Економічні
науки/3.Фінансові відносини
Дюгованець О.М.
Закарпатський державний
університет, Україна
Проблеми розвитку венчурного фінансування в Україні
Сучасний рівень розвитку країни напряму залежить від рівня розвитку інноваційної діяльності, тому впровадження інновацій є головним чинником успіху підприємства, що впливає й на рівень розвитку країни загалом [1]. Однак Україна продовжує розвиватись як країна, в якій високу частку займають сировинні галузі промисловості, й практично не створені умови для ефективного здійснення інноваційної діяльності через різного роду перешкоди (фінансові, політичні, правові), які постають на шляху до реалізації інноваційної моделі розвитку в нашій країні. Інструментом реалізації такої моделі є створення ефективної національної інноваційної системи.
Однією з
ключових проблем розвитку українських інноваційних підприємств є фінансування
інноваційної діяльності, а саме обмежена кількість фінансових джерел. Фінансування
діяльності малих інноваційних підприємств має певні особливості, що, у свою
чергу, обумовлює необхідність пошуку альтернативних джерел фінансування. Аналіз
форм і наявних джерел фінансування малого інноваційного підприємництва дозволяє
дійти висновку, що найбільш доступним джерелом (особливо на етапі зародження) є
венчурне фінансування [2]. Ефективність венчурного фінансування може мати
велике значення для фінансової підтримки інноваційних та інвестиційних проектів
й стати основою для фінансування новостворюваних підприємств в Україні.
Наразі
український ринок венчурного капіталу відносно слаборозвинений, незважаючи на
те, що розвиток венчурного бізнесу почався в 1992 році після підписання угоди
про створення Фонду «Україна» (першого венчурного фонду в державі), й має свою
специфіку. На жаль, на відміну від світової практики, в Україні науковий та
інноваційний розвиток поки що відійшов на другий план, незважаючи на тенденції й роль, яку
виконують інновації для суспільства в цілому. Тому якщо й існує українська
індустрія венчурного фінансування, подібна західній, то вона є такою тільки
формально, адже в нашій країні венчурні фонди обслуговують або інтереси певної
бізнес-групи, яка має інтерес у різних сферах, або конкретну сферу бізнесу.
Об’єктивну
інформацію щодо рівня розвитку венчурного індустрії у світі дає міжнародна
рейтингова оцінка привабливості країн для здійснення венчурних інвестицій. Відповідно до цього рейтингу оцінюються
країни по 100-бальній шкалі за такими групами показників: загальна економічна
активність, інтенсивність (глибина розвитку) ринку капіталу, система оподаткування,
захист прав інвесторів, стан розвитку ринку трудових ресурсів (людський і
соціальний розвиток), підприємницька культура та потенційні можливості його
розвитку. Узагальнений рейтинг подано у табл.1.
Таблиця 1
Рейтинг
привабливості деяких країн для здійснення венчурних інвестицій 2011/2012 [2]
Місце у рейтингу |
Країна |
Бальна оцінка |
1 |
США |
100 |
2 |
Канада |
97 |
3 |
Великобританія |
95 |
4 |
Японія |
93 |
5 |
Сінгапур |
93 |
6 |
Гонконг |
92 |
7 |
Австралія |
92 |
8 |
Швеція |
91 |
9 |
Німеччина |
89 |
10 |
Швейцарія |
88 |
… |
… |
… |
62 |
Ісландія |
50 |
63 |
В’єтнам |
50 |
64 |
Україна |
50 |
65 |
Філіппіни |
48 |
66 |
Греція |
48 |
Україна має практично найгірші інвестиційні можливості у напрямі прямого і
венчурного фінансування, а на європейському інвестиційному ринку вона істотно
поступається в конкурентоспроможності по залученню інвестицій країнам
Центрально-Східної Європи та СНД. Для порівняння, Польща в цьому рейтингу
займає 29-е місце, Чехія ‑ 37-е, Угорщина ‑ 41-е, Болгарія – 58-е,
Румунія ‑ 56-е, а Україна тільки 64-е з 80-ти країн. Даний рейтинг дає не
тільки узагальнену оцінку по країнах світу, але й аналізує ситуацію в кожній
країні, виявляє її можливості та загрози, сильні та слабкі сторони (рис. 1).
Сильні сторони |
Слабкі сторони |
1.
Покращення відносин з Москвою, яка позитивно
відобразилась на політичних ризиках й в результаті спостерігається
короткострокова стабільність в цьому напрямі; 2.
Розширення на 15,2 млрд. дол. США угоди
Stand-By із МВФ; 3.
Вигідне географічне положення в якості транспортного і
сільськогосподарського потенціалу |
1.
Політична нестабільність, економічне управління, корупція залишається
серйозною проблемою; 2.
Низька вірогідність формування парламентської більшості
і слабкої державної політики в ближчому майбутньому; 3.
Відсутність розвинених фондових ринків; 4.
Виробнича міць й інфраструктура застаріли й вимагають значних капітальних
витрат |
Можливості |
Загрози |
1.
Покращується інвестиційний клімат, країна рухається в напрямку
лібералізації ринку, скорочення регулювання й знищення багатьох вимог з
ліцензування; 2.
Новий Податковий Кодекс, що не має привести до скорочення доходів й ПДВ
між 2011-2014 рр., і знижує важкість від дотримання податкового
законодавства; 3.
Низькі витрати на працю, що значно здешевлюють готову продукцію; 4.
Залучені кошти від чемпіонату Євро-2012. |
1.
Податковий
Кодекс може посилити використання схем податкової оптимізації на українських
підприємствах; 2.
Правова
система України продовжує отримувати високий рівень критики зі сторони
інвесторів з приводу неефективності, постійні затримки й загальне
постійне втручання з боку політичних
діячів та структур. |
Рис. 3.1. SWOT- аналіз України відповідно до рейтингу привабливості
країн для здійснення венчурних інвестицій
Джерело: складено автором за The
Global Venture Capital and Private Equity Country
Attractiveness Index, 2010/2011 annual. – Mode of access: www.hkvca.com.hk/hkvcpea/files/mar10r01.pdf
.
В умовах
підвищеного країнового ризику, європейські фонди прямого і венчурного
інвестування не ведуть активну діяльність на українському ринку, навіть
незважаючи на можливе суттєве подешевіння
українських активів. Як наслідок, в умовах слабкого припливу інвестиційних
ресурсів у венчурну індустрію основні зусилля європейських фондів зосереджені
на підтримку вже наявних проектів безпосередньо в самій Європі.
Венчурному
інноваційному фінансуванню в Україні не відведено належної уваги як з боку держави, так і з боку приватних
інвесторів, як наслідок, попит та пропозиція венчурного капіталу залишаються
недостатніми для формування успішно діючого ринку ВК, який знаходиться на
початку свого розвитку й в дечому схожий на європейський ринок в 70-80-х рр.,
на якому в той час вже були присутні інноваційні проекти, що почали
фінансуватись за допомогою нового виду капіталу, тобто «венчурного», однак
ринок ВК все ще не був сформований. Схожа ситуація спостерігається в нашій
державі, з огляду на це, необхідно визначити основні причини необхідності появи
«класичного» венчурного фінансування в Україні, окреслити проблеми, які
залишаються невирішеними для успішного функціонування даного виду бізнесу і
узагальнити можливі перспективи розвитку.
Сучасні
процеси інтеграції та глобалізації сприяють появі на терені України нової
моделі розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності, яка б мала за основу
венчурний бізнес. Механізм венчурного фінансування інноваційних процесів
допоможе вирішити ряд життєво необхідних для української економіки питань,
дозволить залучити Україну в процеси глобальної конкуренції й рівноправно та
незалежно інтегрувати в світовий інноваційний простір в довгостроковій перспективі. Найважливішими завданнями, які
покликані вирішитись за допомогою венчурного фінансування в Україніі можуть
стати: 1.) активізація інноваційного розвитку; 2.) формування потужної політики
малого та середнього підприємництва; 3.) залучення приватного капіталу в
розвиток науково-технологічної сфери, обсяг якого здатен перевищити державні
інвестиції в сотні разів; 4.) модернізація вітчизняної промисловості зі
створення нових виробництв на основі хай-тек; 5.) формування ефективної системи
залучення в українську промисловість інтелектуальної власності й інших
результатів інтелектуальної діяльності; 6.) забезпечення умов для раціонального
використання основних фондів багатьох підприємств, які втратили свою
конкурентоспроможність; 7.) залучення цільових іноземних інвестицій в
інноваційну сферу; 8.) мобілізація коштів населення для розвитку науково-технологічної
сфери; 9.) зменшення безробіття і вирішення завдяки
цьому актуальних соціально-економічних проблем; 10.) збільшення загальної
ділової активності українських підприємств.
Основними існуючими передумовами
існування венчурного бізнесу в Україні є: присутність духу підприємництва і
схильність до ризику; високий рівень освіти населення; наявність чисельних
науково-дослідних інститутів; постійне зростання кількості приватних малих та
середніх підприємств; збільшення попиту на фахівців інженерної спеціальності в
останні роки; високий кваліфікаційний рівень трудових ресурсів і їх схильність
до удосконалення та опанування нових ланок; наявність галузей, що мають
потенціал росту і велику кількість перспективних проектів.
Також до факторів позитивного
впливу можна віднести бажання та ініціативу керівників і працівників малих
високотехнологічних підприємств, яких в Україні дуже мало, а також прийняті на
рівні держави рішення і постанови щодо обрання інноваційної моделі розвитку
економіки, що має сприяти й розвитку венчурного підприємництва [3]. Однак практичного втілення державних рішень
і постанов поки-що не спостерігається, тому безумовно, венчурне фінансування
для вітчизняної економіки вимагає вирішення ряду загальнодержавних завдань.
Так, проблеми
на загальнодержавному рівні (внутрішні) можна виділити у три групи перешкод на
шляху до формування ринку ВК: організаційні, економічні та правові проблеми.
Перша група
включає організаційні проблеми венчурного фінансування, яка передбачає
створення регіональних та галузевих венчурних інвестиційних інститутів та інших
елементів механізму венчурного фінансування. До організаційних проблем
належать:
-
нестача кваліфікованих менеджерів інноваційних проектів та відсутність
фахівців в управлінні власне венчурними компаніями і проектами;
-
слабка інформаційна підтримка венчурного бізнесу та відсутність
інформаційної безпеки;
-
низький інноваційний потенціал українських підприємств;
-
загальна несприятлива державна політика щодо стимулювання інноваційних
венчурних процесів в Україні;
-
відсутність чіткого поетапного механізму венчурного фінансування в Україні;
-
проблема захисту інтелектуальної власності;
-
неповноцінна участь технологічних парків у процесі стимулювання
інноваційної діяльності;
-
нестача можливості для співпраці з іншими підприємствами і різними
науково-дослідними організаціями;
-
нерозуміння сутності венчурного капіталу й функцій, які він виконує в
економіці;
-
брак у сфері венчурного фінансування “якісних” інноваційних проектів;
-
відсутність обґрунтованої та дієвої інноваційної політики.
Друга група
включає економічні проблеми венчурного фінансування пов’язані з фінансовими
ресурсами для забезпечення функціонування венчурної індустрії. До економічних
проблем належать:
-
недостатня кількість капіталу й вітчизняних джерел
фінансування венчурної індустрії в Україні;
-
присутність високого фінансового ризику;
-
відсутність більш-менш розвинутого фондового ринку
й складності з визначенням ринкової вартості акцій;
-
існування невідповідної інноваційної та венчурної
інфраструктури в Україні;
-
нерозвиненість неформального сектору венчурного
капіталу.
Третя група
включає правові проблеми венчурного фінансування пов’язані з законодавчою базою
та прийняттям необхідних нормативно-правових актів для повноцінного
функціонування системи венчурного фінансування. До правових проблем належать:
-
несформоване законодавство, що захищає права інвесторі;
-
відсутність закону про венчурний капітал й венчурну діяльність;
-
невідповідність ЗУ «Про ІСІ» венчурному способу фінансування;
-
недосконала політика держави у сфері митного, податкового, антимонопольного
законодавства;
-
формальні проблеми;
-
недостатність нормативного регулювання ринку інтелектуальної власності,
науково-технічної сфери, валютних
операцій в сфері венчурного фінансування інноваційної діяльності тощо.
Незважаючи на вище
перелічені проблеми та недоліки, увага до “венчурного” бізнесу в Україні поступово зростає. Це можна пояснити тим, що в умовах інтенсивного
науково-технічного прогресу відмова від здійснення ризикових, але перспективних підприємницьких проектів на практиці
несе для економіки та суспільства в цілому
загрозу значно більших фінансових
втрат, пов'язаних з можливою втратою конкурентоспроможності національних виробників на внутрішньому та зовнішніх ринках.
На нашу думку, розвиток національної індустрії ВК неможливий без
втручання держави й напряму залежить від державної підтримки як найголовнішої
складової на шляху розвитку загальної інноваційної політики, що складатиметься
з двох взаємодоповнюючих компонентів: формування сприятливого правового середовища
шляхом економічного стимулювання венчурного інвестування інноваційного розвитку
та прямого державного фінансування.
Приклади інших країн зі
стимулювання розвитку венчурної індустрії, економіка яких наразі в значній мірі
відповідає інноваційній моделі, показує, що перехід до такої економіки можливий
навіть без стартових умов,що гірші, ніж сьогодні ми спостерігаємо в Україні.
Тому, маючи безперечну перевагу – світовий досвід - венчурне фінансування в
нашій країні повинно ґрунтуватись на зарубіжному досвіді, однак з урахуванням
національних особливостей. Основна мета уряду полягає в забезпеченні
сприятливих умов для розвитку науково-технічного та інноваційного
підприємництва та механізмів, що забезпечують залучення венчурного капіталу в
наукомісткі інноваційні проекти в межах ключових напрямів науки та техніки й
забезпечення їх проривного зростання. Це зможе забезпечити один з пріоритетних
напрямів діяльності держави – її економічну безпеку.
Література:
1.
Venture Capital White Paper 2010 / EVCA Електронний
ресурс]. – Режим доступу:http://iri.jrc.ec.europa.eu/concord-2010/presentations/fricke.pdf
2.
The Global
Venture Capital and Private Equity Country Attractiveness Index, 2011/2012
annual. – Mode of access: www.hkvca.com.hk/hkvcpea/files/mar10r01.pdf
3.
Сухоребська О.Я. Ринок венчурних інститутів
спільного інвестування в Україні: стан та перспективи розвитку // Національний
лісотехнічний університет України: збірник науково-технічних праць. - Науковий
вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.3. – С.260-263.