Д. с.-г. н., проф., чл.-кор. НААН Вергунов В.А.

Національна наукова сільськогосподарська бібліотека

Національної академії аграрних наук України, Україна, м. Київ

О.Г. Алешо (1890–1922) – вчений антрополог, етнолог, археолог та один із організаторів академічної науки та сільськогосподарської дослідної справи в Україні

Олександр Гаврилович Алешо народився 9 листопада 1890 р. у селі Грушки (цукроварня «Грушки» Балтського повіту Подільської губернії (нині - м. Ульяновка Кіровоградської обл.). У 1908 р. закінчив Уманську чоловічу гімназію, де під впливом викладача Д.М. Щербаківського почав формуватись його дослідницько-науковий потяг до вивчення етнографії.

Протягом 1908–1910 рр. навчався на фізико-математичному факультеті Університету Св. Володимира у Києві (нині – Київський національний університет ім. Тараса Шевченка), а потім до 1915 р. – у групі географії та етнографії природничого відділення фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького (Петроградського) імператорського університету. Під час навчання за рекомендацією свого вчителя професора Ф.К. Вовка став членом Російського антропологічного товариства при Санкт-Петербурзькому університеті та дійсним членом Імператорського Російського географічного товариства. Під його ж керівництвом з жовтня 1910 р. бере активну участь у збиранні етнографічного матеріалу в Київській губернії. На замовлення Російського Антропологічного товариства при Санкт-Петербурзькому університеті організовує антропологічні та етнографічні студії в м. Умані (влітку 1911 р.) та антрополого-етнологічну експедицію на Урал, в Пермську, Уфимську та Оренбурзьку губернії. За дорученням Етнографічного відділу Російського Музею Олександра III та Імператорського Російського Географічного товариства влітку 1913 р. робить антропометричні виміри та збирає етнографічні колекції на Херсонщині. Навесні та влітку наступного року організовує антрополого-етнологічну експедицію від Імператорського Російського географічного товариства у Херсоні, Александрії, Ананьєві, Тирасполі, Одесі, Хотині. Від імені цього ж товариства влітку та восени 1915 р. складає відповідні карти Київської губернії. Як спеціаліст з антропології та етнографії весною та влітку 1916 р. бере участь у науковій експедиції від Російського Музею Олександра III до Малої Азії на озеро Ван.

Після закінчення вузу за рекомендацією професора Ф.К. Вовка, який крім викладання у Петербурзькому університеті працював також консерватором Російського Музею Олександра III, О.Г. Алешо зараховують його співробітником з 1916 р. У зв’язку з ускладненням політичної обстановки в країні мобілізований у діючу армію, але за клопотанням вчителя переведений на військову службу до Павловського училища. У музеї працює на науковій ниві до 1918 р., потім переїжджає до Києва, де стає спочатку членом-співробітником Українського наукового товариства ім. Т. Шевченка та обирається дійсним його членом, а потім – секретарем товариства до 1920 р. Активно працює членом у секціях і комісіях НТШ: з розповсюдження української наукової літератури у 1918 р., Термінологічної комісії (підкомісія антропології, етнографії та доісторії (11.08.1918 р.), член Ради природничої секції (11.10.1918 р.), член Комісії з реквізиції помешкань (5.03.1919 р.), бібліографічної комісії (1919), мешкальної (1919), зоологічної секції (1919), секції географії та зоології (1919). З 6 вересня 1918 р. увійшов до складу Комісії із заснування Українського народного університету, а з 14 листопада 1918 р. – став членом підкомісії Комісії з розробки статуту, штатів Української академії наук (нині – Національна академія наук України). Співпрацює з УАН до кінця життя як член: правописно-термінологічної комісії при історико-філологічному відділі (1921), фольклорної комісії (1919–1921), керівничий Музею антропології та етнографії ім. Ф.К. Вовка при спільному зібранні УАН (29.03.1921 – 4.04.1922), вчений-консерватор відділу етнології Музею (з 1.06.1921 р.), постійний член географічної, антропологічної та етнографічної підкомісії (з 1.06.1021 р.).

На запрошення академіка П.А. Тутковського стає першим ученим секретарем Сільськогосподарського вченого (згодом – наукового) комітету України спочатку при Народному Міністерстві земельних справ при уряді Директорії УНР, а потім Народному комісаріаті земельних справ УСРР. За його участі затверджується перший «Статут» відомства (27.01.1919 р.), що стало предтечею сучасної Національної академії аграрних наук України. Один із ініціаторів започаткування у 1919 р. друкованого органу СГВКУ – «Труди Сільськогосподарського вченого комітету України». Того ж року став розробником першого регламентуючого документа стосовно галузевої бібліотечної справи - «Положення про Центральну сільськогосподарську бібліотеку України». Разом із М. Флоровим, В. Огієвським, О. Янатою за пропозицією академіка В. Вернадського 1 лютого 1920 р. розробляє новий «Статут СГВКУ» як автономної центральної сільськогосподарської інституції при УАН, який було схвалено Спільним зібранням Академії 19 квітня 1920 р. Згідно з постановою Пленуму СГНКУ від 2 квітня 1921 р. був звільнений з посади вченого секретаря Комітету, залишившись його дійсним членом.

Упродовж 1 травня 1921 р - 1 лютого 1922 р. очолює створену ним у 1919 р. секцію сільськогосподарського побуту СГНКУ, яка стала новим напрямом в українській аграрній науці. За час існування секції, що складалась із двох бюро: народного побуту в сільському господарстві та народного побуту в сільськогосподарській промисловості вдалося зібрати та опрацювати бібліографічний матеріал з проблеми, скласти картограми та відповідні карти щодо різних форм та еволюції в хліборобстві, скотарстві, рибальстві, полюванні, пасічництві, городництві, садівництві та ін.

4 квітня 1922 р. учений помер від туберкульозу легень. Він не здолав цю хворобу, отриману під час майже дворічних митарств по перевезенню з Петрограда за дорученням спільного зібрання УАН від 19 вересня 1918 р. та пропозиції академіка В.І. Вернадського бібліотеки і колекції свого вчителя Ф.К. Вовка до Києва. Похований у м. Києві.

Творча спадщина О.Г. Алешо налічує два десятки статей. Велика частина праць, включаючи його багатосторінкові наукові звіти під час експедиції від імені Російського географічного товариства, залишились неопублікованими.

Література:

1. Носів А. О. Г. Алешо (9.II.1890 – 4.IV.1922) [некролог] / А. Носів // Вісник с.-г. науки. – 1922. – Ч. 1. – С. 40–42 ;

2. Руда О. З. Олександр Гаврилович Алешо (1890–1922) – вчений та організатор української науки : монографія / О. З. Руда ; НААН, ДНСГБ ; за наук. ред. члена-кореспондента НААН В. А. Вергунова. – К., 2010. – 164 с. ; порт., фото. – (Іст.-бібліогр. сер. «Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії» ; кн. 49).