Економічні науки/6.Маркетинг та
менеджмент
Будакова М.С.,
к.е.н. Стельмашенко О.В.
Донецький
національний університет економіки та торгівлі імені М.Туган-Барановського,
м.Донецьк
Специфіка процесу управління інноваційними
процесами на підприємстві
В останній час у нашій країні
стає пріоритетним інноваційний шлях розвитку держави, що обумовлено тенденцією
зростання відставання економіко-виробничих та соціально-економічних показників
нашої держави від більшості країн світу. Інноваційна діяльність відіграє ключову
роль в економічному і соціальному прогресі всього суспільства.
Формування механізму управління
інноваціями в Україні відбувається повільно, головною причиною чого є недосконалість
правової, фінансової й податкової баз інноваційної діяльності, що зумовлює
необхідність вивчення і узагальнення досвіду становлення інноваційного шляху
розвитку України та розробки нових підходів до інноваційних процесів на
підприємствах.
На сучасному етапі розвитку
залишається чимало питань, пов'язаних з особливостями управління інноваційним
підприємством, що і обумовлює актуальність поставленої проблеми.
Вивченню цього питання присвячені
роботи багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців. Серед них праці
дослідників: Афоніна І.В., Вертакової Ю.В., Дандон Е., Іл’єнкової С.Д.,
Кравченка С.І., Краснокутської Н.В., Попової В.Л., Скрипко Т.О., Фатхутдинова
Р.А., Шумпетера Й. та ін.
Завдання, що стосуються
управління інноваційними процесами підприємства, вирішується шляхом застосуванням
адаптивних підходів і адаптивної моделі управління. [1]
Організація здійснення інновацій
– процес упорядкування елементів інноваційної системи, що забезпечує
раціональне поєднання всіх елементів процесу розробки новацій з метою
ефективного виконання планових рішень з досягнення завдання і стратегічних
цілей підприємства. Організація інноваційного менеджменту передбачає створення
певної організаційної структури, до складу якої входять спеціалізовані
підрозділи управління, керівники різних рівнів, яким надають повноваження для
ухвалення та реалізації певних управлінських рішень.
Успіх управління інноваціями
залежить від організаційної моделі підприємства та підрозділів, які є
відповідальними за нововведення. Забезпечення взаємодії функціонально
пов’язаних з інноваційним розвитком підприємства підрозділів є частиною
організаційного забезпечення управління інноваційним процесом на підприємстві.
Організаційна модель залежить від
багатьох чинників, таких як характер здійснюваних інновацій, масштаб
інноваційної діяльності, її галузевої приналежності тощо.
Функціонування кожного елементу
інноваційної системи і взаємозв’язок між ними будуються на принципах
організації: спеціалізації, пропорційності, поєднання самоорганізації й
державного регулювання, матеріальної зацікавленості, комерційному розрахунку.
Для інноваційної системи відтворення характерні такі принципи організації, як
динамічність, невизначеність, адаптивність, інтеграція, надмірність [2].
Виділяють такі підходи до
організації інноваційного процесу на підприємстві:
• функціональний, при якому
фахівці однієї спеціальності об'єднуються у функціональні підрозділи;
• органічний, якому властиве
використання неформальних процедур, децентралізація й участь персоналу у
розробці управлінських рішень, гнучкість, невелика кількість рівнів ієрархії;
• дивізійний, характерною рисою якого
є створення функціональних органів менеджменту в рамках самостійного підрозділу
– департаменту, відділення, дочірнього підприємства, філії.
Основними типами структур
управління інноваційними процесами на підприємстві є:
1) матрична структура, що
відповідає програмно-цільовому характеру проектної діяльності та дає змогу
гнучко маневрувати людськими ресурсами за рахунок їх перерозподілу між
проектами;
2) проектне управління, яке дещо
схоже на матричну структуру, бо для вирішення завдань створюється спеціальна
робоча група, яка може проіснувати недовго. Для реалізації цілей інноваційного
розвитку створюється спеціальний підрозділ, що займається винятково питаннями
стратегії, а керівники проектів зосереджуються на виконанні конкретних завдань.
3) едхократична структура, яка
представлена проектною структурою для виконання складних і нестандартних робіт.
Влада базується не на формальних ієрархічних відносинах, а на знаннях і
компетенції [3].
Отже, найпоширенішими типами
організаційних структур, які здійснюють інноваційні заходи, вважаються матрична
та проектна організації. Перш ніж обрати певний тип структури, необхідно
визначити завдання організації у короткостроковій та довгостроковій
перспективах, склад спеціалістів, налагодити плідну співпрацю між ними. Треба
відзначити необхідність організованих комунікацій як важливої умови
раціонального менеджменту інноваціями для досягнення цілей та створення
сприятливих умов. Сучасною вимогою під час створення комунікаційних мереж є
використання новітніх інформаційних технологій і професійних ЕОМ з єдиною базою
даних.
Список використаних джерел
1.
Шляга О.В. Тенденції розвитку
інноваційних процесів в Україні та їх вплив на функціонування економіки в
сучасних умовах / О.В. Шляга // Економічний вісник Донбасу. — 2009. — № 3. — С.
139-144
2.
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ecoroz/2011_4/e114boya.pdf