Проскуріна Н.М.,

д.е.н., доцент кафедри обліку і аудиту

Фісай Є.С.

Запорізький національний університет,

м. Запоріжжя

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК СУТТЄВОСТІ ТА АУДИТОРСЬКОГО РИЗИКУ

Суттєвими в аудиті вважаються обставини, які здатні значно вплинути на достовірність фінансової звітності. Тому суттєвість є одним з найважливіших понять в аудиті. Вона визначає розмір припустимої помилки і, як наслідок, вид аудиторського висновку.

Поняття «суттєвість» – одна з якісних характеристик фінансової звітності. Суттєвість припускає можливу зміну професійного судження аудитора, заснованого на даних фінансової звітності, під впливом включення або коригування даних, представлених у будь-якій її статті. Інформація вважається суттєвою, якщо її знання може бути важливим для користувачів фінансової звітності [2].

Визначення суттєвості проводиться на етапі планування аудиторської перевірки, а саме під час розробки плану та програми аудиту, оскільки її рівень впливає на обсяг процедур аудиту, а також висновки, які слід зробити за наслідками їх виконання.

Під рівнем суттєвості в аудиті розуміють граничне значення можливої помилки у фінансовій звітності. Помилка вважається суттєвою, якщо її пропуск (невиявлення) значно перекручує фінансову звітність й впливає на рішення користувачів, які прийняті на підставі даних цій звітності.

При визначенні рівня суттєвості аудиторам необхідно керуватися наступним: якщо виявлені перекручення за величиною рівні або перевищують рівень суттєвості, тобто є підстави вважати, що фінансова звітність підприємства недостовірна; якщо виявлені перекручення не перевищують рівень суттєвості - фінансова звітність достовірна й дані перекручення ніяким чином не впливають на її достовірність. До речі, мова йде про суму всіх виявлених викривлень, тому що кожне виявлене перекручення саме по собі може не перевищувати рівня суттєвості, але їх загальна сума здатна вплинути на достовірність фінансової звітності.

При оцінці достовірності фінансової звітності аудиторам варто визначити, чи є сукупність невиправлених перекручень, виявлених під час проведення аудиту, суттєвою. Сукупність невиправлених перекручень включає: а) конкретні виявлені перекручення, включаючи результати невиправлених перекручень, виявлених під час попереднього аудиту; б) аудиторську оцінку інших перекручень, що не можуть бути конкретно визначені (тобто прогнозовані помилки) [2, c.389].

Аудитор в процесі проведення аудиту не повинен встановлювати достовірність фінансової звітності з абсолютною точністю, однак зобов’язаний оцінити її достовірність з точки зору суттєвості і взаємозв’язку з аудиторським ризиком [3, c. 86]. При цьому можуть виникнути два варіанти ризику: визнати достовірною звітність, в той час, як вона містить суттєві перекручення, або недостовірною, тоді як виявленні перекручення в ній незначні. Оцінка будь-якого з цих ризиків пов’язана з рівнем суттєвості.

Аудит фінансової звітності, як і всяка підприємницька діяльність, завжди пов'язаний з ризиком. Аудиторський ризик - це ризик пропуску аудитором суттєвої помилки й надання безумовно позитивного висновку або, навпаки, виявлення помилки там, де її немає, і як результат – складання негативного висновку.

При плануванні аудиту необхідно враховувати фактори, які можуть викликати суттєві перекручення фінансової звітності. Це в подальшому дозволить аудитору вибрати ті процедури аудиту, які вплинуть на зменшення аудиторського ризику до прийнятного рівня.

Між рівнем суттєвості і рівнем аудиторського ризику існує зворотний зв'язок: а) чим вище рівень суттєвості, тим нижче аудиторський ризик; б) чим нижче рівень суттєвості, тим вище аудиторський ризик. Це можна пояснити так: чим менше помилка, присутність якої у фінансовій звітності суттєво спотворює її, тим вище ризик, тому що незначну помилку необхідно ретельніше шукати. І навпаки, чим значніше помилка, тим легше її знайти і тим менший ризик, пов’язаний з її пошуком (ймовірність не помітити помилку).

Під час аудиторської перевірки аудитор може дійти до висновку про зниження рівня суттєвості – тоді йому необхідно вжити заходи щодо зниження аудиторського ризику. Для цього йому необхідно знизити ризик засобів контролю й ризик невиявлення шляхом виконання додаткових процедур аудиту, передбачивши збільшення їх кількості й (або) зміни по суті, збільшення витрат часу на перевірку, підвищення обсягу аудиторської вибірки.

Якщо аудитор приходить до висновку, що викривлення у фінансовій звітності є суттєвими, йому необхідно знизити аудиторський ризик за допомогою проведення додаткових процедур аудиту, або звернутися з пропозицією до управлінського персоналу щодо внесення поправок у фінансову звітність. При цьому керівництво підприємства може або внести запропоновані аудиторами корегування у фінансову звітність, або відмовитися від здійснення правок. Якщо керівництво відмовляється внести запропоновані корегування у фінансову звітність, а результати проведених додаткових процедур аудиту не дозволяють аудитору зробити висновок, що сукупність невиправлених перекручень не є суттєвою, то він розглядає питання щодо модифікації аудиторського висновку.

Список використаних джерел

1. Крапивко М. Л. Суттєвість в аудиті / М. Л. Крапивко // Журнал «Аудитор України». – 2002. – № 6 – С. 18 – 20.

2. Проскуріна Н. М. Процедурне забезпечення аудиту. Теорія та практика : [моногр.] / Проскуріна Н. М. – К. : ДП "Інформ.-аналіт. агентство", 2011. – 739 с.

3. Шешукова Т. Г. Аудит: теория и практика применения международных стандартов: Учеб. пособие. /Т. Г. Шешукова, М. А. Городилов – [2-е изд., доп. и перераб.] – М.: Финансы и статистика, 2005. – 184 с.