Економічні науки / 10. Економіка підприємства

к.е.н. Богацька Н.М., Дембіцька О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

 

Аналіз інноваційної стратегії розвитку підприємств

 

Жорсткість, непередбачуваність і мінливість ринкового середовища в сучасних умовах потре­бують виваженого прогнозу результатів діяльності підприємства. Відставання підприємств України в інноваційній сфері від підприємств інших країн світу не дозволяє їм забезпечити високий рівень конкурентоспроможності, а отже, і стійкий економічний розвиток.

Аналіз останніх публікацій із проблеми показує, що вивча­ли цю проблему відомі такі зарубіжні та вітчизняні вчені, як: Д. Аакер, І. Ансофф, М. Портер, А. Градов, P.A. Фатхутдінов, А.П. Гречан, A.B. Гриньов, С.М. Ілляшенко, Д.М. Черваньов, Н. Чухрай та ін [3].

Стратегію інноваційного розвитку підприємства можна визначити як сукупність дій і методів управління інноваційною діяльністю, що забезпечують конкурентні переваги на інноваційній основі.

Поняття “стратегія” у сучасному розумінні – це довгостроковий курс розвитку фірми, спосіб досягнення цілей, який вона визначає для себе, керуючись власними міркуваннями в межах своєї політики. Метою стратегії є забезпечення не стільки поточного успіху, скільки прискореного постійного розвитку організації в умовах конкуренції, лідерства на ринку [2].

Під інноваційною стратегією, як правило, розуміють погоджену сукупність інноваційних рішень, що здійснюють визначальний валив на діяльність підприємства і мають довготермінові та нерідко важкозворотні наслідки. Інноваційна стратегія забезпечує ефективну динаміку розвитку процесу відтворення на підприємстві [1].

В умовах дина­мічного розвитку ринкового середови­ща, в якому функціонує підприємство, єдино правильним напрямом розвитку підприємства залишається інноваційний.

Інноваційний тип розвитку - спо­сіб економічного зростання, ґрунтований на постійних і систематичних но­вовведеннях, орієнтованих на суттєве поліпшення всіх аспектів діяльності гос­подарської системи, на періодичному перегрупуванні сил, якого потребують логіка НТП, мета і завдання функці­онування системи з можливістю вико­ристання певних ресурсних чинників у створенні інноваційних товарів і форму­ванні конкурентних їх переваг.

Досягти стратегічної мети підприєм­ства можна завдяки саме інноваційному його розвиткові. Причому викона­ти стратегічні завдання з досягненням стратегічної мети можна лише з вико­ристанням інноваційного потенціалу підприємства [3].

Інноваційна активність суб’єкта господарювання визначається його спрямованістю на реалізацію стратегічних цілей розвитку в умовах ринкової конкуренції з метою забезпечення стійкості функціонування підприємства та його успішності у довгостроковій перспективі [4].

Інноваційними стратегіями підприємств можуть бути: інноваційна діяльність організації, спрямована на одержання нових продуктів, послуг і технологій; маркетингу й управління; перехід до нових організаційних структур; застосування нових видів ресурсів і нових підходів до використання традиційних ресурсів.

Розрізняють найпоширеніші види інноваційних стратегій підприємства:

·          традиційна - виняткове підвищення якості продукції чи послуг;

·          імітаційна - залучення інноваційних технологій за рахунок купівлі ліцензій;

·           залежна - дрібні підприємства є підрядниками у крупніших щодо виробництва нового продукту, послуги або виробничого методу;

·          опортуністська - пошук підприємством такого виду продукції чи послуги, який не потребує особливих витрат на дослідження і впровадження, але дає змогу упродовж певного періоду одноосібно працювати на ринку;

·          оборонна - підвищення технічного рівня діяльності, впровадження досліджень і розробок не для лідируючого місця в певній галузі, а для утримання стабільної позиції серед інших підприємств у техніко-технологічному розвитку;

·          наступальна-тріумф на ринку вимагає наявності висококваліфікованого персоналу, проведення масштабної внутрішньоорганізаційної роботи.

Вибір стратегії залежить від різноманітних виробничих, технічних, ринкових, соціальних, культурних та інших факторів.

Формуючи стратегію інноваційного розвитку, сучасне підприємство використовує комплексний підхід на основі двох складових [2]:

·          ринкової складової, яка передбачає всебічний аналіз зовнішнього середовища підприємства та врахування макрофакторів, підприємство чітко націлене на ринки збуту своєї продукції та пошук нових комерційно привабливих сегментів ринку;

·          ресурсної складової, яка головний фактор успіху вбачає в ефективному використанні ресурсів підприємства і передбачає оцінку його сильних та слабких внутрішніх сторін.

Основними способами та методами активізації інноваційної діяльності на підприємстві мають бути [1]:

·               удосконалення системи фінансування товарно-інноваційних інвестиційних проектів шляхом оптимізації показників кредитної лінії;

·               поліпшення інформаційної і маркетингової роботи за рахунок створення інформаційно-аналітичного відділу з чітко визначеною структурою та функціями спеціалістів;

·               впровадження товароорієнтованої організаційної структури управління на підприємстві;

·               удосконалення системи стимулювання інноваційної праці шляхом упровадження мотиваційних заходів;

·               посилення інноваційної спрямованості стратегії бізнесової поведінки підприємства та його адаптації до мережевої інформаційної системи за рахунок введення у бізнес-плани підприємства розділів що конкретизували б інформаційну систему підприємства та систему мотиваційних чинників інноваційної діяльності.

Управління інноваційною діяльністю охоплює постійне вдосконалення організації виробництва на базі пошуку, відбору, розроблення та впровадження інноваційних пропозицій; формування банку інноваційних ідей і варіантів їх реалізації; організацію процесу виявлення проблем інноваційного розвитку та їх розв’язання, пошуку нових ідей, тощо.

Таким чином, правильно обрана стратегія є результатом і в той же час ефективним механізмом стратегічного управління, оскільки вона мобілізує використання науково-технічного, виробничо-технологічного, фінансово-економічного, соціального і організаційного потенціалу підприємства в визначених напрямках, що є основою його конкурентоспроможності.

Література:

1.   Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє: Щорічник. – Випуск 14–15 / За заг. ред. М. В. Лазаровича. – Тернопіль: Видавництво ТНЕУ «Економічна думка», 2010. – 340 с.

2.   Матюх С.А. Формування стратегії інноваційного розвитку промислового підприємства // Вісник Хмельницького національного університету – 2010 - №2 – с. 206 – 209.

3.   Янковець Т.М. Обгрунтування взаємозв’язку стратегічного управління й інноваційного розвитку // Проблеми науки – 2009 – № 6 – с. 26 – 31.

4.   Тарасенко І.О., Королько О.М., Белявська К.С. Оцінка інноваційної активності підприємства в ситемі стратегічного управління // Актуальні проблеми економіки – 2009 - №9 – с.133 – 141.