РОЗРОБКА СИСТЕМИ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ
Ряба О.І., Вітвіцький А.С.
Національний університет біоресурсів і
природокористування України
Сучасні системи підтримки прийняття
рішень (СППР) (англ. Decision Support System, DSS), що виникли у результаті
злиття керівницьких інформаційних систем і систем керування базами даних, - це
системи, що максимально пристосовані до розв'язування задач щоденної
керівницької діяльності, і є інструментом, щоб надати допомогу тим, хто вирішує
(робить вибір). За допомогою СППР може проводитись вибір рішень у певних
неструктурованих і слабкоструктурованих задачах, у тому числі й тих, що мають
багато критеріїв.
СППР — це інтерактивна
комп'ютерна система, яка призначена для підтримки різних видів діяльності при
прийнятті рішень із слабоструктурованих або неструктурованих проблем. Інтерес
до СППР, як перспективної галузі використання обчислювальної техніки та
інструментарію підвищення ефективності праці в сфері управління економікою,
постійно зростає. У багатьох країнах розробка та реалізація СППР перетворилася
на дільницю бізнесу, що швидко розвивається.[3]
СППР, як правило, є результатом дослідження
з кількох дисциплін, що включає у себе теорії баз даних, штучного інтелекту, інтерактивних
комп'ютерних систем, методів імітаційного моделювання.
СППР - у більшості випадків - це інтерактивна
автоматизована система, що допомагає користувачу (ЛПР) використовувати дані та моделі
для ідентифікації та розв'язання задач та прийняття рішень. Система повинна
мати можливість роботи з інтерактивними запитами, що мають досить просту для
вивчення мову запитів.
Мета СППР — підняття ефективності рішень;
Залежно від даних, з якими ці системи
працюють, СППР можна умовно поділити на оперативні
та стратегічні. Оперативні СППР
призначені для негайного реагування на зміни поточної ситуації у керуванні
фінансово-господарчими процесами компанії. Стратегічні СППР орієнтовані на
аналіз значних обсягів різнорідної інформації, котра збирається із різних
джерел. Найважливішою метою цих СППР є пошук найраціональніших варіантів
розвитку бізнесу компанії з урахуванням різних факторів, таких, як кон'юнктура
цільових для компанії ринків, зміни фінансових ринків та ринків капіталів,
зміни у законодавстві і т.ін. СППР першого типу отримали назву Інформаційних
Систем Керівництва (Executive Information Systems, ИСР). По суті, вони є
скінченними наборами звітів, побудовані на підставі даних із транзакційної
системи підприємства, котра в ідеалі адекватно показує у режимі реального часу
основні аспекти виробничої та фінансової діяльності.
СППР другого типу пропонують досить
глибоке пропрацювання даних, спеціально перетворених так, щоб їх було зручно
використовувати протягом процесу прийняття рішень. Невід'ємним компонентом СППР
цього рівня є правила прийняття рішень, котрі на основі агрегованих даних дають
можливість менеджерам компанії обгрунтовувати свої рішення, використовувати
фактори стійкого росту бізнесу компанії та знижувати ризики. СППР другого типу
останнім часом активно розвиваються. Технології цього типу будуються на принципах
багатократного представлення та аналізу даних.
Для сучасних СППР характерно наявність
таких характеристик.
1. СППР дає керівнику допомогу у процесі прийняття рішень і
забезпечує підтримку у всьому діапазоні контекстів задач. Думка
людини та інформація, що генерується ЕОМ, являють єдине ціле для прийняття
рішень
2. СППР підтримує і посилює (але не змінює і не відміняє)
міркування та оцінку керівника. Контроль залишається за людиною. Користувач
«почуває себе комфортно» і «як удома» у системі.
3. СППР підвищує ефективність прийняття рішень. На
відміну від адміністративних систем, де робиться акцент на аналітичному
процесі, у СППР важливійшою є ефективність процесу прийняття рішень.
4. СППР виконує інтеграцію моделей і аналітичних методів
із стандартним доступом до даних і вибіркою з них. Для надання помочі при
прийнятті рішень активується одна або декілька моделей. Вміст БД охоплює
історію поточних і попередніх операцій, а також інформацію зовнішнього
характеру та інформацію про середовище.
5. СППР проста в роботі для особ, що мають досвід роботи
з ЕОМ.
Системи дружні для користувачів не потребують глибоких
знань про обчислювальну техніку і забезпечують просте пересування по системі
6. СППР побудовані за принципом інтерактивного рішення
задач. Користувач має можливість підтримувати діалог із СППР у безперервному
режимі.
7. СППР орієнтована на гнучкість і адаптивність для
пристосування до змін середовища або підходів до рішення задач, що обирає
користувач. Керівник повинен пристосуватися до змінюваних умов сам і відповідно
підготувати систему.
8. СППР не повинна нав'язувати користувачу визначеного
процесу прийняття рішень.
Користувач повинен мати вибір можливостей, щоб вибирати їх у
формі і послідовності, що відповідають стилю його пізнавальної діяльності -
стилю «моделей, що подаються».[5]
Об’єктом для розробки
підтримки прийняття рішень було вибрано промисловий пташник. Oдним iз
cтpимyючих фaктopiв пoдaльшoгo нapoщyвaння виробництва промислових пташників є
зacтapiлicть i знoшeнicть мaтepiaльнo-тeхнiчнoї бaзи пiдпpиємcтв. Oблaднaння,
якe викopиcтoвyєтьcя нa бiльшocтi пiдпpиємcтв, нe дoзвoляє eфeктивнo poзвивaти
дaнy гaлyзь, a тaкoж ocвoювaти cyчacнi pecypcoзбepiгaючi тeхнoлoгiї виpoщyвaння
й yтpимaння птaхiв. A caмe eкoнoмнe викopиcтaння pecypciв тa eнepгiї є ocнoвнoю
тeндeнцiєю poзвиткy cвiтoвoгo птaхiвництвa. Виcoкi зaтpaти eлeктpoeнepгiї тa
кopмiв зa викopиcтaння cтapoгo oблaднaння зyмoвлюють виcoкy coбiвapтicть
пpoдyкцiї птaхiвництвa i низькy її кoнкypeнтнoздaтнicть.
Нa cьoгoднiшнiй чac мaйжe вci
мaнiпyляцiї oпepaтop викoнyє вpyчнy.
Вiн cлiдкyє зa пoдaчeю вoди, кopмy, зa пoкaзникaми
дaтчикiв тeмпepaтypи, вoлoгocтi, eлeктpoeнepгiї.
Для пiдвищeння вищeнaвeдeнoї кoнкypeнтнoздaтнocтi
пoтpiбнo мacoвo ввoдити нa пiдпpиємcтвaх cyчacнi aвтoмaтизoвaнi cиcтeми. Дocвiд
eкcплyaтaцiї aвтoмaтизoвaних cиcтeм пoкaзyє їх виcoкy eфeктивнicть тa
дoцiльнicть викopиcтaння. Тoмy бyлo б лoгiчнo ввecти в eкcплyaтaцiю cиcтeмy
aвтoмaтизoвaнoї oбpoбки iнфopмaцiї в
пpoмиcлoвoмy птaшникy.
Cтвopeння
системи підтримки прийняття рішень як частини автоматизованої системи
промислового пташника дозволить оператору повністю контролювати всі процеси
пташника зі свого робочого місця. Він зможе бачити всі відхилення параметрів,
які хоч якось впливають на продуктивність пташника, його прибуток, а також
витрати. Завдяки даній системі буде зекономлено кошти за рахунок вчасного
корегування показників опалення, провітрювання приміщень, тощо.
Система підтримки
прийняття рішень повинна на базі аналізу накопичених даних, прогнозу погоди,
цін на ресурси та очікуваної вигоди з їх використання надавати оператору
пташника рекомендації щодо оптимальної стратегії, яка принесе максимальний
прибуток.[7]
Основним вихідним
продуктом, що приносить прибуток- це яйця. Отже найважливішими є показники, які
впливають на несучість птахів. Це такі показники, як – освітленість, вентиляція,
температурний режим, вологість.
Наприклад, за
високої температури повітря в пташнику несучість курей знижується, але й
занадто низькі температури також погано впливають на цей показник.
Саме створення системи підтримки
прийняття рішень дозволить слідкувати за всіма показниками і вчасно подавати
подавати оператору підказки для своєчасного налагодження оптимального режиму в
пташнику.
На основі проведеного аналізу проблемної
області створено модель взаємозв’ язку між елементами системи(рис.1).
Рис1. Модель взаємозв’язку елементів системи
Отже, система
датчиків знімає показники(освітлюваність, температури, вологості, кількості
кормів і тд.) і передає їх на обробку системі підтримки прийняття рішень. СППР
аналізує ці показники і створює декілька стратегій управління пташником і
пропонує їх оператору. Далі оператор пташника, який буде знати всю ситуацію в
пташнику, приймає кінцеве рішення і подає його на реалізацію виконавчим
механізмам.
Також була
створена структурна схема рис.2, на якій показано властивості класів
розробленої системи та операції, які вони виконують.
Рис2. Структурна схема
Висновок
Рішення- це вибір альтернативи. Прийняття
рішень зв'язуючий процес, необхідний для виконання
будь-якої управлінської функції. Запрограмовані рішення,
типові частіше за все для ситуацій, що
повторюються, приймаються з дотриманням конкретної послідовності етапів. Нові
або складні ситуації вимагають незапрограмованих рішень, в цьому випадку керівник сам вибирає процедуру
прийняття рішень. Рішення можуть прийматися за допомогою інтуїції, думки або
методом раціонального вирішення проблем. Останній сприяє підвищенню
імовірності прийняття ефективного рішення в новій складній ситуації.
Етапи раціонального розв'язання проблем діагноз,
формулювання обмежень і
критеріїв прийняття
рішень, виявлення альтернатив, їх оцінка, остаточний
вибір. Процес не є
завершеним, поки через систему зворотного зв'язку не
буде засвідчений
факт реального розв'язання проблеми завдяки зробленому
вибору.
На прийняття рішень, крім всього, впливає маса зовнішніх і внутрішніх
обставин, таких як
ціннісні орієнтації менеджера, середа прийняття рішень
і інші.
Рішення можна розглядати як продукт
управлінської праці, а його прийняття-
як процес, ведучий до появи цього продукту. Правильно ухвалювати рішення- це
область науки і може бути пізнана з книг. Прийняття ж правильних рішень це
область управлінського мистецтва. Здатність і уміння робити це розвивається з
досвідом, придбаним керівником протягом всього життя. Сукупність знання і
уміння складають компетентність будь-якого керівника і в залежності від рівня
останнього кажуть про ефективно або неефективно працюючому менеджерові.
Таким чином розробка системи підтримки
прийняття рішень дозволить керувати пташником більш
ефективно,раціонально та отримувати максимальний прибуток від життєдіяльності
птахів.
Список використаних
джерел
1. CodeGear RAD Studio 2009: [електрoнний ресурс] – Режим дoступу :
http://www.infoplus.kiev.ua
2. А. Я. Архангельський
“Язык С++ в С++ Builder”.
3. Теоретичні
відомості про системи підтримки прийняття рішень- Режим доступу:
http://www.studyport.net/lib/sistemi-pidtrimki-prijnyattya-rishen/
5. Інформаційні системи та технології в економіці / Укладач: Кельдер Т.
Л. – ЗДУ, 2002.
6.
Смірнов Е.А.
Управлінські рішення.-М.: ІНФРА - М 2001. – 264 с.
7.
Ситник В.Ф. Інформаційні системи і технології в економіці. – К., 2002.