УДК 65.012

Прокопенко Н. Д., Потапова Н. А.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Методи і моделі управління запасами на підприємстві

У сучасному світі, де переважають ринкові відносини, важливими факторами для кожної організації є можливість виробляти і реалізовувати свою продукцію за високими вимогами, що висуваються до якості, ціни та сервісного обслуговування.

Для більшості промислових підприємств основними напрямами витрат є матеріально-технічне забезпечення та виплати грошей персоналу. По мірі розвитку технологій витрати на працю мають тенденцію до істотного скорочення. Тому зниження витрат, пов’язаних з матеріально-технічним забезпеченням, розглядається як одна з найбільш перспективних галузей отримання економії [1].

Створювані на різних підприємствах запаси служать в першу чергу для того, щоб вирівнювати різну інтенсивність взаємодіючих матеріальних потоків, а також для зниження впливу на підприємство випадкових факторів, що призводять до збоїв у постачанні. Тому наявність запасів передбачає певні витрати за їх формування й зміст. Одним з основних напрямів досягнення економії в галузі матеріально-технічного забезпечення є скорочення витрат, пов’язаних із запасами шляхом вироблення політики управління запасами, що являє собою структуру правил визначення моменту й обсягу закупівлі. У рамках політики управління запасами формуються плани поставок, що встановлюють, у які моменти часу і на які обсяги слід виробляти поповнення запасів. До простих моделей управління запасами належать: однопродуктова статична модель, однопродуктова статична модель, яка допускає дефіцит, модель з поступовим поповненням запасів, модель з поступовим поповненням запасів, що допускає дефіцит. Модель управління запасами найпростішого типу характеризується трьома властивостями: постійним у часі попитом, миттєвим поповненням запасу, відсутністю дефіциту. У реальних умовах найпростіші моделі управління запасами зустрічаються рідко, тому що розуміють, що потреба в збережених виробах відома і постійна. На практиці в більшості випадків потреба є змінною величиною, змінюючись щодня, тому такі моделі не пристосовані до реальних умов [2].

Серед основних моделей управління запасами є:

1. Базова модель EOQ (Economic order quantity) - це модель оптимального економічного розміру замовлення, який забезпечує мінімальну величину сумарних витрат та дає можливість мінімізувати видатки на зберігання запасу та допомагає визначити ефективну площу складських приміщень. Вся кількість одиниць замовлення надходить одночасно.

2. Модель виробничого замовлення - ця модель використовується, якщо запаси безперервно надходять і відновлюються через певний час, тобто вироби виготовляються і продаються одночасно.

3.Модель управління запасами з фіксованим розміром замовлення - основним параметром цієї моделі є розмір замовлення, що має можливість визначити об’єм заповнення замовлення. Економія витрат на утримання запасів на складі за рахунок скорочення площ під запаси.

4. Модель з фіксованим інтервалом часу між замовленнями - Фіксація інтервалу часу між замовленнями визначає момент, коли слід здійснити замовлення на заповнення запасу, відсутність постійного контролю наявності запасів на складі.

5. Модель зі встановленою періодичністю поповнення запасів до постійного рівня - Дана модель є універсальною і включає в себе елементи попередніх моделей. Її сутність полягає в тому, що замовлення на матеріали здійснюються не тільки залежно від часу, а й з урахуванням точки замовлення. Тобто вона дає можливість реагувати на значні коливання попиту на матеріали

6. Модель "мінімум-максимум" - В даній моделі замовлення виконуються не через кожен заданий інтервал часу, а тільки за умови, що запаси на складі у цей момент виявилися рівними або менше встановленого мінімального рівня [3].

Методика управління запасами на основі фіксації розміру замовлення полягає в тому, що замовлення на поповнення запасів робиться в момент його зниження до визначеного (порогового) рівня в обсязі, рівному оптимальному його розміру.

Управління запасами на основі фіксації інтервалу між замовленнями полягає в тому, що його поповнення робиться в раніше визначений момент через фіксовані інтервали між замовленнями в розмірі, який забезпечує запас до максимально бажаного рівня [4].

Головною метою класифікацій моделей управління запасами є характер попиту на наявну продукцію та забезпечення безперебійної подачі запасів. Залежно від характеру попиту моделі управління запасами можуть бути: детермінованими або імовірнісними. І в залежності від обраної моделі розраховуються необхідні параметри.

Література:

1. Заболотня К. О. Стохастична модель управління запасами підприємства торгівлі / К. О. Заболотня // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. − 2012. – №2(18). – С.61-64.

2. Іваненко О.В. Моделі та методи управління запасами на підприємстві в умовах невизначеності / А. О. Фоменко, О. В. Іваненко // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. − 2011. – №4(16). – С.108-111.

3. Санько Я. В. Щодо формування витратної частини логістичної системи при визначенні цінової політики підприємства / Я.В.Санько, Д.В. Григорова // Науково технічний збірник. – 2011. − №101. – С. 311-316.

4. Стерлигова А. М. Управление запасами в целях поставок / А. М. Стерлигова. – 2008. – №6(3). – 430 с.