Экономические науки/6.Учет и аудит
Холявка Я.А.
Науковий керівник: старший викладач кафедри «Облік і аудит» Євсєєнко
В.О.
Донецький державний університет управління, Україна
ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ
Однією з визначальних
характеристик, що формує суспільні потреби, є якість продукції. Перехід
до ринкової економіки потребує від українських організацій підвищення
ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції і послуг на основі
впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм
господарювання й управління виробництвом. Успішність цього
процесу потребує врахування світового досвіду [1].
На сьогодні проблема управління
якісті продукції підприємства стоїть досить гостро. Оскільки в умовах ринкових
відносин та загострення конкурентної боротьби в лідируючих позиціях залишаються
тільки ті підприємства, які здатні до швидких змін в організації управління, до
постійного оновлення виробництва, впровадження інновацій, постійного поліпшення
якості та характеристик продукції та послуг.
Актуальність цієї
проблеми обумовлюється швидким інтегруванням України у європейський простір,
формуванням сприятливого інвестиційного клімату, виходом українських
підприємств на зарубіжні ринки та створення позитивного іміджу української продукції.
Якість продукції - це сукупність властивостей та характеристик продукту, котрі надають йому
здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби.
На
міжнародному ринку в поняття якості включається все, що сприймається
споживачами і, зокрема - фізичні властивості, функціональні характеристики,
конструктивні й ергономічні параметри, безпека користування
товаром, упаковка, дозування тощо. У поняття якості входить також і безпека
користування товаром, що включає у широкому сенсі й показники екології.
Безпроблемна утилізація -теж сучасна вимога до якості. Рівень якості продукції
- це кількісна характеристика міри придатності того або іншого виду продукції
для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими
показниками за фіксованих умов споживання.
Державна політика у
сфері управління якістю продукції регулюється відповідно до стандартів ISO серії 9000 та 14000,
принципів всеохоплюючого управління якістю, визнаних у Європі та в світі, що
розробляються Міжнародною організацією стандартизації.
Сьогодні
все більшого визнання набуває комплексний підхід до управління якістю продукції
особливо його рівня. Управління якістю
продукції – це
встановлення, забезпечення і дотримання необхідного рівня якості продукції при
її розробці, виготовленні та експлуатації, що досягається шляхом систематичного
контролю за якістю і цілеспрямованого впливу на умови й фактори, від яких вона
залежить. Система управління якістю продукції має багаторівневий комплексний
характер. Вона забезпечує єдність і взаємозв'язок технічного, організаційного,
економічного, соціального і правового аспектів [2].
Управління якістю
продукції на підприємстві залежить від країни – базування та всіх зовнішніх
факторів, а також від внутрішніх факторів – стратегії підприємства, структури
та організації виробництва,
відповідальності працівників. Україна формуючи свою систему управління
якості продукції може користуватися зарубіжним досвідом таких країн, як Японія
та США. Такий підхід зменшить витрати на власні розробки системи управління
якістю та допоможе уникнути помилок.
Аналізуючи досвід США у сфері управління якістю, можна визначити такі його
особливості: пов'язування проблем
якості з конкурентоспроможністю товарів, фірм і країни в цілому; зростання
обсягу бюджетного фінансування освіти науки і розвитку людського чинника; удосконалення системи
управління фірмою (менеджменту); увага до процесу планування виробництва за
обсягом і якісними показниками; жорсткий контроль якості продукції з боку
адміністрації фірми, вибірковий контроль з боку місцевих і федеральних органів
управління; застосування економіко-математичних методів до управління якістю.
Найголовнішими
принципами у ставленні до
якості в Японії є: широке впровадження наукових розробок у сфері управління і
технології;
високий ступінь
комп'ютеризації всіх операцій управління, аналізу і контролю за виробництвом; максимальне
використання можливостей людини, для чого приймаються заходи для стимулювання
творчої активності (гуртки якості), виховання патріотизму до своєї фірми,
систематичного і повсюдного навчання персоналу; розвиток корпоративного духу
[3].
Таким чином,
підприємство повинне удосконалювати свою систему управління якості, яка повинна
орієнтуватися на споживача, враховувати особливості конкретної продукції,
поєднувати забезпечення управління і поліпшення якості, застосовувати
міжнародні стандарти та зарубіжний досвід інших країн.
Отже можна сказати,
що приймаючи до уваги специфіку й особливості досвіду США
та Японії щодо питання формування системи управління якістю , ряд напрацювань і
положень може бути застосований і в нашій країні, але з врахуванням
специфічного менталітету українців.
Список використаних джерел
1. Стадченко Н. М., Стадченко Л. М. Управління якістю на прикладі
японських підприємств/ Н. М. Стадченко, Л. М. Стадченко
// [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com
3. Гриньова В.М. Організація виробництва
: підручник / В.М. Гриньова,
М.М. Салун. – Київ :
Знання, 2009. – 582с.