Глушок Л. М.

Аспірантка Хмельницького національного університету

Проблема професійної підготовки фахівців дошкільної освіти

у психолого-педагогічних дослідженнях

Пріоритетним завданням вищої освіти на сучасному етапі є підготовка фахівців, які були б спроможними швидко адаптуватися до змін у професійній діяльності завдяки умінню протягом усього життя поповнювати знання та збагачувати власний професійний досвід. Майбутній педагог, зокрема, має володіти ґрунтовними знаннями, досконалими професійними вміннями, навичками самонавчання і самовдосконалення, мати розвинені педагогічні здібності, педагогічне мислення.

У сучасній психолого-педагогічній науці загальні питання професійної підготовки майбутніх педагогів висвітлювались у працях А. Алексюка, В. Кременя, В. Кузя, В. Кушніра, С. Ніколаєнка, І. Підласого, О. Пєхоти, В. Радула, О. Савченко, Р. Скульського, І. Смолюка, М. Ярмаченка та інших.

Проблему формування і розвитку педагогічної майстерності та творчості розглядали І. Зязюн, В. Моляко, В. Паламарчук, М. Поташник, Н. Тарасевич, В. Семиченко. Формування особистісної культури висвітлювали Н. Ничкало, Н. Рудницька, Р. Хмелюк; особистісний і професійно-педагогічний розвиток майбутніх учителів і вихователів обґрунтовували Ю. Бабанський, С. Гончаренко, О. Дубасенюк, М. Лещенко, І. Підласий, С. Сисоєва; готовність до професійної педагогічної діяльності розглядали Н. Кічук, Л. Кондрашова, А. Ліненко, С. Литвиненко, О. Мороз, О. Пєхота, В. Сластьонін, Г. Троцько та інші.

Зміст та сучасні тенденції розвитку дошкільної освіти та підготовку фахівців дошкільної освіти висвітлили у своїх працях Г. Бєлєнька, О. Богініч, А. Богуш, З. Борисова, С. Вітвицька, Н. Гавриш, Н. Голота, Л. Загородня, Н. Денисенко, І. Дичківська, Н. Казакова, Є. Карпова, О. Кучерявий, І. Луценко, Н. Лисенко, Л. Машкіна, М. Машовець, Г. Підкурганна, Л. Пісоцька, Т. Поніманська, Г. Сухоруков та інші.

І хоча вчені по-різному трактують питання готовності до професійної діяльності, проте одностайні у виділенні таких основних характеристик: полікомпетентність, цілісність, динамічність, інтерактивність.

Сучасний компетентнісний підхід передбачає цільову орієнтацію процесу підготовки майбутнього педагога на формування професійної компетентності як інтегрованої характеристики, яка визначає здатність вирішувати професійні завдання, що виникають у реальних ситуаціях професійно-педагогічної діяльності, з використанням знань, досвіду, цінностей і нахилів особистості.

Більшість дослідників галузі професійно-педагогічної підготовки фахівців дошкільної освіти притримуються думки, що її методом і результатом є готовність до педагогічної діяльності (Н. Ємельянова, І. Жаровцева, Т. Котик, О. Кучерявий, С. Петренко та інші), проте Г. Бєлєнька, В. Нестеренко, Т. Танько базовою категорією визначають компетентність. Так, Г. Бєлєнька зазначає, що професійна компетентність – це професійна підготовленість і здатність до виконання завдань і обов’язків повсякденної діяльності. [1]

Учений Ю. Сенько вважає, що результатом професійної підготовки є готовність до педагогічної діяльності, а професійна компетентність – це результат професійної освіти [4].

На думку С. Вітвицької, «складовими професійної компетентності педагога є спеціальна складова щодо сфери предметів, які викладаються; методична складова щодо способів формування знань, умінь, навичок та ставлень учнів; соціально-психологічна складова щодо процесів спілкування; диференціально-психологічна складова щодо мотивів та здібностей дітей; аутопсихологогічна складова щодо здобутків і недоліків власної діяльності й особистості» [2].

Проблему підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти у вищих навчальних закладах досліджувало багато науковців. Так, становлення і розвиток професійної підготовки фахівців дошкільного виховання в Україні (кінця XIX – початку XX століття) досліджувала Т. Слободянюк; структуру, зміст психолого-педагогічної та фахової підготовки розглядали Л. Артемова, А. Алексєєва, Г. Бєлєнька, О. Богініч, Ю. Косенко, М. Машовець, Л. Пісоцька та інші; проблему формування професійних умінь і навичок вихователів дошкільних закладів – Л. Семушина, Л. Загородня; підготовку майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім’ями − Т. Жаровцева; питання щодо підготовки майбутніх фахівців до соціально-педагогічної діяльності – О. Безпалько, Л. Зданевич, І. Звєрєва, Н. Ковалевська, Л. Машкіна, Л. Міщик, І. Рогальська та інші; до професійної діяльності в умовах інклюзивної освіти – О. Мартинчук; шляхи удосконалення системи підготовки фахівців дошкільної освіти – О. Богініч; інноваційну підготовку вихователів – І. Дичківська; професійно-валеологічну компетентність як складову загальної професійної компетентності вивчали – В. Нестеренко, Т. Книш; творче ставлення майбутніх педагогів дошкільного виховання до професійної діяльності – Л. Макрідіна; виховання еколого-педагогічної культури вихователя дошкільного закладу в системі вищої педагогічної освіти – Н. Лисенко.

Усвідомлення необхідності і значущості неперервної освіти для підтримки власної конкурентоспроможності на ринку праці, в тому числі міжнародному, є особливо важливим на сучасному етапі. За С. Сисоєвою, принципи розвитку неперервної освіти в умовах сучасного полікультурного, глобалізованого світу такі: пріоритетності особистості людини та її розвитку, полікультурності і толерантності у міжкультурному середовищі; конвергенції і глобалізації; переходу від знаннєвої парадигми освіти до компетентністної; спрямованості на забезпечення стійкого розвитку цивілізації; неперервності і фундаментальності освіти; інформатизації [5].

На сучасному етапі входження України в європейський та світовий освітній простір у галузі професійної освіти проводиться багато наукових досліджень, зокрема порівняльних, оскільки розуміння й оцінка будь-яких явищ і процесів у сфері освіти неможливі без зіставлення їх із процесами, що відбуваються в інших країнах. Порівняльні дослідження здійснюються в галузі порівняльної і міжнародної освіти.

Упродовж останнього десятиріччя українськими науковцями проводилися порівняльно-педагогічні дослідження (Н. Абашкіна, Н. Бідюк, В. Жуковський, Г. Воронка , В. Дикань, Ю. Кіщенко, Н. Козак, Т. Кошманова, М. Лещенко, О. Локшина, З. Малькова, Я. Мельжинський, А. Мушинські, А. Онкович, О. Орловська, А. Парінов, В. Пасічник, Л. Пуховська, А. Сбруєва, Т. Чувакова, Л. Юрчук).

Розвитку і реформуванню австралійської освіти, зокрема, присвячено теж низку наукових досліджень, зокрема полікультурній освіті (І. Балицька); системному аналізу шкільної освіти на різних етапах (А. Волкова, А. Сбруєва); роботі з обдарованими дітьми (А. Переверзєв); засадам реформування вищої освіти у кінці ХХ на початку ХХІ століття (С. Корєшкова); професійній підготовці учителів (Л. Голуб); особливостям розвитку та становлення шкільної освіти (О. Бондарчук); загальному огляду вищих навчальних закладів Австралії (Л. Мовчан), принципам реформування вищої освіти Австралії (Н. Пасько), професійній підготовці соціальних працівників у вищих навчальних закладах Австралії (Г. Слозанська), управлінню якістю професійно-педагогічної освіти в університетах Росії та Австралії (С. Голерова).

Досліджуючи професійну підготовку вчителя в Австралії, Л. Голуб робить висновок, що обов’язковими елементами підготовки для всіх штатів і територій є теоретичні знання і навички, необхідні для вчительської професії (професійні знання); знання певних предметів та методик їх викладання (спеціальні знання); проходження педагогічної практики (практичні навички). [3].

Проте дошкільна освіта Австралії та підготовка фахівців дошкільної освіти на сучасному етапі ще не достатньо досліджені вітчизняними науковцями. Для розвитку та удосконалення дошкільної освіти, а відповідно і підготовки висококваліфікованих фахівців дошкільної освіти мають велике значення і аналітичні та експериментальні дослідження вчених усього світу, зокрема:

- У 20010 році Е. Мелхуш (Е. Melhuish), П. Семмонз (Р. Sammons), К. Сільва (К. Sylva), І. Сірай-Блечфорд (І. Siraj-Blatchford), Б. Таггарт (В. Taggart) відповідно до проекту в Англії «Ефективне забезпечення дошкільної освіти» (The Effective Provision of Pre-School Education project) здійснили порівняння рівня розвитку біля 3000 дітей віком від 3 до 7 років, які відвідували дошкільні навчальні заклади з висококваліфікованими фахівцями, з тими, що не відвідували. Безперечно, кращі результати мали діти, які працювали з учителями раннього дитинства [9];

- Масштабне дослідження Національного інституту здоров’я дитини та розвитку людини (The National Institute of Child Health and Human Development, 2005 р.) у США теж довело, залежність успіху дітей від професійності вихователів [7];

- Австралійський урядовий проект (2009 р.) здійснили Л. Харрісон, Дж. Ангерер, Г. Сміт, С. Забрік, С. Вайз (L. Harrison, J. Ungerer, G. Smith, S. Zubrick, S. Wise) і теж підтвердили, що результати пізнавальної діяльності були вищі у дітей, які працювали з вихователями, що мали університетський ступінь [8];

- Виділяємо і суперечливе твердження доводить, яке доводить, що не завжди підготовлений фахівець може забезпечити належний розвиток дітей (М. Заслов, (M. Zaslow, 2009 р.) [10, С. 529 − 530];

- Крім цього, зазначаємо, що закінчився проект Департаменту освіти та раннього розвитку штату Вікторія з дослідження ефективності програм фахівців дошкільної освіти (2010 – 2011 рр.), який показав, що вони потребують доопрацювання та коригування відповідно до Загальнонаціональної програми освіти раннього дитинства «Приналежність, сутність та становлення» (The Early Years Learning Framework for Australia: Belonging, Being and Becoming, 2009 р.) [6].

Отже, реформування освіти в Україні спонукає до пошуків шляхів оновлення змісту освіти, втілення ефективних форм і методів професійної підготовки майбутніх фахівців, запозичуючи передовий європейський та світовий досвід, зокрема австралійський, але не відкидаючи національних надбань.

Література

1. Бєлєнька Г. В. Вихователь дітей дошкільного віку: становлення фахівця в умовах навчання : монографія / Г. В. Бєлєнька. − К.: Світич, 2006. − 304 с.

2. Вітвицька С. С. Компетентністний та професіографічний підхід до побудови професіограми магістра освіти / С. С. Вітвицька // Вісник Житомирського державного університету. Сер. «Педагогічні науки», 2011. − Вип. 57. – 2011. – С. 52 – 58.

3. Голуб Л. Професійне підготовка вчителя в Австралії: реалії сьогодення / Лариса Голуб // Гуманізація навчально-виховного процесу : Збірник наукових праць. – Вип. 7 / За заг. ред. проф. В.І. Сипченка. – Слов’янськ : СДПУ, 2011. – 311 с. − С. 272 – 280.

4. Сенько Ю. В. Гуманитарные основы педагогического образования : курс лекций / Ю. В. Сенько. − М.: Издательский центр «Академия», 2000.−240 с.

5. Сисоєва С.О., Мачинська Н.І. Загальнопедагогічна підготовка майбутнього вчителя у педагогічному коледжі: технологічні аспекти: Навчально-методичний посібник.- К.:Міленіум, 2006.- 156 с.

6. Belonging, Being & Becoming: The Early Years Learning Framework for Australia [Електоронний ресурс] / ACT: DEEWR.− 2009. – Режим доступу: http://www.deewr.gov.au/Earlychildhood/ – Заголовок з екрану. – Мова англ.

7. Child care and child development: Results from the NICHD study of Early child care and youth development. − New York, NY: Guilford Press. – 2005.

8. Harrison L., Ungerer J., Smith G., Zubrick, S., Wise S. Child Care and Early Education in Australia – the longitudinal study of Australian children. − No. 40: − Canberra, ACT: Commonwealth of Australia. – 2009.

9. Sylva K., Melhuish E., Sammon, P., Siraj-Blatchford I. & Taggart B. Early Childhood matters evidence from the effective provision of preschool education project: London. − UK: Routledge. – 2010.

10. Zaslow M.J. Strengthening the conceptualisation of Early Childhood professional development initiatives and evaluations / M.J. Zaslow // Early Education and Development. − 2009. − 203 р. – Р. 527−536.