використати цю перевагу, необхідно бути добре поінформованими про всі зміни, які відбуваються в рибних запасах та їх видовому складі, наявних виробничих потужностях. Умовою отримання такої інформації від господарства є добре організований облік виробничих процесів і зведений облік виловленої риби та інших водних біоресурсів.

З цієї точки зору, значної уваги набуває аналіз загального табелю (переліку) звітних форм державних статистичних спостережень на 2012 рік, зокрема, розділу 10 «Статистика рибного господарства» розкриває теоретично значущі для нашого дослідження аспекти загальної проблеми та дає змогу переконатися у достовірності зроблених висновків щодо необхідності удосконалення процесу отримання даних про обсяги вирощування та вилову риби, рибопосадкового матеріалу. Підприємства аквакультури складають і подають органу державної статистики за місцезнаходженням лише форму № 1-риба «Вилов риби, добування інших водних живих ресурсів за 20_ р.» (річна) та № 1-риба «Вилов риби, добування інших водних живих ресурсів за січень - ___ 20_ року» (місячна). Особливим елементом дослідження стала ідея про те, що одним із шляхів вирішення цього питання є запровадження адміністративної звітності. Законом України «Про державну статистику» від 17.09.1992 № 2614-XII встановлено, що адміністративні дані – дані, отримані на підставі спостережень, проведених органами державної влади за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування та іншими юридичними особами відповідно до законодавства та з метою виконання адміністративних обов’язків та завдань, віднесених до їх компетенції [2]. Це офіційні документовані дані, що дають кількісну характеристику явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній, інших сферах життя. Крім того, статтею 16 Законом України «Про державну статистику» передбачено в обов’язковому порядку погодження в органах державної статистики методології та звітної документації, пов’язаної із збиранням та використанням адміністративних даних.

Міжнародний семінар Європейської Союзу в рамках інструменту інституціональної розбудови TAIEX “Розвиток механізмів управління аквакультурою” (м. Київ, жовтень 2011 р.) в рішенні по підсумках обговорення проблеми формування достовірної зведеної інформації про виробництво риби та рибопосадкового матеріалу також вказує на необхідність постійних спостережень шляхом збирання адміністративних даних. Такий підхід в системі методологічних норм і стандартів застосовується в багатьох країнах світу. Тобто, у більшості країн для статистичних цілей щодо визначення обсягів вилову риби та добування інших водних біоресурсів, рівня споживання риби на одну особу використовується саме адміністративна інформація, а не показники державної статистичної звітності. Авторський доробок щодо удосконалення звітності з виробництва продукції аквакультури став основою при підготовці наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21.03.2012 № 141 «Про затвердження форми звітності № 1 А-риба (річна) «Виробництво продукції аквакультури за 20 __ р.» та Інструкції щодо її заповнення».

Пропонуємо механізм дії моделі збору та систематизації інформації про виробництво продукції аквакультури, де передбачено подання рибогосподарськими підприємствами звітної інформації до 20 січня територіальному органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері рибного господарства за місцезнаходженням / місцем проживання респондента. Наступним кроком є передавання даних до Державного агентства рибного господарства України включно до 25 лютого з наданням зведених даних Державній службі статистики України у терміни до 25 березня для подальшого відображення отриманої інформації в Статистичному щорічнику України, починаючи з 2013 року.

Таким чином, оскільки основними питаннями сучасного етапу розвитку аквакультури є стабілізація і подальше нарощування обсягів виробництва, розширення асортименту та поліпшення якості товарів, а на цій основі забезпечення раціональних норм споживання риби та рибних продуктів на душу населення, позбавлення залежності України від імпортних поставок, створення сприятливих умов рибогосподарським виробникам, поліпшення соціального розвитку села, то єдиним правильним рішенням для досягнення перелічених завдань є наведення порядку в формуванні та отриманні повної, всебічної, об’єктивної інформації щодо обсягів виробництва аквакультури.