Економічні науки/6. Маркетинг і Менеджмент

Петрик М.В., науковий керівник: Бабчинська О. І.

Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету

Роль комунікацій в менеджменті

Робота менеджера потребує ефективного обміну інформацією, який здійснюється під час комунікацій. Комунікації являють собою складні процеси, що охоплюють кілька взаємозалежних етапів, кожен з яких є важливим для розуміння адресатом суті надісланого йому повідомлення [1].

Основою комунікацій є інформація. Це найважливіший ресурс, який дає змогу організаціям розвиватися, зміцнювати стратегічні позиції. В умовах поділу праці без своєчасного надходження інформації неможлива спільна робота. Без неї менеджер не може сформулювати цілі, оцінити ситуацію, визначити проблеми, підготувати і прийняти рішення і проконтролювати його виконання, тобто належним чином здійснювати управлінські функції.
В обсязі робіт менеджера робота з інформацією займає 50—90%. Це опрацювання документів, заплановані та незаплановані зустрічі, телефонні розмови, участь у нарадах та засіданнях тощо. Всі ці дії пов'язані з комунікаціями.

Комунікація — це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами [3].

Метою комунікацій є розуміння і осмислення переданої інформації. Часто інформація при передаванні може бути спотворена, що спричиняє неправильне розуміння її і, як наслідок, прийняття неправильного рішення.

Комунікація не обмежується простим передаванням. Вона має здійснюватися так, щоб надіслана інформація мотивувала дії того, кому вона адресована. А це можливо за умов, коли обидві сторони впевнені в тому, що рішення і відповідні дії на основі даної інформації змінять ситуацію на краще. Тому інформація повинна бути достовірною, своєчасною, повною і релевантною (тобто прямо чи опосередковано стосуватися об'єкта управління).

Для здійснення процесу комунікації необхідні, принаймні, 4 умови:

1. наявність щонайменше двох осіб:

- відправника – особи, яка генерує інформацію, що призначена для передачі;

- одержувача – особи, для якої призначена інформація, що передається;

2. наявність повідомлення, тобто закодованої за допомогою будь-яких символів інформації, призначеної для передачі;

3. наявність каналу комунікації, тобто засобу, за допомогою якого передається інформація;

4. наявність зворотного зв’язку, тобто процесу передачі повідомлення у зворотному напрямку: від одержувача до відправника. Таке повідомлення містить інформацію про ступінь сприйняття й зрозумілості отриманого повідомлення [1].

Без комунікації неможливе існування жодної організованої групи людей.

Комунікація є засобом, за допомогою якого в єдине ціле поєднується організована діяльність. Її також можна розглядати як засіб, за допомогою якого соціальні та енергетичні вклади вводяться до соціальних систем. Комунікація є засобом, за допомогою якого модифікується поведінка, здійснюються зміни, інформація набуває ефективність, реалізуються. Бернанд був одним з перших і принаймні одним з найбільш відомих авторів, які серйозним чином розглядали комунікацію на великих підприємствах. Він розглядав її як засіб, за допомогою якого люди об'єднані в організацію для досягнення спільної мети [2]. Це й досі залишається основною функцією комунікації.

Без комунікації неможливе і керування, тому що воно, з одного боку спирається на існуючі та сформовані форми комунікації, з іншого - формує ті форми комунікації, які полегшують як спільну діяльність, так і саме управління. Хоча комунікація має широке застосування у всіх областях управління, вона особливо важлива для здійснення функції керівництва і лідерства. Відповідно до досліджень керівник від 50 до 90% свого часу витрачає на комунікації. Це здається неймовірним, але стає зрозумілим, якщо врахувати, що керівник займається цим, щоб реалізувати свої ролі в міжособистісних відносинах, інформаційному обміні і процесі прийняття рішень, не кажучи про управлінські функції планування, організації, мотивації і контролю. Саме тому, що обмін інформацією убудований в усі основні види управлінської діяльності, можна назвати комунікації сполучним процесом. Оскільки керівник виконує три свої ролі і здійснює чотири основні функції, з тим щоб сформулювати цілі організації і досягти їх. Якість обміну інформацією може прямо впливати на ступінь реалізації цілей. Це означає, що для успіху індивіда і організацій необхідні ефективні комунікації [3].

Отже, комунікації є невід'ємним атрибутом процесу управління. Вони зв'язують окремі елементи організації у єдине ціле, даючи можливість координувати їх дії, аналізувати успіхи та невдачі, виправляти допущені помилки, доручати нові завдання; з'єднують її із зовнішнім середовищем - дозволяють отримувати інформацію про стан ринку і поведінку на ньому суб'єктів господарювання, повідомляти партнерів по бізнесу і споживачів про свої наміри і впливати на їх поведінку.

Література:

1. Менеджмент. Навчальний посібник / Загальна редакція кандидата економічних наук, професора Мошенка Г. Є. – К.: Кондор, 2009. – 392 с.

2. Черкасов В.В., Платонов С.В. Управлінська діяльність менеджера/ В.В.Черкасов, С.В. Платонов// Основи менеджменту. – К.: Ваклер, 2009. – 465 с.

3. Палеха Ю.І., Кудін В.О. Культура управління та підприємництва: навчально-методичний посібник/ Ю.І.Палеха, В.О.Кудін// Основи менеджменту. – К.: МАУП, 2008. – 96 с.