Право/7. Экологическое, земельное и аграрное право

К. ю. н., доц. Багай Надія Онуфріївна

Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника, Україна

Внутрішньогосподарське управління в колективних сільськогосподарських підприємствах

Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» [1] в основному присвячений регулюванню внутрішньогосподарських аграрних відносин. Предметом регулювання цього нормативно-правового акта є й відносини, що виникають з приводу внутрішньогосподарського управління в колективному сільськогосподарському підприємстві, які іменують в аграрно-правовій науці «внутрішніми аграрними управлінськими правовідносинами» [2, с.377-379].

Крім Закону, ці відносини регулюються й установчими документами підприємства. Так, відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» [1] у статуті підприємства повинні передбачатися органи самоврядування, порядок їх формування та компетенція.

Розділ 6 Закону під назвою «Самоврядування та представницькі органи» визначає загальні засади самоврядування в колективних сільськогосподарських підприємствах. Зокрема, ст. 22 Закону розкриває зміст права колективного самоврядування, що включає:

- право членів підприємства брати участь у вирішенні всіх питань його діяльності;

- виборність та підзвітність виконавчо-розпорядчих органів підприємства;

- обов’язковість рішень, прийнятих більшістю, для всіх членів підприємства.

В літературі колективне самоврядування розглядається як «соціально-організаторська владно-управлінська діяльність членів колективного сільськогосподарського підприємства способом власного волевиявлення через систему органів управління, яка вирішує свої справи в межах статутної правоздатності» [3, с.301].

На законодавчому рівні визначено також деякі органи управління в підприємстві. Зокрема, встановлено, що вищим органом самоврядування у підприємстві є загальні збори (збори уповноважених). При цьому не зазначено, в яких саме випадках вищим органом можуть бути збори уповноважених, як формуватиметься такий орган та ін.

Необхідно зауважити, що в установчих документах колективних сільськогосподарських підприємств має чітко визначатися вищий орган управління. У разі, якщо статутом підприємства буде передбачено, що таким органом є збори уповноважених, необхідно на локальному рівні врегулювати порядок обрання членами підприємства своїх уповноважених представників, строк їх повноважень, квоти представництва та інші важливі питання щодо формування такого органу внутрішньогосподарського управління. Проте створення зборів уповноважених може вважатися виправданим лише у великих підприємствах, до яких входить значна кількість членів, або ж у разі членства в підприємстві жителів кількох населених пунктів.

Слід погодитися з В.Ю.Уркевичем, що «в сільськогосподарському підприємстві може існувати лише один вищий орган управління – або ж загальні збори його членів, або ж збори уповноважених його членами» [2, с.394].

На законодавчому рівні визначається компетенція вищого органу управління колективного сільськогосподарського підприємства. Проте законодавцем визначено лише найбільш важливі питання, що вирішуються вищим органом управління підприємства. Більш повно компетенція загальних зборів чи то зборів уповноважених має визначатися статутом підприємства.

Законом передбачено також існування інших органів управління в підприємстві: правління, ревізійної комісії, голови підприємства. Порядок діяльності та компетенція цих органів повинні визначатися статутом підприємства, оскільки Законом «Про колективне сільськогосподарське підприємство» вони не регулюються.

До речі, подібна система органів внутрішньогосподарського управління утворюється й у сільськогосподарських кооперативах. Проте Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» [4] значно детальніше визначає компетенцію, порядок формування та діяльності таких органів.

Таким чином Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» [1] визначено лише основні засади колективного самоврядування в підприємстві. При цьому передбачено деякі органи внутрішньогосподарського управління та основні питання, що вирішуються вищим органом самоврядування. Що ж стосується інших органів управління (правління, ревізійної комісії), то ані їх склад, ані компетенція в Законі не визначаються. Тому ці відносини повинні детально регулюватися статутами та іншими локальними актами колективних сільськогосподарських підприємств.

Література:

1. Про колективне сільськогосподарське підприємство: Закон України № 2114-XII від 14.02.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №20. – Ст.272.

2. Уркевич В.Ю. Проблеми теорії аграрних правовідносин: Монографія / В.Ю.Уркевич. – Х.: Харків юридичний, 2007. – 496 с.

3. Аграрне право України:Підручник / [Янчук В.З., Андрейцев В.І., Василюк С.Ф. та ін.]; за ред. проф. В.З.Янчука. – 2-е видання, перероблене та доповнене. - К.: Юрінком Інтер, 2000. – 720 с.

4. Про сільськогосподарську кооперацію: Закон України № 469/97-ВР від 17.07.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №39. – Ст.261.